Справа №22Ц-1697/2009р.                                                   Головуючий у 1 інстанції Бугіль В.В.

Категорія 01,02,05                                                                 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 квітня 2009 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого    Приходька К.П.,  

суддів               Даценко Л.М., Хопти С.Ф.,    

при секретарі   Бистрій Г.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Яготинської житлово – експлуатаційної контори, третя особа ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право власності на житло та приватизацію квартири недійсною та визнання недійсним договору дарування квартири,    

встановила:

у серпні 2008 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 30 грудня 1987 року по 07 вересня 1989 року вона перебувала із відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі.

У 1987 році на сім’ю у складі 2 –х чоловік була отримана 2 – х кімнатна квартира АДРЕСА_1. Позивачка прописалася у вказані квартирі з 06 січня 1989 року та проживає в ній по даний час, а відповідач, після розірвання шлюбу, згодом виписався із квартири.

На даний час позивачці стало відомо про те, що 21 січня 2000 року відповідачу на спірну квартиру було видано свідоцтво про право власності на житло, в якому зазначено, що власником даної квартири є відповідач.

Позивачка вважає, що приватизація спірної квартири була проведена з порушенням законодавства, відповідач не мав права приватизовувати спірну квартиру оскільки її площа перевищує розмір який має право приватизовувати одна особа, що позбавило її права бути учасником приватизації.    

Позивачка просила суд визнати недійсним наказ №103 від 01 листопада 1995 року ДППЗ «Яготинський» та свідоцтво про право власності на квартиру видане ДППЗ «Яготинський» на ім’я відповідача від 21 січня 2000 року.      

У жовтні 2008 року позивачка збільшила розмір позовних вимог і просила суд також визнати недійсним договір дарування спірної квартири від 29 травня 2008 року укладеному між відповідачем ОСОБА_2 і ОСОБА_6 оскільки на думку позивачки вказаний правочин є фіктивним з підстав передбачених ч.1 ст.234 ЦК України.

Рішенням суду від 09 січня 2009 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі .  

Відповідачем ОСОБА_2 подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції посилаючись на його незаконність та з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт просив рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним воно вважається тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим – у разі ухвалення його на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.  

Судом встановлено, що згідно розпорядження органу приватизації Державного ППЗ «Яготинський» від 01 листопада 1995 року за №103 відповідачу ОСОБА_2 передана у власність спірна квартира.

21 січня 2000 року відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на житло на спірну квартиру.

Відповідно до вимог ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Позивачка в своєму позові просила визнати недійсним розпорядження відповідного органу приватизації та свідоцтво про право власності на житло виданого також органом приватизації.

Під час проведення попереднього засідання 15 вересня 2008 року суд першої інстанції, на порушення вимог п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України, не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, не притягнув до участі у розгляді справи відповідний орган приватизації, хоча своїм рішенням від 09 січня 2009 року визнав недійсним наказ №103 від 01 листопада 1995 року ДППЗ «Яготинський» та свідоцтво про право власності на квартиру видане ДППЗ «Яготинський» на ім’я відповідача від 21 січня 2000 року.

У відповідності з п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно вирішити питання про притягнення до участі у справі в якості відповідача відповідний орган приватизації, який видав розпорядження про приватизацію спірної квартири та свідоцтво про право власності на квартиру, більш повно з’ясувати права та обов’язки сторін, перевірити обґрунтованість їх доводів та заперечень, зібраним по справі доказам дати належну оцінку та постановити по справі рішення відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,311,314,315,317,319 ЦПК України колегія,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2009 року, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

            Головуючий –

       Судді -