Справа № 169/590/16-к

Провадження № 1-кп/159/13/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Бойчука П.Ю.,

суддів Панасюка С.Л.,

ОСОБА_1,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2,

прокурора Ющика В.М.,

потерпілих ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

обвинуваченої ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

розглянувши в залі судових засідань Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відкритому судовомузасіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016030200000231 від 25 липня 2016 року, про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, вдови, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючої, раніше не судимої, -

у вчиненні нею кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачена ОСОБА_6 24 липня 2016 року, близько 22 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання, в приміщенні літньої кухні, розташованому по вул. Прилісковій, 5 в селі Туровичі Турійського району Волинської області, під час сварки з чоловіком - ОСОБА_9, яка виникла раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою умисного позбавлення життя останнього, правою рукою схопила кухонний ніж, який знаходився на столі в приміщенні кухні, та умисно нанесла ним ОСОБА_9 один удар в область грудної клітки зліва, заподіявши тим самим його смерть.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй діянь визнала частково. ОСОБА_10 показала, що протягом дня 24 липня 2016 року вона разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_11 відпочивали на озері, де вживали спиртні напої. Вона особисто вживала спиртні напої ще в обідню пору та в незначній кількості. Близько 21 години всі разом вони повернулися до неї додому, де вона почала поратись по господарству. Через деякий час додому повернувся її чоловік ОСОБА_9, який перебував в п'яному стані та почав безпричинно чіплятись до неї та сваритись. Наскільки вона зрозуміла - причиною скандалу був її стан алкогольного сп'яніння та те, що вона невчасно годувала господарство. В їх суперечку втрутився ОСОБА_11 та розборонив їх. У подальшому ОСОБА_9 попросив у неї ще випити, на що вона відмовила. Це розлютило чоловіка. Після цього подружжя ОСОБА_11 вирішило їхати додому та пішли в машину. Вона з дитиною на руках сиділа за столом в літній кухні, ближче до вхідних дверей, а ОСОБА_9 сидів за тим же столом навпроти. У цей час ОСОБА_9 своєю рукою змахнув зі столу весь посуд, який впав на землю та розбився. Після цього він встав та наніс їй два удари кулаком в голову та відійшов від столу. Коли повернувся до неї лицем, вона побачила його розлючені очі, злякалась, що він знову почне її бити, а вона з дитиною на руках може впасти на розбите скло. Дотягнувшись до ножа, який лежав на столі, схопила його правою рукою, встала і хотіла таким чином налякати чоловіка, щоб встигнути вибігти з дитиною з кухні. Як саме нанесла удар вона не пам'ятає. Пам'ятає лише звук ножа при падінні об цементовану підлогу. Після цього звуку, вона думала, що чоловік її наздоганяє і почала втікати з кухні. Вибігла з дитиною на вулицю, зайшла за хлів. В подальшому дізналась, що чоловік помер. Визнає свою вину в тому, що взяла в руки ніж, проте вбивати чоловіка не хотіла і наміру не мала. Просила вибачення в потерпілих.

Не зважаючи на часткове визнання своєї винуватості у вчиненому самою обвинуваченою, її винуватість у вчиненні встановлених судом протиправних діянь повністю доводиться зібраними та дослідженими в ході судового розгляду справи доказами.

Так, допитані в судову засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_11, кожен зокрема, суду показали, що в той день вони разом з ОСОБА_6 відпочивали на озері. В вечірню пору приїхали додому до останньої. Через деякий час приїхав ОСОБА_9, який почав безпричинний скандал з ОСОБА_6, намагався її вдарити. ОСОБА_11 захистився за останню. У подальшому, в приміщенні літньої кухні між ОСОБА_9 знову виник скандал, через що вони зібрались їхати додому. Коли сіли в автомобіль та почали рух, почули звук битого скла в літній кухні. Повернувшись назад, ОСОБА_11 побачив, як ОСОБА_6 з дитиною на руках вибігає з кухні. Зайшовши в кухню, він побачив, що ОСОБА_9 лежить на підлозі і не дихає. Почав робити йому штучне дихання, під час чого побачив невеликий поріз на грудях. Після цього зателефонував до ОСОБА_12, щоб той завіз ОСОБА_9 в лікарню.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що в той, день, точної дати не пам'ятає, в вечірню пору, до нього зателефонувала ОСОБА_13 та сказала, що ОСОБА_9 треба завезти в лікарню. Поки відкривав гараж, щоб взяти машину, до нього зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що ОСОБА_6 "різонула" ножем ОСОБА_9 і його треба відвезти в лікарню. Приїхавши до ОСОБА_6, зайшов в літню кухню та побачив, що ОСОБА_9 лежить на підлозі без ознак життя.

Показання свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердила його співмешканка ОСОБА_10, яка показала, що 24.07.2016 року близько 22 год. 30 хв. до нього телефонували ОСОБА_13, а потім ОСОБА_11, які повідомили про те, що сталось.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що 24.07.2016 року він разом з ОСОБА_9 цілий день працювали на комбайні. В обідню пору останній випив близько ста грам горілки. Близько 20 год. 30 хв. потерпілий сказав, що втомився і пішов до батьків, щоб взяти мотоцикл і поїхати додому. Після 22 год. до нього зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що ОСОБА_6 "підрізала" ножем ОСОБА_9, від чого той помер. Через деякий час до нього зателефонувала ОСОБА_6 та сказала йому, що вона вбила чоловіка. Ще через деякий час до нього зателефонувала дочка ОСОБА_6 – ОСОБА_15 та попросила його завезти її додому, що він і зробив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що її чоловік – ОСОБА_14 та її брат – ОСОБА_9 24.07.16 року цілий день працювали на комбайні. Біля 20 год. була вдома та почула звук мотоцикла. Побачила, що ОСОБА_9 поїхав мотоциклом. Близько 22 год. до чоловіка зателефонували. При розмові чоловік змінився на лиці та повідомив, що Галя "підрізала" ОСОБА_9. Пізніше телефонувала ОСОБА_6, яка сказала, що "забила" ОСОБА_12. Пізніше до чоловіка телефонувала племінниця ОСОБА_7, яка просила завезти її додому.

Свідок ОСОБА_17, яка є дочкою обвинуваченої та загиблого ОСОБА_9, суду показала, що ввечері 24.07.2016 року до неї зателефонувала мама та сказала, що сталась біда. Вона зателефонувала до ОСОБА_14 та попросила завезти її додому, оскільки була в с. Миляновичі. По приїзду додому мама розповідала їй, що вона сварилась з татом, він її вдарив по голові, хотіла налякати його ножем і втекти. Як саме вдарила ножем – не розповідала.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні, кожен окремо, суду показали, що 24.07.2016 року їх син – ОСОБА_9 цілий день працював на комбайні, а близько 20 год. він поїхав мотоциклом додому. На наступний день їм повідомили про те, що невістка заподіяла смерть їх сину.

Таким чином, показаннями зазначених свідків та потерпілих підтверджується та обставина, що саме ОСОБА_6 заподіяла потерпілому тілесне ушкодження, яке потягло за собою його смерть. Дана обставина не оспорюється і самою обвинуваченою ОСОБА_6

Крім цього, зазначені показання об'єктивно підтверджуються та узгоджуються із зібраними та дослідженими у кримінальному провадженню письмовими доказами – документами.

Зокрема, як убачається з протоколу огляду місця події від 24.07.2016 року, в приміщенні літньої кухні по вул. Прилісковій, 5 в с. Годовичі Турійського району, виявлено труп ОСОБА_9 з двома тілесними ушкодженнями. В ході цього ж огляду зафіксовано загальну обстановку на місці вчинення злочину, виявлено побитий посуд на підлозі, вилучено кухонний ніж, предмети одягу трупа та сам труп /т. 1 а.п. 62-71/.

Як убачається з висновку експерта № 160 від 23.09.2016 року (експертиза трупа), на тілі трупа ОСОБА_9 при судово - медичній експертизі виявлені тілесні ушкодження у вигляді – колото-різаної рани (2) грудної клітки зліва з пошкодженням перикарду та передньої поверхні правого шлуночка серця з гемоперикардом та тампонадою серця кров'ю, що утворились від дії предмету, який має колюче-ріжучі властивості, можливо в час, вказаний в постанові, і за ступенем тяжкості, стосовно живої особи, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; різана рана (1) яремної ділянки, що утворилась від дії предмету, який має колюче ріжучі властивості, і за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Смерть ОСОБА_9 настала від колото-різаної рани грудної клітки зліва з пошкодженням перикарду та передньої поверхні правого шлуночка серця з гемоперикардом та тампонадою серця кров'ю. Смерть ОСОБА_9 настала за 12-15 годин до моменту дослідження трупа в морзі. Кров з трупа ОСОБА_9 відноситься до групи О(І). По тілу ОСОБА_9 було нанесено не менше двох ударів предметом, що має колото-ріжучі властивості. В момент нанесення йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 знаходився передньою поверхнею тіла до травмуючого предмета. В крові з трупа ОСОБА_9 виявлений етиловий спирт в кількості 2,48 проміле, що відповідає середньому ступеню тяжкості алкогольного сп'яніння. Вищевказані тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю останнього /т. 1 а.п. 75-80/.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 підтвердив правильність висновку судово-медичної експертизи, яку він проводив, та уточнив, що смерть потерпілого настала саме від колото-різаної рани грудної клітки зліва з пошкодженням перикарду та передньої поверхні правого шлуночка серця з гемоперикардом та тампонадою серця кров'ю.

Згідно висновку експерта № 46/46 від 01.09.2016 року, виявлена на наданих на дослідження бриджах кров (об'єкт № 9), які належать ОСОБА_6, може походити у тому числі від потерпілого ОСОБА_9 та підозрюваної ОСОБА_6 /т. 1 а.п. 89-99/.

Згідно висновку експерта № 47/47 від 02.09.2016 року, кров, виявлена на наданому на дослідження ножі, який було вилучено в ході проведення огляду місця події 24.07.2016 року з приміщення літньої кухні, що знаходиться в с. Туровичі по вул. Прилісковій, 5 Турійського району, може походити у тому числі від потерпілого ОСОБА_9 та підозрюваної ОСОБА_6 /т. 1 а.п. 104-108/.

Як убачається з акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного … сп'яніння № 55 від 25.07.2016 року, при медичному огляді обвинуваченої ОСОБА_6 будь-які пошкодження та рани відсутні /т. 1 а.п. 84/.

Відсутність будь-яких тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 не заперечувалась нею самою в ході судового розгляду.

Таким чином, аналіз зазначених висновків експертів в сукупності з відсутністю будь-яких тілесних ушкоджень в ОСОБА_6 дають підстави для висновку про те, що на наданих на дослідження бриджах, які належать ОСОБА_6, та на наданому на дослідження ножі виявлено кров саме потерпілого ОСОБА_9, що, в свою чергу, об'єктивно підтверджує причетність обвинуваченої до заподіяння смертельного тілесного ушкодження потерпілому.

Речові докази – предмети одягу ОСОБА_6, в тому числі й зазначені бриджі, у встановленому порядку було оглянуто та визнано речовими доказами, що підтверджується відповідними протоколом від 05.09.2016 року та постановою від 05.08.2016 року /т. 1 а.п. 130, 131/.

Згідно висновку експерта № 2808 від 06.10.2016 року, представлений на експертизу ніж, який було вилучено в ході проведення огляду місця події 24.07.2016 року з приміщення літньої кухні, що знаходиться в с. Туровичі по вул. Прилісковій, 5, Турійського району, до холодної зброї не відноситься, є ножем господарсько-побутового призначення та виготовлений промисловим способом /т. 1 а.п. 114-116/.

Висновком експерта № 56-МК від 13.10.2016 року підтверджується та обставина, що колото-різане поранення грудної клітки зліва на тілі ОСОБА_9 могло утворитися внаслідок дії клинка ножа, представленого на експертизу /т. 1 а.п. 119-122/.

Зазначений кухонний ніж у встановленому порядку було оглянуто та визнано речовим доказом, що підтверджується відповідними протоколом від 16.10.2016 року та постановою від 16.10.2016 року /т. 1 а.п. 137-138/.

У ході проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки та з участю підозрюваної ОСОБА_6, що зафіксовано відповідним протоколом від 12.10.2016 року, остання детально розповіла про події вечора 24.07.2016 року та надала показання, аналогічні тим, що й у судовому засіданні, що підтверджується дослідженим в ході судового розгляду відеозаписом даної слідчої дії.

Суд визнає здобуті по даній справі докази допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено. Про визнання будь-яких доказів недопустимими в порядку, визначеному ч. 3 ст. 89 КПК України, учасниками судового провадження не заявлялось.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд прийшов до переконливого висновку, що потерпілий ОСОБА_9 отримав зазначене вище тілесне ушкодження, що потягло за собою його смерть, внаслідок умисних, протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_6

Наведені обставини, характер і локалізація тілесного ушкодження, зокрема те, що воно наносилось предметом підвищеної травмувальної дії (ножем) у життєво важливий орган потерпілого - серце, механізм нанесення тілесного ушкодження, обстановку, при якій воно наносилось, дають підстави вважати, що ОСОБА_6 діяла саме з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи обвинуваченої та її захисників про те, що вона не мала такого умислу та мотиву на позбавлення життя потерпілого, виходячи з наступних міркувань.

Сама обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні вказувала на те, що її відносини з потерпілим були досить напружені емоційно протягом тривалого часу спільного життя. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, потерпілий міг безпричинно до неї чіплятись, влаштовувати скандали, наносити тілесні ушкодження, в тому числі й при дітях.

Наявність такого характеру відносин між обвинуваченою та її покійним чоловіком підтвердили в судовому засіданні і свідки. Зокрема, свідок ОСОБА_14 вказував, що бачив як вони час від часу сварились між собою; свідок ОСОБА_16 підтвердила, що сварки між ними мали місце, причому потерпілий міг сваритись як в стані алкогольного сп'яніння, так і будучи тверезим; свідок ОСОБА_19, будучи сусідом, чув між ними час від часу сварки; свідок ОСОБА_11 підтверджувала, що в сім'ї ОСОБА_6 були часті сварки, рукоприкладство з боку потерпілого, на обвинуваченій бачила синці; свідок ОСОБА_11 вказував, що раніше між ними були сварки, бійки, були наміри на розлучення; свідок ОСОБА_20 вказувала, що потерпілий в стані алкогольного сп'яніння був не зовсім адекватним, вчиняв сварки, а на другий день нічого не пам'ятав; Свідок ОСОБА_17 вказувала, що час від часу були сварки між татом та мамою, в ході яких тато бив маму, в тому числі і в її присутності.

Така психологічна атмосфера в сім'ї протягом тривалого часу призвела до того, що відносини між обвинуваченою та ОСОБА_9 стали не лише напруженими, а й неприязними. Події вечора 24.07.2016 року (стан алкогольного сп'яніння обох учасників конфлікту, сварка, спільні образи, розбитий посуд) значно підвищили рівень напруги у їх відносинах, а тому, на фоні старих неприязних відносин, раптово виникли ще більш різкі неприязні відносини, що й стало мотивом дій обвинуваченої.

Поряд із зазначеним вище висновком суду про наявність умислу в обвинуваченої на позбавлення життя ОСОБА_9, такий умисел додатково підтверджується й показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16, які вказували на те, що близько півтора-два роки до цієї події ОСОБА_6 висловлювала думки з приводу позбавлення життя потерпілого.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні вказувала, що того вечора потерпілий наніс їй два удари кулаком по голові, від чого вона не чітко усвідомлювала те, що можна втекти від нього.

Однак, такі її показання є повністю голослівними, оскільки вона сиділа ближче до виходу з кухні, ніяких перешкод втекти від потерпілого в неї не було. Будь-яких тілесних ушкоджень в неї не виявлено, що свідчить про те, що таких ударів або не було, або якщо й були, то не настільки сильні, що залишили по собі тілесні ушкодження і, відповідно, справили вплив на її свідомість. У той же час, у момент, коли обвинувачена мала можливість вільно втекти від потерпілого, вона чітко усвідомила те, що треба, будучи з дитиною на руках, дотягнутись до ножа на столі і схопити його, , що потребувало додаткових фізичних зусиль з її боку, - щоб він злякався і не підходив до неї.

Така поведінка обвинуваченої саме в цей момент свідчить ні про що інше, як про цілеспрямованість її умислу на заподіяння смерті потерпілому і нанесення відповідного удару.

З цих же мотивів суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що обвинувачена лише тримала ніж в руках, а потерпілий сам впав на ніж.

Дійсно, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 вказував на те, що не виключається падіння потерпілого на ножа, який тримала в руках обвинувачена, зважаючи на ступінь алкогольного сп'яніння потерпілого. Проте, в такому випадку рука обвинуваченої, в якій вона тримала ніж, мала би бути твердо зафіксованою, зокрема, ліктем в свій тулуб.

Як у судовому засіданні, так і під час слідчого експерименту, обвинувачена не повідомляла про саме таке положення її руки з ножем, як і не вказувала на те, що потерпілий спотикався, чи падав. Не надано й суду будь-яких доказів такого падіння потерпілого.

Таким чином, такі доводи захисту є повністю голослівними, надуманими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Як убачається з висновку судово-психіатричного експерта № 226 від 03.10.2016 року, з урахуванням емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, ОСОБА_6 могла правильно сприймати обставини, що мають значення у справі і могла давати по них відповідні показання. На момент скоєння протиправних дій ОСОБА_6 перебувала у стані вираженого емоційного напруження (фрустрації), що справив суттєвий вплив на її свідомість та поведінку. ОСОБА_6 перебувала в стані вираженого емоційного напруження (фрустрації), що сприяв частковій дезорганізації її поведінки в досліджуваній ситуації, та в деякій мірі обмежував її свободу дій /т. 1 а.п. 126-128/.

Зважаючи на наявність такого висновку, стороною захисту наведено ряд доводів та обґрунтувань про те, що в даному випадку мало місце умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

Суд не може погодитись з такими доводами захисту та відхиляє їх, оскільки в даному випадку, хоча умисел на заподіяння смерті потерпілому й виник в обвинуваченої раптово, проте її психологічний стан не значною мірою, а лише в деякій мірі обмежував її свободу дій, що встановлено зазначеним вище висновком, тобто не досягав стану фізіологічного афекту, що дозволяло б кваліфікувати її дії як вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_22 підтвердила, що емоційний стан ОСОБА_6 не сягав рівня цілковитого фізіологічного афекту, а свобода її дій лише в деякій мірі була обмежена. Втрати повного контролю над ситуацією у неї не спостерігалось.

Таким чином, суд вважає, що в момент заподіяння потерпілому фатального тілесного ушкодження, обвинувачена не перебувала в стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), а тому підстави для перекваліфікації її дій на ст. 116 КК України відсутні.

Не вбачає суд і підстав для перекваліфікації дій обвинуваченої на ст. 118 КК України (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони), про що зазначалось стороною захисту.

Зокрема, як зазначалось вище, обвинувачена сиділа ближче до виходу з кухні і ніяких перешкод втекти від потерпілого в неї не було, а рівень небезпеки для обвинуваченої з боку потерпілого не був настільки високим, зважаючи на ступінь його алкогольного сп'яніння, щоб захищатись саме в такий спосіб, тим більше враховуючи те, що в руках загиблого на той момент не було жодних предметів, якими б він міг заподіяти шкоду обвинуваченій.

Віктимна поведінка потерпілого в даному випадку могла відіграти певну роль в діях обвинуваченої, проте остання, з метою свого захисту, не мала достатніх підстав хапатись за ножа і наносити цілеспрямований удар в область серця потерпілого.

Таким чином, з огляду на викладене в сукупності, зазначені вище показання обвинуваченої та доводи захисників повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які відповідають фактичним обставинам та узгоджуються між собою. Такі показання та доводи суд розцінює як намагання обвинуваченої уникнути відповідальності за вчинене, а тому відхиляє їх.

У той же час, в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження заподіяння обвинуваченою ОСОБА_6 одного удару ножем в яремну ділянку потерпілого, про що зазначено в обвинувальному акті.

Зокрема, експерт ОСОБА_18 суду показав, що виявлена в ОСОБА_9 різана рана яремної ділянки була поверхневою та прижиттєвою, оскільки була покрита кірочкою, та могла утворитись за 1,5-2 години до тілесного ушкодження, яке потягло за собою смерть останнього. Після заподіяння потерпілому смертельного удару, така кірочка утворитись не могла, оскільки смерть настала в короткий проміжок часу. Проте остаточний час заподіяння цього тілесного ушкодження встановити не виявляється можливим.

Будь-яких доказів, чи об'єктивних даних про те, що це тілесне ушкодження було нанесено саме обвинуваченою,стороною обвинувачення не представлено, а тому суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення вказівку на цю обставину, що в цілому не змінює кваліфікацію дій обвинуваченої.

Таким чином, аналізуючи наведене в сукупності, суд прийшов до висновку, що обвинувачена ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразилися в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, скоїла вбивство, тобто вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 115 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та особу винної у їх сукупності, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.

Так суд враховує, що ОСОБА_6 вчинено особливо тяжке кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 115 КК України (ст. 12 КК України).

До обставин, що пом'якшуть покарання обвинуваченій, суд відносить щире каяття у вчиненому. Зокрема, в ході судового розгляду стало цілком очевидно, що обвинувачена визнає та усвідомлює, що так чи інакше, але саме від її дій настала смерть потерпілого; усвідомлює непоправність втрати як для своїх дітей, так і для потерпілих через смерть близької людини, яку вона заподіяла; стоячи на колінах перед потерпілими, дійсно щиро просила в них вибачення; не заперечує проти відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілим. Така поведінка обвинуваченої яскраво свідчить про її дійсне намагання очистити своє сумління і покаятись у вчиненому.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Така обставина підтверджується актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного…сп'яніння № 55 від 25.07.2016 року та показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_11, ОСОБА_23, які підтвердили, що ОСОБА_6 протягом дня вживала спиртні напої.

При призначенні покарання суд враховує також те, що обвинувачена має досить молодий вік /т. 1 а.п. 263/, вперше притягується до кримінальної відповідальності /т. 1 а.п. 268/, по місцю проживання характеризується позитивно /т. 1 а.п. 266/, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, /т. 1 а.п. 272-274/, є інвалідом ІІІ-ї групи загального захворювання.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 226 від 03.10.2016 року, у ОСОБА_6 ознак будь-якого психічного захворювання, а рівно-тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого їй правопорушення, чи в даний час не виявлялося і не виявляється. Вона могла і може усвідомлювати свої дії /бездіяльність/ і керувати ними. Примінення примусових заходів медичного характеру вона в даний час не потребує /т. 1 а.п. 126-128/.

Зважаючи на вказаний висновок експерта, суд вважає, що ОСОБА_6 може нести кримінальну відповідальність за вчинення даного суспільно-небезпечного діяння.

Враховуючи наведене в цілому, суд прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і про відсутність підстав для застосування щодо неї положень ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, чи положень ст. 69 КК України, яка передбачає призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

На глибоке переконання суду, покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, в даному випадку є необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Зважаючи на вид покарання, яке призначається обвинуваченій, суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу обрати їй запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на неї обов'язків: не відлучатися з постійного місця проживання та реєстрації в період з 22 год. до 07 год. наступного дня; з'являтися на виклик до суду та іншого державного органу, що відає виконанням вироку.

Вирішуючи цивільні позови потерпілих до обвинуваченої про відшкодування майнової та немайнової (моральної шкоди), заподіяної злочином, суд прийшов до наступних висновків.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди в сумі 3265,00 грн. та немайнової (моральної) шкоди в сумі 100000 грн. Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування немайнової (моральної) шкоди в сумі 100000 грн. /т. 1 а.п. 11-16, 20-24/.

В ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_3 відмовився від свого цивільного позову в частині відшкодування майнової шкоди в сумі 3265,00 грн. і така відмова прийнята судом. Таким чином, на даний час залишаються невирішеними цивільні позови обох потерпілих про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Потерпілі та їх представник в судовому засіданні підтримали повністю заявлені ними цивільні позови, а обвинувачена ОСОБА_6 визнала повністю ці позови.

Суд вважає переконливими твердження потерпілих, що внаслідок умисних протиправних дій обвинуваченої кожному з них завдана істотна моральна шкода, яка полягає у відчутті душевної болі від усвідомлення факту втрати їх дитини, усвідомлення непоправності того, що сталося, яке переслідуватиме їх усе життя, що залишилося, переживань за своє майбутнє, оскільки можливості для утримання їх в старості з втратою однієї дитини звузилися. Суд вважає ці страждання інтенсивними, такими, що не можуть бути компенсовані, а тому вони вимагають належного відшкодування. Протиправні дії обвинуваченої безумовно і беззаперечно прямо зумовили для позивачів вказану моральну шкоду, що не може бути спростовано.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнали кожен з потерпілих, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у 100000 грн. кожному з позивачів, тобто в повному заявленому обсязі.

Крім цього, процесуальні витрати по справі за проведення експертизи холодної зброї та імунологічних експертиз в сумі 2272,39 грн., у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченої в дохід держави в повному обсязі.

Арешт, накладений на майно обвинуваченої відповідно до ухвали слідчого судді Турійського районного суду Волинської області від 27.10.2016 року з метою забезпечення цивільних позовів, слід залишити чинним до вирішення питання про звернення стягнення на це майно за цивільними позовами потерпілих.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 місяців,

Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

До вступу вироку в законну силу обрати щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на неї обов'язків: не відлучатися з постійного місця проживання та реєстрації в період з 22 год. до 07 год. наступного дня; з'являтися на виклик до суду та іншого державного органу, що відає виконанням вироку.

Цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування немайнової (моральної) шкоди, заподіяної злочином, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_3 100000 (сто тисяч) гривень у відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 100000 (сто тисяч) гривень у відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати по справі в сумі 2272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні 39 копійок за проведення експертизи холодної зброї та імунологічних експертиз.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_6 відповідно до ухвали слідчого судді Турійського районного суду Волинської області від 27.10.2016 року з метою забезпечення цивільних позовів, а саме на:

- житловий будинок, загальною площею 57,4 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Приліскова, 5, с. Туровичі Турійського району Волинської області;

- земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, в с. Туровичі Турійського району Волинської області, кадастровий номер 0725582900:08:001:0003 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 325994 від 12 грудня 2008 року);

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,45 га, в с. Туровичі Турійського району Волинської області, кадастровий номер 0725582900:08:001:0004 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 325995 від 12 грудня 2008 року), -

залишити чинним до вирішення питання про звернення стягнення на це майно за цивільними позовами потерпілих.

Речові докази, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Турійського ВП НВП ГУНП у Волинській області:

-кухонний ніж - знищити;

-жіночу футболку, жіночі бриджі та пару гумових тапочок – повернути ОСОБА_6;

-чоловічу сорочку білого кольору, камуфляжні штани темного кольору, плавки сірого кольору, носки – повернути ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Головуючий ОСОБА_24

Судді С.Л.Панасюк

ОСОБА_1