Апеляційний суд міста Києва

Справа № 754/2847/17 Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3919/18 Головуючий у суді апеляційної інстанції :Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегія суддів судової палати в цивільних справах

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Маличівській Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління охорони здоров'я Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

28 лютого 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Управління охорони здоров'я Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та з урахуванням уточнених позовних вимог від 24.01.2018 позивач просив суд про зобов'язання РУОЗ ДРДА Києва відізвати відповіді надані - 28.11.2016 № 033-2242 на УК № П-34993/1 від 17.11.2016, на УК-35882/1 від 17.11.2016; - 07.06.2016 № 033-1173 на УК-12699/1 від 25.05.2016, на УК-12882/1 від 26.05.2016; - 04.07.2016 № 033-1339, - 04.07.2016 № 033- 1345 на УК-15379/1 від 6.06.2016; -11.07.2016 № 033-1381 на УК-16036/1 від 30.06.16; - 12.07.2016 № 033-1393 на 061/305 від 15.06.2016, на 061/312 від 15.06.2016; ДОЗ КМДА -19.07.2016 № 033-1460 на УК-16510/1 від05.07.2016, на УК-16637/1 від 06.07.2016, на -5660/1 від 6.07.16, на УК-16819/1 від 07.07.2016, на УК-16822/1 від 07.07.2016, на УК-16744/1 від 07.07.2016 на УК-16747/1 від 07.07.2016; - 6.09.2016 № 033-1754 на УК- 20884/1 від 23.08.2016, на УК-20960/1 від 23.08.2016, на УК-20882/1 від 23.08.2016; -08.09.15 № 033-1767 на УК-21751/1 від 31.08.2016; -09.09.16 № 033-1781 на УК-21395/1 від 29.08.2016; -23.09.16 № 033-1886 на УК-22774/1 від 08.09.2016, на УК-22789/1 від09.09.2016 на УК-22925/1 від 09.09.2016, на УК-23242/1 від 14.09.2016, на УК-23285/1 від 14.09.2016, на УК-23424/1 від 15.09.2016, на УК-23728/1 від 19.09.2016; -5.10.2016 № 033-1950 на УК-24329/1 від 23.09.2016, на УК- 24090/1 від 2,0.09.2016, на УК-25319/1 від 29.09.2016»; а також зобов'язати РУОЗ ДРДА надати по суті та з використанням існуючих, а не фальшивих документів відповіді на 12 звернень 13.06.16 п-191, 13.06.16 п-192, 15.06.16 п-195, 15.06.16 п-196, 22.06.16 п-1657, 30.06.16 п-17-71, 01.07.16 п-1777, 06.07.16 п-216, 28.10.16 п-3282, 28.10.16 п-3283, 7.11.16 п-3338, 7.11.16 п- 3339; стягнути з відповідача на його користь 77 700.00 грн. в рахунок матеріальної шкоди та 100 000,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.2016 у приміщенні Управління охорони здоров'я Деснянської РДА в м. Києві працівник цього закладу ОСОБА_4 отримавши від нього документи, що вказані нижче, зухвало, але чомусь криво посміхнулась та скрізь зуби прошипіла: «Тобі вже на кладовище каліко пора збирати документи, а не морочити голову тим, хто при ділах і коли ти вже здохнеш». Ним було надано ОСОБА_4 витяг з державного реєстру, що підтверджує статус його єдиної доньки матері - одиначки малолітньої дитини, оригінали та копії чеків сплачених особисто його донькою ОСОБА_5 лікарем ставки бюджетного /безоплатного/ прийому філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва (далі КНП КДЦ) стоматологом-терапевтом вищої категорії хабарів внесків з січня 2014 року по травень 2016 року під шантажем директора КНП КДЦ ОСОБА_6 60 000 грн., заяву його доньки з проханням витребувати журнал благодійних внесків КНП КДЦ Десняського району та провести службове розслідування, чому його доньку примушували здавати величезні кошти до каси КНП КДЦ в той час, коли більшість лікарів їх взагалі не здавали у касу та надати відповідь на що саме були витрачені ці кошти та повернути кошти, враховуючи що ОСОБА_5 матір-одиначка двох дітей; заяву від імені його доньки з проханням провести службове розслідування відносно зловживаючого службовим становищем посадової особи директором ОСОБА_6, який фактично позбавив стоматолога-терапевта бюджетного прийому ОСОБА_5 можливості виконувати свої функціональні обов'язки та проводити лікування стоматологічних хворих бо наказав нічим необхідним для прийому безплатних бюджетних стоматологічних хворих не забезпечувати; витребувати з відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ журнал обліку отриманих та використаних лікарських засобів та з'ясувати куди поділись придбані КНП КДЦ матеріали, медикаменти, інструменти та обладнання, тощо, придбане за часи керівництва ОСОБА_6 з 2013 року, що не дійшло до стоматолога-терапевта філії З КНП КДЦ ОСОБА_5 та заборонити директору ОСОБА_6 і надалі вимагати під погрозою звільнення від матері - одиначки двох дітей сплачувати хабарі-внески; заяву від його доньки провести службове розслідування відносно зловживаючого службовим становищем посадової особи директора ОСОБА_6, який примушував матір- одиначку ОСОБА_5 працювати по субботах, порушуючи КЗпП України; чеки, сплачені його донькою за начебто надані платні послуги, які вона не могла надати навіть фізично у зв'язку з відсутністю забезпечення усім необхідним для роботи обладнанням; заяву від його доньки з проханням провести службове розслідування відносно зловживаючого службовим становищем посадової особи директором ОСОБА_6, який фактично позбавив його доньку можливості виконувати свої функціональні обов'язки та проводити лікування стоматологічних хворих, бо наказав нічим необхідним для прийому платних стоматологічних хворих не забезпечувати; заяву від його доньки провести службове розслідування відносно зловживаючого службовими становищем посадової особи директора ОСОБА_6, який примушував його доньку з жовтня 2014 року по серпень 2015 року працювати по 11 годин на добу та повернути кошти, особисто сплачені його донькою за начебто надані платні послуги, які вона фізично не могла надавати при відсутності забезпечення необхідним для роботи; документ на право власності його доньки на стоматологічну установку АЯКС 12 3 фотополімерною лампою та скайлером, яку вона придбала під шантажем та погрозами директора ОСОБА_6; заяву від його доньки провести службове розслідування відносно зловживаючого службовими становищем посадової особи директора ОСОБА_6, який незаконно використовував у корисливих цілях придбану за 4 000 доларів США вище вказану стоматологічну установку з січня 2016 року та погрозами звільнення з січня 2016 року та примушував її подарувати йому її; розпорядження директора КНП КДЦ, яким він відібрав робоче місце його доньки, а нового не надав; заяву від його доньки з проханням забезпечити її робочим місцем, матеріалами, медикаментами, медичним одягом та інш.; фотографії роздруковані та на диску 10 шт. антисанітарної кладовки, незаземленого списаного УС-30 з заявою його доньки витребувати в КНП КДЦ технічний паспорт вказаної УС-30 з підтвердженням проходження щорічного профогляду та з документами перепрофілювання; заяву від його доньки провести службове розслідування відносно зловживаючого службовими становищем посадової особи директора ОСОБА_6, який з 2013 року постійно відмовляв його донці у наданні матеріальної допомоги і путівок в санаторій; заяву від його доньки провести службове розслідування відносно начальника відділу кадрів КНП КДЦ ОСОБА_7, яка вступивши в змову з ОСОБА_6 постійно відмовляла у наданні їй матеріальної допомоги і путівок в санаторій; заяву від його доньки провести службове розслідування відносно КНП КДЦ в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та з'ясувати на підставі чого з зарплати його доньки щомісяця забирають профсоюзні внески та повернути кошти, враховуючі, що донька з лютого не є членом профкому; заяву від його доньки з проханням відсторонити ОСОБА_6 від директорування, розірвавши з ним контракт за брехню у відомостях поданих до МОЗ України та провести розслідування незаконного отримання ОСОБА_6 ліцензії на медичну практику; заяву щодо незаконного направлення ОСОБА_6 його доньки на атестацію у 2014 році у порушення закону. Коли ОСОБА_4 приймала від нього документи у неї з карману випали дві фотографії, які вона наказала йому забрати на пам'ять, мовляв це її найліпший друг. Жаліє, що одразу не показав донці, а згодом, коли була нагода показав, його донька змінилася в обличчі, оскільки це був ОСОБА_8, який намагався її зґвалтувати у кладовці 417 каб. Використовуючи службове становище ОСОБА_4 не тільки не довела до відома поліції та прокуратури про злочини про які її повідомила у своїх численних заявах його донька, але приховала злочини ОСОБА_6. Незаконне звільнення його доньки привело до стресу у нього і виникла необхідність допомагати їй, щоб вона не померла від голоду разом з дітьми, потім вона захворіла, і він витрачав свої кошти на її лікування. Слова, які вимовила ОСОБА_4 принизили його честь та гідність, її подальша бездіяльність привела до його страждань, він декілька разів був вимушений лікуватися в шпиталі, він переніс 2 інсульти, безчисленні гіпертонічні кризи, мікроінсульти, протезування хребта, вона безпідставно завдала непоправної шкоди його здоров'ю, яке погіршується з кожним днем. Враховуючи зухвалу брехню та шахрайство та використання неіснуючих документів ОСОБА_4 та ОСОБА_10 та зневагу та неповагу до чинного законодавства, як осіб, поставивших себе понад законом взагалі просив зобов'язати відповідача відізвати відповіді надані йому на його звернення, а також стягнути з відповідача на його користь 77 700,00 грн. в рахунок матеріальної шкоди та в рахунок моральної шкоди 100 000,00 грн. (а.с. 169, 192-193 т. 2).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його неправосудність. У своїй апеляційній скарзі позивач викладає обставини щодо неприязних та конфліктних стосунків, які виникли по роботі між його повнолітньою донькою(працівником) та відповідачем(роботодавцем). А він, як її батько намагається її захистити, подаючи заяви до відповідних органів, що в свою чергу призводить до конфліктів та, на його думку, неправомірних дій відповідача. Така поведінка відповідача негативно відображається на його та членів його сім'ї здоров'ї та спричиняє моральну шкоду. А тому, він звернувся до суду за захистом порушеного права та просив задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах - п. З Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII.

Відповідно до п.8 ч.І Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-УИІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судове засідання, призначене в приміщенні Апеляційного суду м. Києва на 07 травня 2018 року сторони не з'явились, про явку в судове засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання, які про час та місце розгляду справи повідомлялися, причину неявки суду не повідомили, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними доказами своїх вимог щодо порушеного його права.

З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.

В силу частин 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону дивлячись на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права, свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За правилами ч.1 ст. 4 ЦПК Украни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законам або договором ( ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорені або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом, позивач у своїй позовній заяві виклав обставини конфліктних відносин, які виникли між відповідачем(роботодавцем) та її працівником-повнолітньою донькою позивача. Ставши на захист прав та інтересів своєї повнолітньої дочки, не маючи на те відповідних повноважень, позивач почав звертатися до різних органів, в тому числі, і до відповідача, що стало наслідком продовження конфлікту. Між тим, матеріали цивільної справи, яка переглядається апеляційним судом, не містять повноважень позивача, виданих йому його дочкою щодо захисту інтересів останньої її батьком та пред'явлення до суду відповідного позову, хоча за викладеними обставинами справи, спір стосується захисту інтересів доньки батьком.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо неправосудності рішення суду першої інстанції, на думку позивача, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки при його ухваленні дотриманий порядок, визначений ст.259 ЦПК України.

Так, при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

Позивач в обгрунтування своїх вимог надав суду медичну документацію про стан його здоров'я, датовану періодом часу з 2014- січень 2016, при цьому відповідно до змісту позовних вимог інформація, яка погіршила стан його здоров'я була розповсюджена працівником УЗО Деснянської РДА в м. Києві 02 червня 2016 року. Виписки з історії хвороби його доньки датовані квітнем 2017 року, а розрахунки оплати за послуги медичної допомоги взагалі не містять інформації про те, хто їх оплачував та в який період. До того ж, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та погіршенням стану здоров'я позивача, а докази на підтвердження позовних вимог не надані, як і не надано доказів щодо листування позивача з відповідачем, що слугувало підставою для відмови в позові і в цій частині.

Таким чином, всі висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову та неможливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить, в ході апеляційного розгляду сторони в судове засідання не з'явились.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: