Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/765/17

Провадження № 2/321/5/2018

       Р І Ш Е Н Н Я

       І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       01 червня 2018 року                                                        смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                                 Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання        Глухана М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 7 березня 2012 року ОСОБА_1 стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та отримала кредитну картку «Універсальна». 28 вересня 2013 року ОСОБА_1 було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» відповідно до тарифів якої ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов Договору відповідач зобов’язання належним чином не виконала, у зв’язку з чим, станом на 23 травня 2017 року у неї виникла заборгованість в розмірі 58458 грн. 31 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 6612 грн. 87 коп., 45485 грн. 52 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3100 грн. – заборгованість за пеню та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2759 грн. 92 коп. – штраф (процентна складова). Отже, заборгованість до стягнення становить 58458 грн. 31 коп. , яку позивач, разом з судовими витратами, просить стягнути з відповідача.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» не з’явився, але матеріали справи містять заяву, про розгляд справи без участі представника позивача, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву, про розгляд справи без її участі, заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав не підписання нею договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору.  

При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст.1046 ЦК України).

Стаття 202 ЦК України визначає поняття правочину: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

       Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відтак є правочином.

За положеннями ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Як передбачено ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз’яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово.

При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

На підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів, позивач надав: заяву ОСОБА_1 від 7 березня 2012 (а.с. 7), копію умов і правил надання банківських послуг (а.с.8-32), розрахунок заборгованості за договором від 23 травня 2017 року (а.с.5-7).

Під час розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти позову та надавала пояснення про те, що кредитний договір з позивачем вона не укладала та не підписувала його, кредитних коштів в ПАТ КБ «ПриватБанк» вона не брала. Для підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 просила суд призначити по справі судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ст.13 ч.1,2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, 27 листопада 2017 року ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області області було задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої було поставлені питання: Чи виконано підпис у Заяві позичальника від 7 березня 2012 року в графі «Клієнт» після слова «подпись» ОСОБА_1, чи іншою особою? (а.с. 77).

Відповідно до висновку № 6173-17 від 30 березня 2018 року, підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Клиент» Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку № б/н від 7 березня 2012 року, - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 96-103).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, ПАТ «КБ «ПриватБанк» не надав належних та допустимих доказів для спростування висновку експерта та не заявив клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, у разі незгоди з висновками проведеної експертизи.

Так, для проведення судової почеркознавчої експертизи, експертній установі було надано: матеріали цивільної справи; оригінал заяви позичальника від 7 березня 2012 року укладена між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, документи з вільними з разками підпису ОСОБА_1, розрахункову книжку ВАТ «Запоріжгаз» про надання послуг з газопостачання, експерементальні зразки почерку та підпису ОСОБА_1, що відібрані 27 листопада 2017 року секретарем судового засідання.

Експерта попереджено про кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст.ст. 384, 385 КК України.

Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 року № 53/5 передбачено, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз’яснено в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 25 травня 1998 року № 15, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене і оцінивши висновок № 6173-17 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 30 березня 2018 року суд вважає, що даний висновок відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, є чітким та обґрунтованим, тому приймає його в якості належного та допустимого доказу по даній справі.

За таких обставин суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач підписував кредитний договір, фактично отримував кредитні кошти та користувався грошовими коштами позивача.

Аналіз наведених норм права та з урахуванням встановлених у справі обставин дає підстави стверджувати, що кредитний договір, який складається із заяви від 7 березня 2012 року про відкриття 7 березня 2012 року карткового рахунку та Умов і правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору від 7 березня 2012 року, відповідач не підписував, тому є обґрунтовані підстави вважати, що вказаний правочин у формі кредитного договору не вчинявся та є неукладеним. Отже, вказаний у позові правочин, який відповідач ОСОБА_1 не підписувала, не може бути спрямований на реальне настання правових наслідків, зазначених у ньому, у зв’язку з чим, суд вважає недоведеним посилання позивача в на те, що відповідач фактично отримав кредитні кошти, але не повернув їх банку відповідно до умов договору.

Посилання ПАТ «КБ «ПриватБанк», як на підставу задоволення своїх позовних вимог на виписку по рахунку (а.с. 5-6) та на те, що відповідач частково погашав заборгованість, що нібито свідчить про визнання ним кредитного боргу, суд ставиться критично, враховуючи, що відповідач проти цього категорично заперечує, а сам позивач не довів, яким чином проводилось вказане погашення: чи то шляхом внесення готівки до каси банку, чи списанням коштів з рахунку. Крім того. вказана виписка викликає сумнів відносно того, що саме ОСОБА_1 були зроблені зазначені операції по оплаті кредитних коштів. Позивачем, в порушення ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надано до суду доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору і обов’язку відповідача з повернення коштів, які не були ним фактично отримані.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку, враховуючи висновок експерта за № 6173-17 від 30 березня 2018 року, згідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Клиент» Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку № б/н від 7 березня 2012 року, - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням її справжнього підпису, кредитний договір між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 7 березня 2012 року не був укладений і відповідно не може бути спрямований на реальне настання правових наслідків з підстав, передбачених ч. 3 ст. 203, ч. 2 ст. 207 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не підписувалась, а тому підстав для задоволення позовних вимог позивача суд не вбачає.

Враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 133, ст. 139, ч.2 п. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті почеркознавчої експертизи в розмірі 3961 грн. 60 коп., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 90).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судово - почеркознавчої експертизи в сумі 3961 (три тисячі дев’ятсот шістдесят одну) грн. 60 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області        ОСОБА_2