Справа № 127/27255/17

Провадження № 22-ц/772/1087/2018

Категорія: 58

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 рокуСправа № 127/27255/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої Шемети Т. М.,

суддів: Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.,

секретар судового засідання Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Головного управління юстиції у Вінницькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (особа яка подала апеляційну скаргу) – уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 (правонаступник ПАТ «Кредитпромбанк»),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 (правонаступник ПАТ «Кредитпромбанк») на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2018 року в складі судді Бойка В. М., постановлену в м. Вінниці, повне судове рішення складено 21 березня 2018 року,-

в с т а н о в и в:

В грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного управління юстиції у Вінницькій області про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, шляхом скасування арешту на майно, у якому ставив вимогу усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні власністю, скасувати арешт на майно та заборону здійснювати відчуження майна, що був накладений на підставі постанови державного виконавця Вишенського ВДВС Вінницького МУЮ 02 грудня 2010 року у ВП № 22977803 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1421, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 30 листопада 2010 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 18.02.2011 року за № 10850382 про арешт квартири АДРЕСА_1 (ОСОБА_5) у м. Вінниці.

В обґрунтування позову посилався на те, що 02 грудня 2010 року державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконавчим листом, виданим Ленінським районним судом м. Вінниці 12 червня 2009 року про стягнення з позивача на користь ПАТ «Кредитпромбанк» 29 492 , 64 грн, в тому числі судовий збір в розмірі 297, 71 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн. В той же день державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, згідно з якого був накладений арешт на все майно позивача.

26 червня 2012 року виконавчий лист № 2-1421, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці 12 червня 2009 року, був повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції на момент вчинення виконавчих дій, також стягувачу було надано строк повторного пред’явлення виконавчого документа, а саме: 26 червня 2013 року. Зазначає, що пред’явлення виконавчих документів до виконання є обмеження у часі і має свої строки. Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі листи можуть бути пред’явлені до виконання протягом року, при цьому строк виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.

В березні 2017 року позивач звернувся з заявою про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з нерухомого майна, на яке було накладено арешт до начальника Центрального ВДВС м. Вінниці, але станом на 28 листопада 2017 року відповідь не була ним отримана. Вказує, що на даний час відсутні виконавчі провадження, в яких позивач був би боржником, а арешт на його майно та заборона на його відчуження діє на підставі відповідної постанови від 02 грудня 2010 року.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області 15 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено: скасовано арешт на майно ОСОБА_3 (квартиру АДРЕСА_2 (ОСОБА_5) у м. Вінниці), що був накладений відповідно до постанови державного виконавця Вишенського ВДВС Вінницького міського управління юстиції від 02 грудня 2010 року у ВП № 22977803 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1421, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 30 листопада 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Кредитпромбанк» не скористався своїм правом на повторне пред’явлення виконавчого листа до виконання протягом тривалого часу (п’яти років), крім того арешт накладений державним виконавцем на всю квартиру, а ОСОБА_3 належить 17/300 частки квартири по вул. Квятика 25/32 м. Вінниці, відповідно порушуються права інших співвласників квартири.

Не погодившись з таким рішенням суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ПАТ «Кредитпромбанк») ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, просить скасувати прийняте рішення та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того що судом не досліджувалось питання кому належить на праві власності квартира, яка є предметом обтяження. Оскільки ОСОБА_3 є боржником у виконавчому провадженні, згідно якого накладено арешт на його майно, то мав би звертатися до суду не з позовом в порядку позовного провадження, а зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Разом з тим, вказує, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 квітня 2009 року дотепер не виконано.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

По справі судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 квітня 2009 року у цивільній справі № 2 – 1421/09 з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № 32.3/102-КМК/08 від 14 липня 2008 року в сумі 29 492, 64 грн, судовий збір в розмірі 297, 71 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн;

- 02 грудня 2010 року державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1421, виданим Ленінським районним судом м. Вінниці 12 червня 2009 року. В той же день державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, згідно з якого був накладений арешт на все майно позивача (а.с. 4);

- 26 червня 2012 року виконавчий лист № 2-1421 був повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції на момент вчинення виконавчих дій, а також стягувану було надано строк повторного пред’явлення виконавчого документа, а саме: 26 червня 2013 року (а.с. 5);

- 13 листопада 2017 року позивач звертався до банку з заявою про намір погасити заборгованість по кредитному договору № 32.3/102-КМК/08 від 14 липня 2008 року, у зв'язку з чим просив повідомили йому номер розрахункового рахунку та суму заборгованості, однак відповіді від банку не отримав (а.с. 7-8);

- Згідно витягу з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно та єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_3 належить 17/3000 частки квартири по вул. Квятика 25\32 м. Вінниці, на яку накладено арешт (р/н 10850382) на підставі постанови ДВС від 02.11.2010 року. (а.с. 9)

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно положень ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті ? визначено способи здійснення захисту цивільних 3прав та інтересів судом.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону. Відповідно до положень частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частини 3 та 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця. У силу ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

З наведеного слідує, що майно звільняється з-під арешту: за постановою державного виконавця при завершенні виконавчого провадження; за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту; за рішенням суду у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження, а також в порядку оскарження дій, бездіяльності державного виконавця.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України та ст. 4 ЦПК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси особи. До того ж такий захист здійснюється у спосіб, який передбачено цивільним процесуальним законодавством.

Позивач у цій справі є боржником виконавчого провадження та просив суд зняти арешт з майна, яке йому належить, накладений у цьому ж виконавчому провадженні. Оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, то питання про звільнення майна з під арешту повинно розглядатись лише в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України шляхом подання до суду скарги, а відтак доводи апеляційної скарги є підставними та обгрунтованими, а висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 є помилковим, в зв’язку з чим у позові слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, апеляційний суд роз'яснює позивачеві, як стороні виконавчого провадження, що він не позбавлений права на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку визначеному розділом VII ЦПК України.

Оскільки апелянт при поданні апеляційної скраги поніс судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 960 гривень (а.с.62, 71), то ці витрати слід стягнути з ОСОБА_3 на корсить ПАТ «Дельта Бпанк» (статті 141, 382 ЦПК України)

Керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 377, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 (правонаступник ПАТ «Кредитпромбанк») задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області 15 березня 2018 року скасувати та постановити нове.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного управління юстиції у Вінницькій області про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, шляхом скасування арешту на майно.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІДН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товарситва «Дельта Банк» (код 34047020) 960 (девятсот шістдесят) гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча                            підпис                                       ОСОБА_2

Судді:                                       підпис ОСОБА_8

підпис ОСОБА_9

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Т. М. Шемета