Справа №22ц-4970/2009 Головуючий в суді 1 інстанції Кулініченко Г.В.
Доповідач в суді 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Оношко Г.М., Даценко Л.М.,
при секретарі Зінченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Обухівської районної державної адміністрації Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку, -
встановила:
У грудні 2007 року позивачі звернулися до суду з названим позовом, в якому просили визнати за ними право спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 2,3 га під об"єктами нерухомого майна, а саме: сіносклад за адресою АДРЕСА_1, сарай "Гайсік", АДРЕСА_2, сарай "Роділка", АДРЕСА_3, сарай "Червоні ворота", АДРЕСА_4, з підстав, передбачених ст. ст. 328, 392 ЦК України та ст.120 ЗК України.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що, оскільки згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 липня 2007 року за ними визнано право спільної сумісної власності на вищезазначене нерухоме майно, то за ними відповідно до вимог ст. 120 ЗК України повинно бути визнано право спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 2, 3 га під зазначеними об"єктами нерухомого майна, яка необхідна для їх обслуговування.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 січня 2008 року позов задоволено частково, визнано за позивачами право спільної сумісної власності на земельні ділянки під об"єктами вищезазначеного нерухомого майна та на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування даних об"єктів нерухомого майна.
В апеляційній скарзі Обухівська районна державна адміністрація Київської області посилається на те, що земельні ділянки, на які оскаржуваним рішенням суду визнано право спільної сумісної власності за позивачами, знаходяться поза межами території, на яку поширюється компетенція Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, яка не має права розпоряджатися спірними земельними ділянками і є неналежним відповідачем у даній цивільній справі. Оскільки суд вирішив питання про права і обов’язки Обухівської районної державної адміністрації Київської області, яка не брала участі в справі, то просить скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.
Згідно ст. 2 ЗК України земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб"єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.
Як убачається з апеляційної скарги, Обухівський районний суд Київської області оскаржуваним рішенням фактично вирішив питання про права та обов’язки Обухівської районної державної адміністрації Київської області, яка не була залучена до участі у справі щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться поза межами території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, тобто в межах території, на яку розповсюджується виключна компетенція Обухівської районної державної адміністрації Київської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд не звернув уваги на вищезазначені обставини та на те, що в матеріалах справи міститься рішення № 62 від 05 жовтня 2007 року Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, яким ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено у передачі у приватну власність земельної ділянки площею 2,3 га в АДРЕСА_2.
Тобто, визнаючи за позивачами право спільної сумісної власності на земельну ділянку, суд не звернув уваги на те, що Земельним Кодексом України визначено компетентні органи місцевого самоврядування та органи державної влади, які вправі розпоряджатися землями державної власності та відповідних територіальних громад в межах їх повноважень, згідно якого суд до таких органів не віднесено.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд не з"ясував, хто є суб"єктами земельних відносин в даній справі, кому належить спірна земельна ділянка, тобто до повноважень якого органу місцевого самоврядування чи органу державної влади належить розпорядження нею, і всупереч вимогам ст. 33 ЦПК України та ст. 116 ЗК України не залучив відповідний орган до участі в справі.
Таким чином, суд вирішив питання про права та обов’язки Обухівської районної державної адміністрації Київської області, яка не брала участі в справі, що є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд згідно вимог п. 4 ст. 311 ЦПК України.
За таких обставин, коли суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду від 10 січня 2008 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, належно виконати вимоги процесуального закону, з”ясувати обставини спору і прийняти законне і обгрунтоване рішення відповідно до вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, 312-314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Обухівської районної державної адміністрації Київської області задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 січня 2008 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді