22-ц/775/334/2018(м)

                                                                                263/10012/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 50

ПОСТАНОВА

Іменем  України

30  травня 2018 року  Апеляційний суд Донецької області у складі:

                 головуючого судді Лопатіної М.Ю.

                 суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П.

                 при секретарі  Зал Ю.С.                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 березня 2018 року,  повний текст якого складено 14 березня 2018 року,

         в с т а н о в и в :

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся  до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду міста  Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2010 року з нього на користь відповідача  було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На даний час його матеріальне становище погіршилось, оскільки рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 липня 2016 року з нього було стягнуто на користь ОСОБА_4 на утримання другої його дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Просив зменшити розмір аліментів на користь ОСОБА_2  на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3  з ? частини до 1/6 частини всіх видів доходу щомісячно.

Рішенням Жовтневого районного суду Донецької області від 12 березня 2018 року позов ОСОБА_1  задоволено. Зменшено розмір аліментів, визначених та стягнутих рішенням  Жовтневого районного суду міста  Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої  дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і повноліття дитини.

Відповідач не погодилась з таким рішенням суду та подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що обставини, на які посилався позивач ОСОБА_1, як на підставу для зменшення розміру аліментів, зокрема, народження дитини в іншому шлюбі та звільнення з попереднього місця роботи за згодою сторін, не свідчать про зміну матеріального становища позивача. Вважає, що місцевий суд не звернув уваги на те, що позивач створює видимість погіршення матеріального стану, що підтверджує також те, що рішення суду про стягнення аліментів з відповідача на утримання другої дитини не звернуто до виконання.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення скарги, просив її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а оскаржене судове рішення слід залишити без змін,  виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста  Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто  аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини  заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2010 року і до повноліття дитини (а.с. 3).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 липня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2016 року і до повноліття дитини (а.с. 4).

З 17 серпня 2017 року позивач перебуває на обліку як безробітний в Маріупольському міському центрі зайнятості (а.с.63).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що  є підстави для зміни  розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини сторін ОСОБА_3 , які стягуються з відповідача  за рішенням  Жовтневого районного суду міста  Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2010 року, з ? частини до 1/6 частини всіх видів доходу позивача щомісячно, з огляду на те що матеріальне забезпечення останнього погіршилось у зв’язку з народженням другої дитини, на утримання якої рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуті аліменти.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Статтею 180 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

  При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини»).

Згідно  ч.ч.1-2 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:  стан здоров'я та матеріальне становище дитини;  стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;  наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;  наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За вимогами ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Апеляційним судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).

На утримання цієї дитини рішенням Жовтневого районного суду міста  Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто  аліменти у розмірі ? частини  заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2010 року і до повноліття дитини (а.с.3).

27 листопада 2015 року  у позивача у іншому шлюбі народилась друга дитина  - ОСОБА_5, на утримання якої рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 липня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти  у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2016 року і до повноліття дитини (а.с.4,5).

ОСОБА_4 з 08 лютого 2016 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ас.62).

В серпні 2017 року позивач звільнився з  ПрАТ «ММК ім. Ілліча» і  17 серпня  2017 року став на облік  як безробітний в Маріупольському міському центрі зайнятості, де за період з серпня по листопад 2017 року отримав дохід  в загальному розмірі 18 129,24 грн (а.с.63).

Таким чином, зважаючи на зміну сімейного стану відповідача, перебування на його утриманні ще однієї  неповнолітньої  дитини та дружини, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції  про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів, стягнутих за рішенням Жовтневого районного суду міста  Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2010 року .

Встановлений місцевим судом новий розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, визначено відповідно до вимог статей 182, 183 СК України, з урахуванням доходу позивача та необхідного рівня матеріального забезпечення його неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилання в апеляційній скарзі на не урахування місцевим судом того, що позивач створює видимість погіршення матеріального стану є безпідставними, з огляду на об’єктивну зміну у ОСОБА_7 сімейного та матеріального стану і та обставина, що рішення суду про стягнення аліментів на утримання другої дитини не звернуто до виконання не має правового значення при вирішенні зазначеного спору.  

Таким чином доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, який  повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру аліментів, стягнутих з позивача рішенням Жовтневого районного суду міста  Маріуполя Донецької області від 12 лютого 2010 року з ? частини до 1/6 частини всіх видів доходу щомісячно.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що відповідачу, було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення,  є підстави для стягнення з неї цих судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                     п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Донецької області від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1  судовий збір в розмірі 826,80 гривень в дохід держави.

Повний текст складено 01 червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до  Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: