Справа № 22ц-5456/2009 Головуючий у 1-й інстанції Грибанова Ю.Л.
Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.
суддів Даценко Л.М., Оношко Г.М.
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку,
встановила:
У березні 2006 року ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом, посилаючись на те, що рішенням правління колгоспу "Родіна" с. Велика Солтанівка Васильківського району Київської області (далі - колгосп) від 13 листопада 1985 року позивачку ОСОБА_3 було прийнято до членів колгоспу з 1 жовтня 1985 року, в якому вона працювала до 2002 року. Цим же рішенням до членів колгоспу прийнято відповідача ОСОБА_2 У 1986 році ОСОБА_3 зареєструвала з відповідачем шлюб і він усиновив двох її дітей від першого шлюбу. У 1989 році в них народилась дочка ОСОБА_7. 8 квітня 1987 року між ОСОБА_2 та колгоспом був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1. Станом на 11 березня 1992 року умови договору повністю було виконано і будинок став власністю колгоспного двору, членами якого були п’ять чоловік, тобто сторони по даній справі.
Після виплати коштів за будинок договір купівлі-продажу житлового будинку в 1994 році був нотаріально посвідчений на ім"я ОСОБА_2 13 січня 1995 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано і останній вибув на інше місце проживання. З того часу позивачі несуть витрати з утримання будинку, збільшили та поліпшили його стан.
Просили визнати договір купівлі-продажу житлового будинку від 13 грудня 1994 року частково недійсним і визнати за кожним із них право власності на 1/5 частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями в діючих розмірах на час укладення договору купівлі-продажу від 13.12.1994 року, визнати за ними право власності на належну ОСОБА_2 1/5 частину житлового будинку з виплатою йому грошової компенсації.
В ході судового розгляду справи позивачі відмовились від позову в частині визнання договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним, провадження в справі у цій частині позовних вимог закрито.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2007 року позов задоволено. Визнано за кожним із позивачів право власності на 1/5 частину спірного домоволодіння, що належав ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Васильківською державною нотаріальною конторою 13.12.1994 року, у діючих розмірах на час укладення договору купівлі-продажу від 13.12.1994 року.
Додатковим рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/5 частину спірного будинковолодіння.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в позові.
Ухвалою Верховного Суду України від 28 жовтня 2009 року рішення Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 скасовано, справу в цій частині позовних вимог передано на новий апеляційний розгляд. У решті рішення залишено без змін.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 заперечував той факт, що спірний будинок є власністю колгоспного двору, визнав, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, тому просив визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину цього будинку.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до правил ст. 227 ЦК УРСР чинного на час виникнення спірних правовідносин договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
За правилами ст. ст. 120, 121, 123 цього Кодексу у редакції, чинній до 16 грудня 1993 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
15 квітня 1991 року введено в дію Закону України "Про власність", яким передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" з наступними змінами та доповненнями роз’яснено, що положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону. До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Встановлено, що з 1985 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 були членами колгоспу. У 1986 році сторони зареєстрували шлюб, який розірвали 13 січня 1995 року. (а. с. 13)
Встановлено, що 8 квітня 1987 року між ОСОБА_2 та колгоспом був укладений типовий договір купівлі-продажу житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1, за яким колгосп продав, а ОСОБА_2 купив указаний будинок за 4120 крб. з першим внеском 1030 крб. і виплатою 3090 крб. протягом 10 років. (а. с. 14-15)
Згідно довідки Великосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області від 13 липня 2005 року № 405 господарство по АДРЕСА_1 з 1986 року до 1 липня 1994 року відносилось до категорії колгоспних дворів, головою якого був ОСОБА_2, до членів двору входили ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_4 (а. с. 17)
Встановлено, що станом на 11 березня 1992 року всю суму за житловий будинок було сплачено. Рішенням Великосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області від 11 жовтня 1994 року № 25 вирішено порушити перед бюро технічної інвентаризації клопотання про оформлення реєстраційного посвідчення на колгоспний будинок АДРЕСА_1, за який ОСОБА_2 сплатив повну вартість. (а. с. 25)
Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 13 грудня 1994 року Васильківською державною нотаріальною конторою, колективне сільськогосподарське підприємство "Солтанівське" продало за 4120 крб. ОСОБА_2 спірний житловий будинок з надвірними будівлями. (а. с. 23-24).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що спірний житловий будинок не був власністю колишнього колгоспного двору, оскільки станом на 15 квітня 1991 року члени цього двору не набули на нього права власності, а є спільною сумісною власністю подружжя.
В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 визнала факт, що спірний житловий будинок придбаний сторонами в шлюбі і просила збільшити її частку в спільній сумісній власності подружжя, оскільки в даному будинку проживає вона з дітьми, а відповідач не проживає. Такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки доводи позивачки про збільшення її частки не заслуговують на увагу.
Оскільки судом встановлено, що спірний житловий будинок придбаний ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за час перебування в шлюбі, то він належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя і їх частки в цьому майні є рівними відповідно до вимог ст. ст. 22, 28 КпШС України, який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами, та ст. ст. 60, 70 СК України, який діє на час розгляду справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, за сторонами необхідно визнати право власності по Ѕ частині за кожним спірного будинку з надвірними будівлями в діючих розмірах на час укладення договору купівлі-продажу від 13 грудня 1994 року.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2007 скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1, придбаного згідно договору купівлі-продажу від 13 грудня 1994 року, загальною площею 71,2 кв. м, житловою площею 37,3 кв. м., підсобні приміщення площею 33, 9 кв. м, надвірні будівлі складають два сараї, погріб, гараж, туалет, огорожа.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 придбаного згідно договору купівлі-продажу від 13 грудня 1994 року, загальною площею 71,2 кв. м, житловою площею 37,3 кв. м, підсобні приміщення площею 33, 9 кв. м, надвірні будівлі складають два сараї, погріб, гараж, туалет, огорожа.
В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді