УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/2430/16-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 21 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої – судді Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М..,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №295/2430/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування частково недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2016 року, постановлене під головуванням судді Кузнєцова Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 10 грудня 2010 року подарувала своєму сину ОСОБА_2 частину житлового будинку, розташованого в м. Житомирі по вул.Піонерській,№102.

Однією з умов даного договору є обов'язок обдаровуваного надати їй право довічного користування вказаним житловим приміщенням

Проте з 2013 року відповідач перешкоджає їй користуватись цим житловим будинком, влаштовує скандали та ображає її, внаслідок чого вона змушена проживати в неналежних умовах.

Також зазначає, що договір дарування є удаваним та таким, що укладений з метою приховати інший правочин, а саме - договір довічного утримання.

З огляду на вищезазначене, просила суд визнати недійсним вказаний договір дарування.

Під час розгляду справи відповідач подав зустрічний позов, в якому просив визнати недійсним спірний договір дарування в частині покладення на нього обов'язку надати ОСОБА_1право довічного користування вказаним житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена умова договору суперечить положенням ст.725 ЦК України, якою передбачена можливість встановлення обов'язку обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру лише на користь третьої особи, а не дарувальника.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2016 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі преставник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.

Зазначає, що суд залишив поза увагою ту обставину, що цивільним законодавством не передбачена можливість встановлення обов'язку обдаровуваного вичнити певну дію майного характеру на користь дарувальника.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 10 грудня 2010 року між сторонами укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_1 подарувала сину ОСОБА_2 44/100 частини квартири №5, що знаходиться в м. Житомирі по вул. Піонерській, №102.

Пунктом 1 даного договору передбачено, що обдаровуваний надає дарувальнику право довічного користування набутою ним за цим договором частиною квартири.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 10 грудня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №5285.

Відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилами ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні ( обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_4 послався на ч.1 ст.725 ЦК України, якою передбачено, що договором дарування може бути встановлений обов’язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення ( передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред’являти вимог до третьої особи про виселення тощо).

При розгляді позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що зазначена норма регулює виключно питання обов’язку обдаровуваного на користь третьої особи, а не на користь дарувальника, та не містить прямої заборони надавати певне право дарувальнику. З наведених підстав суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Права та обов'язки дарувальника й обдаровуваного визначаються змістом договору. В результаті укладеного договору виникає абсолютне права власності у набувача. Однак це право власності може бути обмежено внаслідок погодженої волі сторін.

Виникає правовий зв'язок, відповідно до якого набувач (власник) добровільно покладає на себе обов'язок обмежити свої абсолютні права. У такому випадку відчужувач або третя особа можуть вимагати виконання обов'язку від власника. Однак цей договір не можна вважати таким, що укладений на користь третьої особи чи дарувальника. В такому випадку виникають не відносини зобов'язального характеру, а речові права. Останні є обтяженням права власності набувача. Зазначене обтяження виникає на підставі договору в результаті погодженого волевиявлення сторін.

У спірному договорі сторони передбачили умову про те, що дарувальник зберігає за собою право користуватися довічно 44/100 частинами квартири №5, яка розташована в м. Житомирі по вул .Піонерській,102. Відповідно, у обдаровуваного виникає обов'язок надати ОСОБА_1 в користування житлове приміщення, визначене договором. Такий обов'язок не можна трактувати як зустрічну дію майнового характеру на користь дарувальника. Умову про користування вказаним житлом слід розглядати як обмеження права власності на це житлове приміщення у обдаровуваного. Отже у даному випадку йдеться про обмеження права власності обдарованого, яке він взяв на себе в якості обтяження, погоджуючись прийняти дарунок та підписуючи нотаріально посвідчений договір дарування.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5

Підстави для зміни чи скасування рішення в цій частині відсутні.

В решті рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст.ст.259,268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування,- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 1 червня 2018 року.

Головуюча Судді: