Справа №295/8369/17

Категорія  29

2/295/140/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Гумен Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Скришевської О.Р.,

за участю учасників справи: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/836917 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС", третя особа: Управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації про визнання права, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить визнати його право, як інваліда ІІ групи, на пільговий 50% проїзд транспортом загального користування незалежно від відстані та незалежно від форми власності та підпорядкування перевізника з 1 жовтня по 15 травня щороку; стягнути з ОСОБА_5 "САВ-ТРАНС" на його користь 64,00 грн. матеріальної шкоди, яка полягає в повернені 50% вартості квитків; стягнути з ОСОБА_5 "САВ-ТРАНС" на його користь моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є інвалідом ІІ групи загального захворювання, та має пільги встановлені законодавством України, зокрема Законом України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні». Він проживає на дачному масиві «Соколовський» та користується маршрутом №110 «Житомир - Сонячне - Соколовський масив», який обслуговується автомобільним перевізником ТОВ «САВ-ТРАНС». 03.02.2017 року Управлінням промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної адміністрації був укладений договір №8/т з ОСОБА_5 "САВ-ТРАНС" щодо права обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. 14 березня 2017 року водій маршруту відмовив йому у проїзді зі знижкою 50% вартості квитка. 12 квітня 2017 року близько 10-50 год. на зупинці «Агроколедж» водій маршрутного автобусу AM 1098 АА повторно відмовив йому у праві на проїзд зі знижкою 50% мотивуючи це вказівками перевізника, після чого ним був викликаний наряд поліції (екіпаж №109, поліцейські ОСОБА_6 та ОСОБА_7Н.) які зафіксували факт порушення його прав. На цій підставі йому систематично відмовляють у пільговому перевезенні на даному маршруті. Надалі, він письмово звернувся до перевізника та до Голови Житомирської ОДА із заявами щодо неправомірних дій перевізника та щодо усунення правопорушень. В отриманій відповіді від ОСОБА_5 «САВ-ТРАНС» йому дали пояснення щодо того, що керівництвом перевізника прийнято рішення обмежити кількість пільгових категорій, а від Житомирської ОДА отримав відповідь, що через відсутність коштів у державному бюджеті та відповідних місцевих бюджетах на компенсацію за перевезення пільгових категорій громадян, перевізник здійснює пільгові перевезення лише певної категорії громадян. Такі дії позивач вважає незаконними та такими, що порушують його права та інтереси.

11.12.2017 року протокольною ухвалою Богунського районного суду м. Житомира до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог було залучено Управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації.

20.03.2018 року представником відповідача ОСОБА_5 «САВ-ТРАНС» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечував щодо заявлених вимог позивача, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав жодного доказу які б вказували на факт не визнання відповідачем його права, як інваліда 2 групи на пільговий проїзд, також не надав жодного доказу на неправомірність дій водіїв транспортних засобів, які 14 березня та 12 квітня минулого року відмовили йому в пільговому проїзді, не надано докази, що транспортні засоби, водії яких у вищевказані дні відмовили пільговику у проїзді, належать відповідачу, також квитки, які долучені позивачем не містять достатньої та переконливої інформації, що позивав їх придбав, вимога щодо стягнення 64,00 грн. вважає безпідставною, а також з аналогічних підстав вважає, що не підлягає до задоволення вимога щодо відшкодування моральної шкоди. (а.с. 70-71)

27.03.2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що позивач надав всі докази на підтвердження обслуговування відповідачем маршруту на якому було відмовлено позивачу у пільговому проїзді, а саме договір на право обслуговування пасажирів, укладений між відповідачем та Управлінням промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної адміністрації, також відповіді ОСОБА_5 «САВ-ТРАНС» та Голови Житомирської ОДА в яких йдеться про обмеження кількості пільгових місць та зафіксований факт порушення викликом наряду поліції, на підставі чого він просить задовольнити його позовні вимоги. (а.с.75-76)

Позивач та його уповноважений представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, додатково пояснили, що позивач відповідно до норм Законів України має пільги на проїзд, а тому всі обмеження на пільги порушують його законні права та потребують судовому захисту.

Представник відповідача ОСОБА_5 «САВ-ТРАНС» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов, додатково пояснив, що сума відшкодування в розмірі 64,00 грн. це повністю вся вартість наданих позивачем квитків, тоді як право він має на 50% від їх вартості, крім того вказав, що позивач не надав підтверджуючих доказів порушених його прав та вважає, що моральна шкода не підтверджена та не застосовується до правовідносин, що склалися.

Представник третьої особи - Управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання довічно, що підтверджується посвідченням серії ААЕ №732605 від 18.11.2010 року, та довідкою до акту огляду МСЕК №140944. (а.с. 6,10,16)

  Спірні правовідносини врегульовані такими нормативними актами:  Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,  Законом України «Про автомобільний транспорт», «Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18 лютого 1997 року.

Статтею 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах.

Інваліди I та II групи, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда I групи або дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 як інвалід другої групи має право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт».

Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Згідно ст.7 Закону України «Про автомобільний транспорт» забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Статтею 29 Закону України «Про автомобільний транспорт»  визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах.

Згідно ст.35 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Так, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Судом встановлено, що 03.02.2017 року між Управлінням промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної адміністрації та перевізником ТОВ «САВ-Транс» було укладено договір №8/т на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, на підставі якого перевізник взяв на себе зобов’язання щодо здійснення перевезень пасажирів на регулярному приміському маршруті «Житомир-АС-1 – Сонячне – Соколовський масив» з робою у звичайному режимі руху. (а.с. 8-9)

Згідно п. 1.2 вказаного договору, перевізник зобов’язався надати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених чинним законодавством та нормативними актами України та цим договором.

Також, в пункті 2.2.3 договору визначено, що перевізник при роботі на маршрутах зобов’язується, серед іншого:

- забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт;

- перевозити пільгову категорію громадян, яким чинним законодавством надані пільги при користуванні пасажирським автомобільним транспортом, згідно п. 7.1 цього договору;

- розмістити у салоні транспортного засобу покажчики маршрутів та інформацію, передбачену Правилами надання послуг пасажирським автомобільним транспортом, а також перелік окремих категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються правом безкоштовного (пільгового) проїзду та таблицю вартості проїзду на маршруті;

- видавати квитки пасажирам встановленого зразка.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про автомобільний транспорт» автостанції в межах своєї компетенції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

Згідно ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов’язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга.

Як визначено ст.42 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Пунктами 114, 115 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою КМУ №176 від 18 лютого 1997 року, регламентовано, що для надання послуг пасажирського перевезення перевізник укладає з автостанцією договір про надання послуг, яким визначаються перелік та обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків. Перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно. Продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказав, що 14.03.2017 року водій маршруту відмовив йому у проїзді зі знижкою 50% вартості квитка, 12.04.2017 року близько 10-50 на зупинці «Агроколедж» водій маршрутного автобусу AM 1098 АА повторно відмовив йому у праві на проїзд зі знижкою 50% мотивуючи це вказівками перевізника, а пізніше водії відмовляли систематично.

Згідно рапорту інспектора Житомирського ВП ГУНП В Житомирській області ОСОБА_8 від 24.10.2017 року встановлено, що 12.04.2017 року о 10-20 год. надійшла зі служби 102 заява ОСОБА_1 за адресою вул. Покровська, 131, щодо того, що водій маршруту №110 автобуса жовтого кольору д.н.з АМ1098АА відмовляється провозити його по пільгам, а тому заявник просив розібратися, та за результатами відпрацювання є рапорт Управління патрульної поліції у м. Житомирі упп ОСОБА_7 з приводу того, що ОСОБА_1 надано консультативну допомогу і пораду звернутися до Департаменту з питань промисловості та інфраструктури. (а.с. 78)

Стороною відповідача під час судового розгляду було підтверджено, що маршрутний автобус №110  з реєстраційними номерами AM 1098 АА належать ТОВ «САВ-Транс».

Листом від 07.04.2017 року Управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації повідомило ОСОБА_1 про те, що він дійсно має право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Поряд з цим відмітили, що пільгове перевезення залишається одним із найпроблемніших питань. Згідно з роз'ясненням Міністерства фінансів України відповідно до Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних, бюджетів об'єднаних територіальних громад, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на державні програми соціального захисту, та видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" субвенція на компенсацію за пільгове перевезення громадян не передбачена бюджету Житомирської області, як і іншим областям. На даний час місцеві органи виконавчої влади мають можливість самостійно визначати обсяг пільгових перевезень та відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу України передбачати видатки, забезпечуючи, при цьому, контролі, за ефективним і цільовим використанням коштів на ці цілі. Пунктом 7.1 укладеного договору між Управлінням та перевізником ТОВ "САВ - ТРАНС", яке на сьогодні забезпечує обслуговування маршруту № 110 "Житомир - Сонячне - Соколовський масив" передбачено, що перевізнику необхідно укласти договір з відповідним управлінням праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, органами місцевого самоврядування, об'єднаними територіальними громадами на предмет фінансування пільгових перевезень на підставі Бюджетного кодексу України. За інформацією керівництва ТОВ "САВ - ТРАНС" встановлено, що автопідприємство звернулось із відповідним клопотанням до Житомирської райдержадміністрації та Кам'янської сільської ради стосовно укладення договору на відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян на приміському автобусному маршруті № 110. На сьогодні жодного договору із автопідприємством органами місцевого самоврядування та райдержадміністрацією на перевезення пільгових категорій громадян не укладено. Ураховуючи зазначене, а також відсутність, на даний час, у Державному бюджеті України та відповідних місцевих бюджетах коштів на компенсацію за перевезення пільгової категорії громадян, автоперевізник не в змозі забезпечувати повноцінне перевезення пільгових категорій громадян відповідно до вимог чинного законодавства України, тому за власний рахунок забезпечує перевезення окремих малозабезпечених пільгових категорій громадян, а саме: учасників АТО та членів сімей загиблих учасників АТО; інвалідів І групи; хворих, які потребують лікування гемодіалізом; дітей сиріт; дітей інвалідів. (а.с. 14)

Листом від 14.04.2017 року ТОВ "САВ - ТРАНС" повідомило ОСОБА_1 про те, що так як договір про відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян з ними ніхто не заключав і компенсації за пільговий проїзд ніхто не відшкодовує, а всі пільги було передано на органи місцевого самоврядування вони обмежили кількість пільгових категорій, які здійснюються за власний рахунок перевізника, а саме: учасники АТО та членів сімей загиблих учасників АТО; діти-сироти, інвалідів І групи; діти інваліди; люди які потребують лікування гемодіалізом. По 2 пільгових місця у кожному автобусі перерахованих вище категорій. (а.с. 15)

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Разом з тим, аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 як інвалід другої групи має право на пільговий проїзд автобусними маршрутами загального користування, при цьому суд не погоджується з посиланнями сторони відповідача, що види та обсяги пільгових перевезень визначаються саме договором на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, а також те, що право на пільговий проїзд залежить від укладення договору про відшкодування перевізнику витрат на пільгові перевезення, оскільки такі доводи суперечать положенням ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка встановлює право відповідного пільговика на безкоштовний проїзд не ставлячи його реалізацію у залежність від вирішення питання про відшкодування перевізнику відповідних витрат, а також вимогам ст. 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якими передбачено, що звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається, відмова в пільговому перевезенні пасажира на підставі відсутності відповідного державного фінансування перевізника суперечать вимогам закону.

Згідно частини другої ст.29 Закону України «Про автомобільний транспорт» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону, однак пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. 

За приписами ч.1 ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

А тому відповідні правовідносини щодо компенсації вартості пільгових перевезень повинні вирішуватися між перевізником та органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування без звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом.

З огляду на наведене, невизнане відповідачем право позивача підлягає захисту судом шляхом визнання права ОСОБА_1, як інваліда 2 групи, на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) автомобільного транспорту, що здійснюються ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС", в період з 1 жовтня по 15 травня щороку.

Разом з тим, позивач звертаючись з позовними вимогами щодо стягнення з ОСОБА_5 "САВ-ТРАНС" на його користь 64,00 грн. матеріальної шкоди, яка полягає в повернені 50% вартості квитків, долучив до матеріалів справи копії квитків №427152 вартістю 3,00 грн., №14629 вартістю 8,00 грн., №158871 вартістю 9,00 грн., №453355 вартістю 3,00 грн., №836286 вартістю 3,00 грн., №427151 вартістю 3,00 грн., №165527 вартістю 9,00 грн., №453358 вартістю 3,00 грн., №815257 вартістю 3,00 грн., №159645 вартістю 9,00 грн., №805390 вартістю 3,00 грн., №173050 вартістю 9,00 грн., які загальною вартістю становлять 65,00 грн.

При цьому обґрунтовуючи позовні вимоги позивач визначив, що йому було відмовлено водієм у пільговому проїзді 14.03.2017 року та 12.04.2017 року, а вподальшому систематично, однак квиток від 14.03.2017 року в нього не зберігся.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що  позивачем доведено той факт, що відповідачем порушені норми законодавства в частині пільгового перевезення позивача, у зв’язку з чим позивачу завдану матеріальну шкоду, однак враховуючи докази надані позивачем та виходячи з принципу диспозитивної цивільного судочинства щодо заявлених меж позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС" на користь ОСОБА_1 4 грн. 50 коп. матеріальної шкоди, яка полягає у поверненні 50 відсотків вартості квитка №159645, придбаного позивачем 12.04.2017 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Слід зазначити, що суд критично ставиться до твердження сторони відповідача про те, що долучені позивачем квитки не містять достатньої та переконливої інформації, що позивав їх придбав, оскільки як встановлено судом, квитки не являються іменними, встановлений зразок квитка містить інформацію щодо перевізника, номеру квитка та його вартості, а тому іншу інформацію окрім визначену на квитку позивач надати не міг.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

 У позовній заяві позивач як на правову підставу для відшкодування моральної шкоди послався на ст. 23 ЦК України, яка передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язання перевезення, які врегульовані відповідними нормами законодавства, зокрема, ст. ст. 910, 911 ЦК України, разом з тим відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, прямо передбачених законом, а також, якщо умови про відшкодування прописані в укладеному договорі.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст.920 ЦК України).    

Згідно зі ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Отже, правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання транспортних послуг, при цьому договором про надання транспортних послуг не передбачено відшкодування моральної шкоди.

 А тому, оскільки встановлено, що між сторонами виникли правовідносини обумовлені договором перевезення, за яким відшкодування моральної шкоди не передбачено, разом з тим заподіяння позивачеві шкоди здоров'ю чи майну не встановлено, тому в задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

Отже, суд приходить до висновку, по позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС", третя особа: Управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації про визнання права, стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС" на користь держави в розмірі 1409,60 грн. за позовні вимоги майнового та немайнового характеру, від сплати якого був звільнений позивач при подачі позову до суду.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,  Законом України «Про автомобільний транспорт», «Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18 лютого 1997 року, ст.ст. 910, 911, 920 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України,  суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС", третя особа: Управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації про визнання права, стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_1, як інваліда 2 групи, на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) автомобільного транспорту, що здійснюються ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС", в період з 1 жовтня по 15 травня щороку.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС" на користь ОСОБА_1 4 грн. 50 коп. матеріальної шкоди, яка полягає у поверненні 50 відсотків вартості квитка №159645 від 12.04.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "САВ-ТРАНС" в дохід держави судовий збір в розмірі 1409, 60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце перебування: Житомирська обл., Радомишльський район, с. Кичкирі, вул. Шляхова, 27;

Відповідач: ОСОБА_5 "САВ-ТРАНС", місцезнаходження: м. Житомир, вул. Східна, 88/2, ЄДРПОУ 37446191;

Третя особа: Управління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: м. Житомир, майдан ОСОБА_9 3/14.

Повний текст рішення складено 31.05.2018 року.

Суддя Н.В. Гумен