Єдиний унікальний номер 235/5845/17 Номер провадження 22-ц/775/529/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Величко О.В.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Краснощокової Н.С., Соломахи Л.І.

за участі:

секретаря судового засідання Кіпрік Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання №5 в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м.Бахмуті цивільну справу № 235/2545/2017 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Покровського району Донецької області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадщину,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року (суддя Величко О.В.), ухваленого в приміщенні суду в м.Покровськ Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадщину. В обґрунтування позову зазначив, що 10.12.2000 року померла його бабуся ОСОБА_4, яка до смерті постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді земельної частки (пай) КСП «Перемога» Красноармійського району Донецької області розміром 7,6 умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало померлій на підставі Сертифікату серії ДН №0109714, виданого 11.02.1997 року Красноармійською райдержадміністрацією. Його (позивача) батько ОСОБА_5 не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

11.11.2012 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті також відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) КСП «Перемога» розміром 6,53га. Після смерті батька він (позивач) не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як вважав, що фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом з батьком за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Сергіївка, вул. Поштова, 8.

Звернувшись до нотаріуса отримав відмову в оформленні спадкових прав у зв’язку з пропуском строку для прийняття спадщини його батьком та ним, просить встановити факт прийняття ОСОБА_5 спадщини, яка залишилася після смерті його матері ОСОБА_4, яка померла 10.12.2000 року у вигляді права на земельну частку (пай) КСП «Перемога» Красноармійського району Донецької області розміром 6,53 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало померлій на підставі сертифікату серії ДН №0109714, виданого 11.02.1997 року Красноармійською районною державною адміністрацією; встановити факт його постійного проживання з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: Донецька область Покровський район, с. Сергіївка, вул. Поштова, 8 на час відкриття спадщини, а саме 11.11.2012 року; визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_5, який помер 11.11.2012 року, яке складається з права на земельну частку (пай) КСП «Перемога» Красноармійського району Донецької області розміром 6,53 га без визначення меж цієї частки в натурі.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року позов задоволено частково: встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: Донецька область Покровський район, с. Сергіївка, вул. Поштова, 8 на час відкриття спадщини, а саме 11.11.2012 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду позивач ОСОБА_2 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині відмови у задоволенні позову про встановлення факту прийняття ОСОБА_5 спадщини, яка залишилася після смерті його матері ОСОБА_4, у вигляді права на земельну частку (пай) КСП «Перемога» Красноармійського району Донецької області розміром 6,53 в умовних кадастрових гектарах та визнання за ним права власності на вказану земельну частку (пай), скасувати через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи йому у задоволені частини позовних вимог, дійшов помилкового висновку про не доведеність факту прийняття спадщини ОСОБА_5, яка залишилась після смерті його матері (бабусі позивача) ОСОБА_4 При цьому суд послався на довідку від 05.10.2017р. та постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Він (позивач) після відмови у вчиненні нотаріальної дії звертався до сільради і отримав іншу довідку, яка підтверджувалась підкріпленим до неї актом, в якій була зазначена дійсна інформація про проживання його (позивача) батька та бабусі, по день її смерті, разом.

Між тим, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання наведеної виправленої довідки. яка підтверджує факт сумісного проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_4.

Також апелянт зазначив, що згідно ст.548 діючого на час смерті ОСОБА_4 ЦК УРСР, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Статтею 549 ЦК УРСР закріплювались умови при яких вважалось, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_5 фактично вступив в управління та володіння спадщиною, а саме земельним паєм, т.я. в нього на руках знаходились правовстановлюючі документи на землю, та він, як спадкоємець здавав в оренду цей земельний пай.

Суд обмежився дослідженням доведеності факту проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_4 на час смерті останньої, не давши оцінку вищенаведеним обставинам справи з урахуванням норм закону, що діяв на час смерті ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Апеляційний суд Донецької області ліквідовано.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через свого представника надав лист з проханням розглянути справу за його відсутності (а.с.123).

Відповідач ОСОБА_3 сільська рада також повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, направила до суду апеляційної інстанції лист з проханням розглянути справу без їх участі (а.с.122).

Відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року), справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст.263 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року), судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2000 року померла бабуся позивача ОСОБА_4 (а.с.7, 8, 10).

11.11.2012 року помер батько позивача ОСОБА_5 (а.с.9, 10).

ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай) в КСП «Перемога» розміром 6,53га., що підтверджується відповідним сертифікатом виданим на підставі розпорядження Красноармійської райдержадміністрації від 27.01.1997 року за №23 (а.с.13).

Згідно довідки, виданої ОСОБА_3 сільською радою 05.10.2017 року за № 724: на момент смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно проживав з 1977 року по день своєї смерті і був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, один, згідно особового рахунку № -636-1 погосподарської книги №13 на 2011-2015 роки ОСОБА_3 сільської ради (а.с.11).

Згідно акту, складеному депутатом ОСОБА_3 сільської ради від 04.10.2017 року та підписаний мешканцями с.Сергіївка, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, дійсно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з батьком ОСОБА_5 з 2007 року по 2012 рік (а.с.12).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.10.2017 року, позивачу ОСОБА_2, відмовлено у заведенні спадкової справи після померлого ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_5 спадщину після смерті ОСОБА_4, яка проживала одна на момент своєї смерті, не прийняв, а ОСОБА_2 пропустив шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с.5).

Згідно листа Другої Покровської Держаної нотаріальної контори від 24.11.2017 року за №1448/01-16, спадщина після смерті ОСОБА_4, яка померла 10.12.2000 року, не відкривалась, коло спадкоємців невідомо (а.с.27). Спадщина після смерті ОСОБА_5, який помер 11.11.2012 року, не відкривалась, коло спадкоємців невідомо (а.с.25).

Відповідно до п.15 постанови Пленум Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Позивачем ОСОБА_2 рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення факту прийняття його батьком ОСОБА_5 спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 (бабусі позивача) та відмови у визнанні права власності в порядку спадкування за ОСОБА_2 на спадкове майно у вигляді права на земельну ділянку (пай) що належала ОСОБА_4

Як вбачається з рішення, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні факт прийняття батьком позивача ОСОБА_5 спадщини, яка залишилася після смерті його матері ОСОБА_4, не знайшов свого підтвердження. Позовні ж вимоги в частині визнання права власності на спадкове майно мають похідний характер і залежать саме від такого факту.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, то до спірних правовідносин підлягають застосування норми цивільного законодавства в редакції 1963 року.

Відповідно до ст.548 ЦК України (в редакції 1963 року чинній на момент відкриття і прийняття спадщини), для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Дії, що свідчать про прийняття спадщини врегульовані нормами ст.549 ЦК України (1963 року), згідно якої визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Як зазначено вище, основний довід апеляційної скарги полягає в невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки на думку апелянта, його батько ОСОБА_5 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном (земельним паєм) після смерті ОСОБА_4 (бабусі позивача), і про це він зазначав в суді першої інстанції.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пояснення представника позивача про прийняття його померлим батьком ОСОБА_5 спадщини після смерті бабусі ОСОБА_4, шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, а саме земельною ділянкою, оскільки в нього на руках був правовстановлюючий документ (сертифікат) і він (ОСОБА_5І.) за своє життя продовжував здавати землю в оренду тим же орендарям що і ОСОБА_4, отримував за це орендну плату, дійсно проживав разом зі своєю матір’ю на день її смерті, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на довідку виконкому ОСОБА_3 сільської ради від 05.102017р., з якої вбачається, що батько позивача ОСОБА_5 з 1977 року по день своєї смерті проживав один за адресою с.Сергіївка Покровського району Донецької області, вул..Поштова, б.8, тобто за іншою ніж померла ОСОБА_4 адресою.

Долучені на стадії апеляційного перегляду рішення представником позивача до матеріалів справи акти депутата ОСОБА_3 сільської ради від 05.11.2017р. ОСОБА_6 (а.с.103, 104) про догляд, а також про проживання та догляд ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 відповідно, за адресою с.Сергіївка Покровського району Донецької області, вул.Партизанська, буд.26, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Обставини, зазначені у актах, суперечать довідці виконкому ОСОБА_3 сільської ради від 05.10.2017р., згідно якої батько позивача ОСОБА_5 з 1977 року по день своєї смерті проживав один за адресою с.Сергіївка Покровського району Донецької області, вул..Поштова, б.8.

Клопотання про виклик в суд у якості свідків осіб, які підтвердили дані, викладені в актах від 05.11.2017р., щодо обставин 20 річної давнини, представник позивача не заявляв.

На день смерті ОСОБА_4 мешкала по вул.Партизанській буд.26 в с.Сергіївка. На пропозицію апеляційного суду надати документи про належність даного житлового будинку станом на 10.12.2000р., та на теперішній час, представник позивача будь яких доказів суду не надав.

Посилання на те, що ОСОБА_7 здавав земельну ділянку в оренду, що свідчить про прийняття ним спадщини, також є недоведеним. На пропозицію апеляційного суду надати копію договору оренди, представник позивача також не надав.

Сам факт знаходження у позивача сертифікату про право на земельну ділянку, не є доказом прийняття спадщини його батьком ОСОБА_4 Будь яких доказів, на підтвердження того, що батько позивача ОСОБА_5 за життя знав про цей сертифікат, передавав його ОСОБА_2, представни ком позивача суду не надано.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору. Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку.

Відповідно ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року по цивільній справі №235/2545/2017 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Покровського району Донецької області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадщину залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: Н.С. Краснощокова

ОСОБА_8

Повний текст рішення складено 30.05.2018р.

Головуючий О.В. Агєєв