Справа №22ц-5187/2009 Головуючий у суді 1 інстанції Примаченко В.О.
Доповідач у суді 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Оношко Г.М.,
при секретарі Зінченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Українська дорожня компанія", третя особа директор ПП "Українська дорожня компанія" ОСОБА_4 про видачу трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та моральної шкоди,
встановила:
У червні 2008 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому посилався на те, що з 03.05.2007 року по 14.03.2008 року він працював зварювальником в ПП "Українська дорожня компанія" і його заробітна плата становила 1500 грн. Протягом 2007 року заробітна плата відповідачем сплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, з початку 2008 року він не забезпечувався роботою, а заробітна плата не сплачувалась взагалі. Третя особа перешкоджала його звільненню, відмовлялася приймати від нього заяви на звільнення, у зв’язку з чим він 14 березня 2008 року надіслав заяву про звільнення поштою, в якій просив звільнити його за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Просив зобов’язати відповідача видати йому належно оформлену трудову книжку, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 8500 грн., компенсацію за 26 днів невикористаної відпустки в сумі 1857,18 грн., вихідну допомогу в сумі 4500 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. з підстав, передбачених ст. ст. 44, 47-48, 83, 115-117, 233, 235, 237-1 КЗпП України.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2008 року позов задоволено.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2009 року скасовано зазначене заочне рішення.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позивачем своїх позовних вимог.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
За змістом ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.
При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано оригінал заяви від 14.03.2008 року про звільнення з роботи, копії повідомлень про вручення поштових відправлень, колективна скарга прокурору м. Біла Церква про порушення трудових прав директором ПП "Українська дорожня компанія" з просьбою провести прокурорську перевірку та супровідні листи про направлення скарг за належністю.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивач всупереч вимогам ст. ст. 57-60 ЦПК України суду не надав, клопотань про забезпечення доказів не заявляв.
З урахуванням наведеного суд зробив правильний висновок про відмову в позові, оскільки позивач не надав в судовому засіданні доказів про укладення з відповідачем трудового договору або фактичного допущення його до роботи, тобто про виконання ним трудових обов’язків у відповідача з 03 травня 2007 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в судовому засіданні не встановлено порушень прав позивача, які б підлягали захистові.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді