Справа №22ц-5585/2009
Головуючий у суді 1 інстанції Дубас Т.В.
Доповідач у суді 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Оношко Г.М.,
при секретарі Маріній Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2009 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Боярської міської ради, треті особи: орган опіки та піклування Боярської міської ради, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишевець Руслан Валерійович, садове товариство "Схід", ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" про визнання права власності на Ѕ частину квартири, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна, -
встановила:
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням.
У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2009 року обидва позови об’єднані в одне провадження.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2009 року прийнято відмову представників сторін від позовів і закрито провадження у даній справі з підстав, передбачених ст. 174, 205-206 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу в частині закриття провадження у справі за його позовом і передати питання на новий розгляд, посилаючись на те, що від позову відмовлявся його представник ОСОБА_7 згідно повноважень, наданих ним у довіреності. Однак, незважаючи на те, що у виданій ним довіреності містились повноваження на відмову від позову, фактично такі повноваження його представнику ним не надавались.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи відмову від позову ОСОБА_7 - законного представника позивача ОСОБА_3 і закриваючи провадження у справі за позовом останнього, суд обґрунтовував свої висновки тим, що дії законного представника не суперечать інтересам особи, яку він представляє, представник не обмежений у повноваженні відмовитись від позову згідно ст. ст. 174, 205-206 ЦПК України.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.
До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем, суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд не приймає відмову від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Встановлено, що ОСОБА_7 представляв інтереси позивача ОСОБА_3 згідно довіреності, нотаріально посвідченої 14.04.2009 року (т. 1 а. с. 172), за змістом якої позивач надав представнику право в тому числі відмовитися від позову.
Закриваючи провадження у справі у зв’язку з відмовою представника позивача ОСОБА_3 від позову, суд першої інстанції письмову заяву представника приєднав до справи, роз’яснив представнику позивача наслідки відповідних процесуальних дій, перевірив, чи не обмежений представник позивача, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення, роз’яснив наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст. 206 ЦПК України, і прийшов до правильного висновку, що такі дії законного представника позивача ОСОБА_3 не суперечать інтересам останнього.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала суду від 24 червня 2009 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування, передбачених ст. 312 ЦПК України, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді