Справа №22Ц-3583/2009р.                                                  Головуючий в 1 інстанції Пінкевич Н.С.

Категорія 01,37                                                                     Доповідач в ІІ інстанції Приходько К.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Даценко Л.М., Ігнатченко Н.В.,

          при секретарі: Бойченко М.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду  Київської області від 27 травня 2009 року у справі  за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар Валентини Миколаївни про визнання договору недійсним.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши  матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила :

у лютому 2009 року позивачі звернулися з вказаним позовом  про визнання договору від 16 березня 2007 року «Про зміну розміру часток та конкретне користування жилим будинком» недійсним.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що згідно свідоцтва на спадщину за заповітом, виданого 07 лютого 1998 року, вони та відповідач ОСОБА_4 успадкували житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 55,9кв.м.  16 березня 2007 року між ними та ОСОБА_4 було укладено договір «Про зміну розміру часток та конкретне користування жилим будинком». При визначенні вартості та належних часток житлового будинку працівниками КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» були допущені помилки, які суттєво вплинули на розмір та вартість визначених часток спільного домоволодіння. Тому просили визнати вищезазначений договір недійсним.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду  Київської області від 27 травня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3  до  ОСОБА_4, КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М. про визнання договору від 16 березня 2007 року «Про зміну розміру часток та конкретне користування жилим будинком» недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі  ОСОБА_2 та ОСОБА_3  просять рішення суду  скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

  Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 1998 року державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинокАДРЕСА_1, загальною площею 55,9кв.м. в таких долях: ОСОБА_2 -7/15, ОСОБА_3 - 1/15, ОСОБА_4-7/15.

14 вересня 2006 року до Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із замовленням №220 про обстеження будинковолодіння для укладення договору конкретного користування.

16 березня 2007 року між позивачами та ОСОБА_4 було укладено договір «Про зміну розміру часток та конкретне користування жилим будинком».

Позивачі, посилаючись на неправильне сприйняття істотних умов даного договору, просять визнати його недійсним.

Перевіривши матеріали справи в порядку ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, правильно виходив з того, що позивачі на підтвердження своїх вимог не довели неправильне сприйняття ними істотних умов договору в момент його підписання як цього вимагає ст. 60 ЦПК України. Тим більше, що 07 листопада 2006 року було складено акт обстеження конкретного користування будівлі, який було підписано ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та на підставі якого проведено розрахунок ідеальних часток житлового будинку. Договір «Про зміну розміру часток та конкретне користування жилим будинком» було укладено 16 березня 2007 року. До моменту підписання оскаржуваного договору позивачі були ознайомлені з розрахунком ідеальних часток, але при цьому не оскаржували такий розподіл, маючи для цього достатньо часу. Апелянти посилаються на заяву від 08 грудня 2008 року, як на підтвердження  виразу своєї незгоди з поведеною інвентаризацією спірного домоволодіння. Копія даної заяви знаходиться в матеріалах справи (а.с.106), але на ній відсутній реєстраційний штамп КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради» та її зміст  свідчить лише про повідомлення БТІ про судовий розгляд даного питання, а не про намір оскарження проведеного акту інвентаризації домоволодіння від 07 лютого 2006 року. Крім того, дана заява датована вже після укладення оскаржуваного договору.

У п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана судом недійсною як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, тільки за позовом сторони (громадянина чи організації), що діяла під впливом помилки.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, на те,  що огорожу в будинку було поділено між двома співвласниками, позбавивши третього співвласника нормальним користуванням своїм житлом є безпідставним, оскільки такий поділ був передбачений актом обстеження домоволодіння, з яким були ознайомлені всі співвласники, виразивши свою згоду підписами на ньому. Крім того, судом першої інстанції цілком об’єктивно дано критичну оцінку акту депутата Боярської міської ради від 10 січня 2009 року  про неврахування певних споруд в технічному паспорті спірного будинку.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції,  правильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Посилання позивачів на те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне і несправедливе рішення  не приймаються судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів  вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, рішення Києво-Святошинського районного суду  Київської області від 27 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

                Головуючий –

            Судді -