АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/3863/16-ц Номер провадження 22-ц/786/726/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С., при секретарі: Гавриленко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, треті особи - ОСОБА_4, Телеканал ТРК «Місто»,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог посилався на те, що 15 березня 2016 року в прямому ефірі на телеканалі ТРК «Місто» в рубриці «Гість міста» голова комісії з реорганізації Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, виконуючий обов’язки начальника Держспоживінспекції у Полтавській області ОСОБА_3 публічно безпідставно звинуватив ОСОБА_2 в здійсненні тиску та залякуванні працівників Держспоживінспекції у Полтавській області, у сприянні корупційній діяльності ОСОБА_4, озвучивши наступну інформацію: «Нажаль в покриванні корупційній та кримінальній відповідальності досить активну участь бере громадський активіст ОСОБА_2, який намагається психологічним тиском залякувати працівників інспекції». Вказує, що такі твердження принижують його честь, гідність і ділову репутацію, підривають авторитет та завдають моральної шкоди.

В зв’язку з чим, позивач просив суд визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_2, поширену ОСОБА_3 як посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, правонаступником якої є Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, 15 березня 2016 року у прямому ефірі рубрики «Гість міста» на телеканалі ТРК «Місто» у зверненні до телеглядачів, а саме: «... в покриванні корупційній та кримінальній відповідальності досить активну участь бере громадський активіст ОСОБА_2, який намагається психологічним тиском залякувати працівників інспекції».

Зобов’язати Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області та ОСОБА_3 не пізніше наступного дня від набрання рішення суду у даній справі законної сили, спростувати недостовірну інформацію шляхом публічного виступу на місцевому телеканалі ТРК «Місто» із відповідною заявою.

Також просив суд стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області та ОСОБА_3 на його користь в солідарному порядку 60000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року в задоволенні позовуОСОБА_2 (проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер не встановлено) до ОСОБА_3 (проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер не встановлено), Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40358617, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7) про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

З даним рішенням не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, судом неповно з’ясовано усі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, поясненням свідків та сторін по справі, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду, а тому вважає, що рішення місцевого суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Відповідачі по справі подали відзиву на апеляційну скаргу в яких останні підтримуючи висновки та мотиви суду першої інстанції прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третьою особою ОСОБА_4 продано заперечення на відзиви на апеляційну скаргу, в яких останній підтримуючи апелянта в тому, що висловлювання відповідача не є оціночним судженням, прохав апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи були присутні апелянта та третя особа ОСОБА_4, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15 березня 2016 року в прямому ефірі на телеканалі ТРК «Місто» в рубриці «Гість міста» взяв участь ОСОБА_3, який станом на 15 березня 2016 року виконував обов’язки голови комісії з припинення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області та виконував обов’язки начальника Держспоживінспекції у Полтавській області (т.1, а.с.5).

Виступаючи в прямому ефірі ОСОБА_3 повідомив наступне: «Нажаль в даній покриванні корупційній та кримінальній відповідальності досить активну участь бере громадський активіст ОСОБА_2, який намагається психологічним тиском залякувати працівників інспекції».

Вказаний вислів не містив імені та по батькові «громадського активіста ОСОБА_2», але судом встановлено, що він стосувався саме позивача у справі – ОСОБА_2.

Враховуючи, що наведена вище інформація відповідачем доведена до невизначеної кількості осіб через телевізійну передачу, є підстави стверджувати про її розповсюдження.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 є керівником Управління у Полтавській області Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю» (т.1, а.с.9).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання недостовірною та зобов’язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію задоволенню не підлягають, оскільки оскаржуваним висловом відповідач ОСОБА_3 надав оцінку подіям, що пов’язані з діяльністю позивача, а тому відповідно, виступив з критикою ОСОБА_2 та висловив оціночні судження.

Разом з цим, місцевий суд зазначив, що оскільки судом не встановлено порушення права позивача ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_3 або Інспекцією з питань захисту прав споживачів, правонаступником якої є ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають до задоволення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред’явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 15, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №1від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову,є поширення недостовірної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

За положенням ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_5 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_6 Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами,а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація, про спростування якої пред'явив вимоги ОСОБА_2 не підлягає визнанню недостовірною, оскільки така інформація стосується позивача, як публічної особи та його професійної діяльності на посаді керівника юридичної особи, що здійснює захист прав громадян та боротьбу з проявами корупції, а тому він повинен бути готовим до неї, оскільки межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою.

Крім того, як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні, він та інші працівники Інспекції з питань захисту прав споживачів, як тиск та залякування з боку ОСОБА_2 сприймали численні запити щодо їх роботи, з якими позивач звертався до Інспекції. Тому, оскаржуваним висловом відповідач надав оцінку подіям, що пов’язані з діяльністю позивача, відповідно, виступив з критикою ОСОБА_2, висловив оціночні судження.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Доводи апелянта, що відповідач поширеним висловом фактично вказав на те, що позивач притягувався до кримінальної відповідальності, є необґрунтованими та такими, що сформовані на підставі неправильного тлумачення змісту поширеної фрази.

На думку колегії суддів, зміст поширених слів полягав в тому, що відповідач надав критичну оцінку діям позивача, як представника громадськості, які на його погляд були безпідставно спрямовані проти чинного на той час керівництва Інспекції, тим самим підтримуючи та покриваючи дії колишнього керівництва, яке на його думку саме і допускало відповідні порушення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_7 /підпис/ ОСОБА_8

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: