Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     18 травня 2018 р.                                                             Справа№805/4462/17-а

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Смаль О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Слов’янської міської ради

до відповідача 1: Слов’янської районної державної адміністрації

до відповідача 2: Державного реєстратора відділу Державної реєстрації Слов’янської районної державної адміністрації ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа – підприємець ОСОБА_2, ОСОБА_3

про: визнання дії державного реєстратора ОСОБА_1, Слов’янської районної державної адміністрації, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою                     м. Слов’янськ, пров. Парковий, 5В на ім’я ОСОБА_2 протиправними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об’єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Слов’янськ, пров. Парковий, 5В.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 – за довірен.,

від відповідача 1, 2: не з’явився,

від третіх осіб: ОСОБА_5 – за довірен.

Позивач, Слов’янська міська рада звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов’янської райдержадміністрації, державного реєстратора відділу державної реєстрації Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_1, третя особа – фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дії та бездіяльності державного реєстратора ОСОБА_1, Слов’янська райдержадміністрація  щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою м. Слов’янськ, пров. Парковий 5В на ім’я ОСОБА_2 протиправними та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою м. Слов’янськ, пров. Парковий 5В на ім’я ОСОБА_2, здійснену державним реєстратором ОСОБА_1 11.09.2017 р. номер запису про право власності 223112282.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державним реєстратором відділу державної реєстрації Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області  ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно без дослідження фактів, які були підставною для відмови в державній реєстрації нерухомого майна. Позивач вважає, що рішення про реєстрацію права власності на новозбудований об»єкт на підставі довідки від 18.01.2017 р. № 2-15-01-1838, виданої Слов»янською міською радою, прийнято держреєстратором ОСОБА_1 всупереч вимогам чинного законодавства. Оскільки відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» присвоєння поштової адреси об»єкту нерухомості підтверджується безпосередньо рішенням виконкому а не листом, в зв»язку з чим рішення щодо проведення реєстрації є незаконним.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати дії державного реєстратора ОСОБА_1, Слов’янська райдержадміністрація, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою м. Слов’янськ, пров. Парковий 5В на ім’я ОСОБА_2 протиправними та скасувати рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.09.2017 р. індексний номер 37055450, яке стало підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об»єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Слов’янськ, пров. Парковий 5В.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечував надавши відзив, відповідно до якого зазначено, що позивачем безпідставно заявлено позовну заяву, оскільки не має порушеного права позивача, позовні вимоги не обґрунтовані,  не заявлено конкретних вимог до відповідача 1, право власності на об»єкт нерухомості належить іншій особі крім того зазначає про порушений строк звернення до суду.     

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечувала надавши відзив, відповідно до якого зазначено, що державна реєстрація нерухомого майна за адресою                    м. Слов»янськ, пров. Парковий 5В відбулася за зверненням ОСОБА_2 на підставі наданих документів, а саме декларації про готовність до експлуатації об»єкта ДЦ 061172141037, технічного паспорту на об»єкт нерухомого майна № 6035 від 16.08.2017 р. видавник:  КП «Бюро технічної інвентаризації», документ що підтверджує присвоєння об»єкут нерухомого майна (лист Слов»янської міської ради № 2-15-01-1838 від 18.01.2017 р. в якому зазначено, що поштова адреса не змінювалася та є дійсною). В зв»язку з чим у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».   

Третя особа ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких зазначала про їх безпідставність, не відповідність дійсним обставинам, оскільки державна реєстрація була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, крім того нерухоме майно що зареєстроване за адресою м. Слов»янськ, пров. Парковий 5В вже перебуває у власності іншої особи ОСОБА_3, в зв»язку з чим  просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою від 23.01.2018 р. суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.02.2018 р.

У судовому засіданні 19.02.2018 р. суд задовольнив клопотання про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та відклав розгляд справи на 20.03.2018 р.

Ухвалою від 20.03.2018 р. суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 18.04.2018 р.

Ухвалою від 18.04.2018 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.05.2018 р.

У судовому засіданні 16.05.20218 р. судом оголошено перерву в зв»язку з необхідністю надання додаткових доказів позивачем до 18.05.2018 р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Слов’янська міська рада, є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду Слов'янська та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виконавчі органи міської ради підконтрольні й підзвітні міській раді, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Повноваження міської ради, її виконавчих органів та міського голови визначаються  Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідач – державний реєстратор відділу державної реєстрації Слов’янської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_1 (далі – державний реєстратор).

Судом встановлена наявність повноважень у позивач, щодо звернення з даним позовом, а також те, що позов подано у межах строку звернення до суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна № 112787466 від 05.02.2018 р., 11.09.2017 р. державним реєстратором була проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно № 22312282, що знаходиться за адресою Донецька область, м. Слов»янськ, провулок Парковий будинок 5В на підставі технічного паспорту, серія та номер: 6035, виданий 16.08.2017, виданий: КП «Бюро технічної інвентаризації»                 м. Слов»янськ; декларація про готовність об»єкта до експлуатації, серія та номер: ДЦ141172341155, виданий 22.08.2017 р. видавник: Департамент Державної архітектурно – будівельної інспекції у Донецькій області, Документ отримано з ЄРД; Довідка, серія та номер: 2-15-01-1838, виданий 18.01.2017, видавник Слов»янська міська рада. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37055450 від 13.09.2017 14:46:35 ОСОБА_1, Слов»янська районна державна адміністрація Донецької області. Власник ОСОБА_2. 03.11.2017 приватним нотаріусом ОСОБА_6, зареєстровано право власності                № 23182122 на вищезазначене майно за ОСОБА_3, зазначені обставини не є спірними (т.1 а.с. 77-78).

Спірним питанням у даній справі є реєстрація державним реєстратором ОСОБА_1  права власності на нерухоме майно розташоване за адресою Донецька область                              м. Слов»янськ, пров. Парковий 5В за ОСОБА_2 на підставі довідки Слов»янської міської ради № 2-15-01-1838 від 18.01.2017 р., відповідно до якої повідомлено, що поштова адреса громадської будівлі роздрібної торгівлі, розташованої на земельній ділянці площею 0,0021 га (кадастровий номер 1414100000:01:004:0434) по пров. Парковий, 5В м. Слов»янськ не змінювалася та є дійсною (т. 2 а.с. 123).   

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний спосіб, суд враховує наступне.

Частиною 1  ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;  вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;  викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;  організація землеустрою;  координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;  обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;  внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів;  вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав”.

Згідно п.п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”  (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"  державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"  визначено порядок в якому проводиться державна реєстрація прав, а саме: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до частин другої і десятої статті 18, частини першої статті 20, частин другої і третьої статті 32, частини третьої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127 якою затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень  (далі  Порядок №1127).

Згідно п. 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів).

Відповідно до п. 41 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Суд зазначає, що а ні Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» а ні Порядком № 1127 не визначено конкретного документа, який підтверджує присвоєння об»єкту нерухомого майна адреси, державний реєстратор не може на власний розсуд вирішувати який документ підтверджує такий факт, а який ні.

З урахуванням вищенаведеного документом, який підтверджує присвоєння об»єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об»єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, листи, виписки тощо.

Таким документом може бути довідка видана Слов»янською міською радою від 18.01.2017 р. № 2-15-01-1838 за підписом заступника міського голови ОСОБА_7

Така позиція також викладена Вищим адміністративним судом України у постанові від 18.02.2016 р. по справі № К/800/24520/15.

Суд не приймає посилання позивача на те, що державний реєстратор не повинен був проводити державну реєстрацію об»єкта, оскільки декларація про готовність до експлуатації об»єкта від 22.08.2017 р. № ДЦ 141172341155 була скасована, оскільки на момент проведення державної реєстрації 11.09.2017 р., зазначена декларація була дійсною. Як вбачається з матеріалів справи вищезазначена декларація від 22.08.2017 р. № ДЦ 141172341155 була скасована лише 06.12.2017 р. Рішенням № 59 Департаменту державної архітектурно – будівельної інспекції у Донецькій області скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об»єктів та декларацію про готовність до експлуатації об»єкта (т. 1 а.с. 224).

У судовому засіданні на питання суду представник позивача зазначила, що після скасування декларації про готовність до експлуатації, Слов»янська міська рада самостійно не зверталася до державного реєстратора, щодо скасування (внесення змін) щодо держаної реєстрації права власності на об»єкт.      

Щодо посилання позивача на те, що Слов»янською міською радою довідка № 2-15-01-1838 від 18.01.2017 р. не видавалася, що підтверджується листом Центра надання адміністративних послуг м. Слов»янська від 21.11.2017 р. № 15-16/807 (т. 1 а.с. 103), а також зверненням про кримінальне правопорушення щодо підробки документів (т. 1 а.с. 101).

Суд зазначаєна наступне, позивачем не надано рішення суду з приводу встановлення підробки документів, а саме довідки Слов»янською міською радою довідка № 2-15-01-1838 від 18.01.2017 р.

Суд не приймає посилання на лист Центра надання адміністративних послуг                           м. Слов»янська від 21.11.2017 р. № 15-16/807, оскільки спірна довідка видана на бланку Слов»янської міської ради за підписом заступника міського голови ОСОБА_7 а не на бланку Цента надання адміністративних послуг м. Слов»янська, крім того у листі від  21.11.2017 р. № 15-16/807 йдеться мова про те, що громадянка ОСОБА_2 не зверталася до Центру надання адміністративних послуг м. Слов»янська за отриманням адміністративних послуг, а не стосовно того, що даним органом не видавалась довідка Слов»янської міської ради № 2-15-01-1838 від 18.01.2017 р.

Крім того під час розгляду справи суд, зобов»язував Слов»янську міську раду надати журнали вихідної кореспонденції Слов»янської міської ради за період січень 2017 року (період в який була видана довідка № 2-15-01-1838 від 18.01.2017 р.), як доказ того, що спірна довідка не видавалась. Позивачем на вимогу суду були надані журнали вихідної кореспонденції, але не ті які були витребувані судом. Суду надано Журнал реєстрації адміністративних послуг (січень – квітень 2017 р.) Центру надання адміністративних послуг м. Слов»янська. Крім того позивачем надано суду Журнал реєстрації вихідної кореспонденції за 2017 р. сектору по роботі зі зверненнями громадян, невідомо якого органу, цей журнал не прошитий не пронумерований не скріплений печаткою на ньому відсутні номенклатурні позначки як це передбачено нормами документообігу. Крім того у суду є  сумніви з приводу заповнення цього журналу, зазначений журнал заповнений за період часу з 03.01.17 р. по 20.12.2017 р. однією й тою рукою та чорнилами на протязі майже року, крім того з огляду на зазначений журнал, він є дуже новий як для журналу який був у використанні протягом року. Крім того позивачем надано суду Журнал реєстрації вихідної кореспонденції управління архітектури та містобудування  індекс 11-05-02, зазначений журнал не прошитий не скріплений печаткою як це передбачено нормами документообігу. Крім того у суду є  сумніви з приводу заповнення цього журналу, зазначений журнал заповнений за період часу з 22.11.16 р. по 16.05.2018 р. з огляду на зазначений журнал, він є дуже новий як для журналу який був у використанні протягом трьох років. Усі вище перелічені журнали не є журналом реєстрації вихідної кореспонденції (наданні відповідей) Слов»янської міської ради. З огляду не вищевикладене суд критично ставиться до журналів які надані позивачем, та зазначає про те, що вони не приймаються як належний доказ того, що Слов»янською міською радою не видавалась довідка № 2-15-01-1838 від 18.01.2017 р., оригінали зазначених журналів долучені до справи судом до набранням рішення по даній справі законної сили.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також суд зазначає, що у разі скасування рішення держреєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.09.2017 р. індексний номер 37055450, яке стало підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об»єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Слов’янськ, пров. Парковий 5В, буде порушено право мирного володіння своїм майном, а саме ОСОБА_3, яке визначено  ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Також суд звертає увагу, що в рішенні ЕСПЛ по справі Рисовський проти України, заява 29979/04, рішення від 20.10.2011 р., набуло статусу остаточного 20.01.2012 р. зазначено про принцип належного урядування. А саме Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 73 КАС України визначено. що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 75 КАС України передбачає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повина довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, вищезазначене рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яке відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Слов’янської міської ради до Слов’янської районної державної адміністрації, Державного реєстратора відділу Державної реєстрації Слов’янської районної державної адміністрації ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа – підприємець ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дії державного реєстратора ОСОБА_1, Слов’янської районної державної адміністрації, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою м. Слов’янськ, пров. Парковий, 5В на ім’я ОСОБА_2 протиправними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об’єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Слов’янськ, пров. Парковий, 5В, оскільки позивачем не доведено суду протиправність дій та ришення державного реєстратора, що до реєстрації права власності на об»єкт нерухомого майна.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

                                                           В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Слов’янської міської ради до Слов’янської районної державної адміністрації, Державного реєстратора відділу Державної реєстрації Слов’янської районної державної адміністрації ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа – підприємець ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дії державного реєстратора ОСОБА_1, Слов’янської районної державної адміністрації, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою м. Слов’янськ, пров. Парковий, 5В на ім’я ОСОБА_2 протиправними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об’єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Слов’янськ, пров. Парковий, 5В – відмовити.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 18 травня 2018 року в присутності представників позивача та третіх осіб.

Повний текст рішення буде складено та підписано 29 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.     

Суддя                                                                                 Олішевська В.В.