ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2018 р. Справа № 922/4410/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу (вх.№578Х/2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі №922/4410/17 (повний текст рішення складено 19.03.2018, суддя Жельне С.Ч.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм", м.Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", м.Харків,

про стягнення заборгованості у сумі 39522,84 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 39522,84 грн, з яких: основний борг 31435,63 грн, пеня у сумі 5714,11 грн, три проценти річних у сумі 539,371 грн, інфляційні втрати у сумі 1833,73 грн. Вказані вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням умов договору поставки №107-Хв/14 від 01.11.2014 у частині своєчасної та повної оплати відповідачем поставленого товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі №922/4410/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" 31435,63 грн основного боргу, 4633,03 грн пені, 1833,73 грн інфляційних, 539,37 грн 3% річних, 1552,00 грн судового збору, 3116,55 грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката. В іншій частині позову - відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач за договором поставив відповідачу товар на загальну суму 384116,00 грн, який мав бути оплачений відповідачем у строки, передбачені пунктом 5.1 договору. Відповідач свої зобов'язання виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, оплативши отриманий товар частково на суму 352680,37 грн, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 31435,63 грн. Відповідачем не надано суду докази повної та своєчасної оплати отриманого за договором товару. Господарський суд зазначив, що видаткові накладні містять підписи постачальника та отримувача товару і скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, а, отже, є належними та допустимими доказами факту здійснення позивачем на користь відповідача поставок за договором. Відсутність заявок покупця на здійснення поставки та специфікацій не спростовують факт здійснення поставок позивачем на користь відповідача за вищевказаними накладними, які згідно пункту 2.2 договору містять асортимент та кількість партій товару, що поставляється. У матеріалах справи відсутні докази неприйняття відповідачем товару як такого, що не відповідає його замовленням. Крім того, судом ураховано, що відповідач, заперечуючи проти факту здійснення поставок, не надав будь-яких доказів неотримання товару, визначеного у спірних накладних, доказів реагування у передбаченому законом порядку з приводу фальсифікації накладних, незаконного використання його печатки, незаконного отримання товару від імені відповідача сторонніми особами тощо. Посилання відповідача на факт несанкціонованого втручання у роботу його комп'ютерів та зумовлену у зв'язку з цим втрату бази бухгалтерський даних не спростовують факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару. До того ж, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що він, вважаючи заявлену до стягнення суму необґрунтованою, вживав заходів щодо з'ясування фактичної суму заборгованості за договором. Не наведено позивачем і контррозрахунку до заявлених позивачем грошових вимог. Посилання відповідача на пункт 10.6 договору, згідно з яким документи на виконання договору мали бути підписані директором відповідача, господарський суд відхилив, оскільки сторонами у договорі не визначено будь-яких наслідків невиконання даної умови, у тому числі, й щодо звільнення покупця від обов'язку про оплату отриманого товару. Господарський суд задовольнив позовні вимоги про стягнення 31435,63 грн основного боргу, визнавши їх законними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок нарахованих 3% річних та інфляційних витрат та пені, суд першої інстанції задовольнив позов у частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 1833,73 грн та 3% річних у розмірі 539,37 грн, пені у розмірі 4633,03 грн (частково), оскільки позивачем здійснений невірний розрахунок пені у розмірі 5714,11 грн. Також, господарським судом встановлено, що доводи відповідача про відсутність повноважень у представника відповідача адвоката Єфіменко М.Ю. на підписання позовної заяви від імені позивача спростовуються наявними у справі: довіреністю від 23.10.2017 на представництво інтересів позивача, договором про надання правової допомоги №23/10/17-04 від 23.10.2017, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3922 від 18.05.2011, виданого адвокату Єфіменко М.Ю., а також ордером серії ХВ№000002 від 23.01.2018. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 4715,00 грн господарський суд виходив з того, що позивачем фактично понесено витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише у розмірі 3116,55 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі №922/4410/17 і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Стягнути з позивача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, порушив норми процесуального права, яке відповідач убачає у проведенні судового розгляду у даній справі без участі представника відповідача. Судом не були забезпечені передбачені ст.42 Господарського процесуального кодексу України права сторони відповідача брати участь у судовому засіданні, взяти участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, подати під час судового засідання заяви та клопотання, надавати пояснення суду наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань сторони позивача. Відповідач не отримував ухвалу про призначення справи до розгляду на 12.03.2018, через що не зміг направити представника відповідача у судове засідання. Відповідач вважає, що позовну заяву ТОВ «Тетафарм» підписано та подано неправомочною особою, оскільки підписано не директором ТОВ «Тетафарм», а адвокатом Єфіменко М.Ю. Позивач не надав документів на підтвердження участі адвоката Єфіменко М.Ю. в АО «Шевердін і партнери». У порушення вимог частини 4 пункту ст.238 Господарського процесуального кодексу України не надав вмотивованої оцінки тим обставинам, що згідно з пунктами 1.2, 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця. Сторони погоджують асортимент та якість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Таких заявок позивач суду не надав. Крім того, відповідач зазначає, що з позовної заяви не убачається, з яких саме поставок складається сума позовних вимог, не наведений перелік видаткових накладних, за якими, на думку позивача, виник борг. Крім того, копії видаткових накладних у більшості не містять прізвищ і посад осіб, що їх підписали у графі «отримав», що унеможливлює ідентифікацію осіб, що прийняли участь у господарських операціях. Копій довіреностей на право отримати товар позивач не надав. Відповідач вважає, що видаткові накладні не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть вважатися первинними документами. За вказаними видатковими накладними за відсутності довіреностей відповідач не визнає отримання товару. Акт звірки взаєморозрахунків не підписаний, як з боку позивача, так і з боку відповідача, а тому не може вважатися документом, який підтверджує наявність заборгованості. Копії банківських виписок не засвідчені «мокрими печатками» банку, тому не є беззаперечними доказами. Також, зазначає, що матеріали справи не містять доказів перерахування за надані правові послуги, оскільки не надав первинних документів, підтверджуючих виконання ОА «Шевердін і партнери» робіт з надання позивачу правової допомоги у даній справі, як то акт здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі №922/4410/17 та повідомлено учасників справи про її розгляд у порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Встановити позивачу строк, не пізніше ніж 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.

16.04.2018 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№2830) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства. Посилаючись на ст.120 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. У разі неявки представників сторін у судове засідання суд має право розглянути справу за наявними матеріалами справи. Враховуючи, що судом повідомляється про можливість одержання інформації в мережі Інтернет, господарський суд своєчасно розглянув справу упродовж розумного строку. Позивач вважає, що позовну заяву підписано повноважним представником та у відповідності до норм чинного законодавства відшкодовано витрати на правову допомогу. Щодо поставок, з яких складається сума позовних вимог, позивач зазначає, що за період дії договору оплата здійснюється не за кожною накладною за поставлений товар постачальником, а за договором взагалі без прив'язки до дати чи визначеної поставки товару відповідачу. Згідно з видатковими накладними товару позивачем поставлено відповідачу товар на суму 384116,00 грн, а на розрахунковий рахунок позивача відповідачем було перераховано кошти у сумі 352680,37 грн. Розрахунок основного боргу містить інформацію про вартість кожної поставленої партії товару та строк її оплати. Також, зазначає, що недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій.

23.05.2018 від представника позивача до суду надійшла заява (вх.№3865) про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат за договором пр онадання правової допомоги: копію акта виконаних робіт та копію розрахунку витрат на правову допомогу.

Колегія суддів не бере до уваги зазначені документи в силу ст.269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції та їм не надавалася правова оцінка при винесенні оскаржуваного рішення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

01.11.2014 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено договір поставки №107-Хв/14, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору поставка за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленість здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 (двох) разів на один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов'язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби у постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій з боку іншої сторони та не нестиме відповідальності. Сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що ціна товару, яка входить у партію товару, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору (пункт 4.3 договору).

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору поставки №106-Хв/14 від 01.11.2014 пункт 5.1 договору сторони погодили у редакції постачальника: оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично, протягом 28 (двадцяти восьми) банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по договору. У випадку прострочення покупцем оплати товару протягом 2 (двох) банківських днів, постачальник на свій розсуд має право: - призупинити відвантаження товарів покупцю, що не є порушенням умов постачання. Пункт 5.2 договору сторони погодили в редакції постачальника: оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі(а.с.20, том 1).

Згідно з пунктом 5.3 договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та накладної, за якою передавався товар, рахунку. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату видатково - прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної). Або номер та дату рахунку.

Відповідно до пункту 9.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. При цьому, пунктом 9.2 передбачено, що договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії пролонгації не обмежений.

Згідно з пунктом 10.6 договору, користуючись правом, наданим ст.207 Цивільного кодексу України, сторони можуть використовувати факсимільне відтворення підписів керівників сторін для вчинення право чинів, пов'язаних з даним договором. Сторони визнають рівну юридичну силу власного підпису та факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного копіювання на додаткових угодах до договору, а також на інших документах, що мають значення для його виконання (акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, рахунки-фактури тощо) відповідно до зразків, зазначених у договорі.

Даний договір поставки №107-Хв/14 укладений 01.11.2014 та діяв до 01.11.2015, але після спливу строку його дії від сторін не надходили повідомлення з приводу розірвання договору, тому договір був автоматично пролонгований та продовжує діяти.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 384116,00 грн, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач за отриманий товар сплатив не у повному обсязі, на загальну суму 352680,37 грн, що підтверджується копіями банківських виписок та довідкою банку від 19.01.2018. Інша частина поставленого за договором товару на загальну суму 31435,63 грн відповідачем не оплачена.

09.11.2017 з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензією (за вих.№209) про сплату заборгованості в сумі 31435,63 грн, яка залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Частинами 1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до чинного законодавства права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу -одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Відповідач зазначає, що з позовної заяви не убачається з яких саме поставок складається сума позовних вимог, не наведений перелік видаткових накладних, за якими, на думку позивача, є борг.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженням апелянта, оскільки розрахунок основного боргу містить інформацію про вартість кожної поставленої партії товару та строк її оплати з посиланням на видаткові накладні (а.с.5-10). Контррозрахунку заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до пункту 2.2 договору поставки №107-Хв/14 від 01.11.2014, укладеного між ТОВ "Тетафарм" та ТОВ "Астан", асортимент та кількість товару, що поставляється, сторони вказують у видатково - прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Надані позивачем в підтвердження його вимог видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема, містять посилання на договір №107-Хв/14 від 01.11.2014, печатки відповідача та підпис особи, яка отримала товар. Ці видаткові накладні, надані в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості, є первинними документами у розумінні статті 9 Закону та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Самі лише посилання апелянта на те, що копії видаткових накладних у більшості не містять прізвищ і посад осіб, що їх підписали у графі «отримав», відсутність довіреностей на отримання товару, без наведення відповідних доказів та за наявності у справі первинних документів (видаткових накладних), що підтверджують здійснення господарських операцій з передачі відповідачеві товару, не можуть заперечувати ці господарські операції.

Колегія суддів вважає, що підписи представників відповідача, скріплені відповідними штампами на доданих у підтвердження позовних вимог видаткових накладних, за своєю правовою природою є документальним оформленням юридичного факту приймання-передачі товару, з чого виникає обов'язок відповідача оплатити його вартість.

Як свідчать матеріали справи, товар був частково оплачений відповідачем.

Позивачем надано довідки банку з інформацією про надходження грошових коштів від відповідача на рахунки позивача за вироби медичного призначення. Оскільки сторонами не зазначається про наявність між ними будь-яких інших договірних відносин господарський суд дійшов правомірного висновку, що зазначені проплати здійснювались відповідачем саме за товар, отриманий за спірним договором.

Ураховуючи умови договору та приписи чинного законодавства, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зміст яких із зазначенням кінцевої дати для оплати товару фіксує факт здійснення господарських операцій, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що надані до позовної заяви видаткові накладні, за якими було поставлено товар згідно з договором поставки №107-Хв/14 від 01.11.2014 на суму 31435,63 грн, є такими, що підлягають оплаті відповідачем.

Відповідач не довів суду апеляційної інстанції той факт, що у нього відсутнє зобов'язання перед позивачем стосовно сплати вартості отриманого товару у спірний період по договору у розмірі 31435,63 грн.

У ході розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Встановивши факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар, ураховуючи вимоги частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, статей 253-255, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пунктів 6.1, 6.2 договору поставки №107-Хв/14, перевіривши правильність розрахунку пені, інфляційних втрат, 3% річних, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 1833,73 грн, 3% річних у розмірі 539,37 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми пені суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, вірно зазначив, що позивачем здійснений невірний розрахунок пені у розмірі 5714,11 грн, тому за правильним розрахунком задовольнив вимоги щодо стягнення пені у розмірі 4633,03 грн.

Апелянт зазначає, що у порушення вимог частини 4 пункту ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не надав вмотивованої оцінки тим обставинам, що згідно з пунктами 1.2, 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця. Сторони погоджують асортимент та якість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення, асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Вказане встановлює правило, відповідно до якого сторони на власний розсуд визначають у специфікації загальну кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, якщо спеціальними законами не передбачено інше.

Специфікація - документ, що додається до тексту договору поставки і є його невід'ємною частиною. Зміст специфікації складається з даних, що характеризують предмет постачання, а в деяких випадках - ціну, строки поставки та інші умови.

Відповідно до пункту 10.7 договору при підписанні даного договору постачальник надає покупцю копії документів, засвідчені своєю печаткою, зокрема, специфікацію на товар, завіреною печаткою.

Отже, специфікація на товар згідно з умовами договору наявна у покупця.

Матеріали справи не містять заявок покупця, складених на підставі специфікації, однак це не спростовує факт поставки товару за спірними накладними, оскільки за умовами пункту 2.2 договору асортимент, кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково - прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Крім того, господарським судом встановлено, що обмін інформацією щодо замовлень відбувався шляхом відправлення списку найменувань та кількості товару для поставок на електронну пошту постачальника (позивача) та відповідно поставлявся відповідачеві згідно цих даних (покупцю).

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази не прийняття відповідачем товару як такого, що не відповідає його замовленням.

Відповідач, заперечуючи проти факту здійснення поставок, не надав суду будь-яких доказів неотримання товару, визначеного в спірних накладних, доказів реагування у передбаченому законом порядку з приводу фальсифікації накладних, незаконного використання його печатки, незаконного отримання товару від імені відповідача сторонніми особами тощо.

Заявник апеляційної скарги вважає, що позовну заяву ТОВ «Тетафарм» підписано та подано неправомочною особою, оскільки підписано не директором ТОВ «Тетафарм», а адвокатом Єфіменко М.Ю. Позивач не надав документів на підтвердження участі адвоката Єфименко М.Ю. в АО «Шевердін і партнери».

Відповідно до частини 3 ст.56 Господарського процесуального кодексу юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (само представництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з частиною 1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

23.10.2017 між ТОВ "Тетафарм" в особі директора Фаля Юрія Михайловича, що діє на підставі статуту, та Адвокатським об'єднанням "Шевердін і партнери" в особі керуючого партнера Шевердіна М.М. укладено договір про надання правових послуг №23/10/17-08, згідно з пунктом 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: представництво інтересів клієнт у справі за позовом ТОВ «Тетафарм» до ТзОВ «Астан» про стягнення заборгованості за договором поставки №107-Хв/14 від 01.11.2014 (а.с.24-26).

23.10.2017 сторони уклади додаткову угоду до зазначеного договору про надання правової допомоги, в якій погодили гонорар адвокатського об'єднання за договором №23/10/17-08 про надання правової допомоги від 23.10.2017.

23.10.2017 на представництво інтересів товариства, у тому числі і у судах, ТОВ «Тетафарм» в особі директора Фаль Ю.М. надано довіреність Єфіменко М.Ю. (а.с.22).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.12.2017 підписантом ТОВ «Тетафарм» є Фаль Юрій Михайлович (а.с.112-114).

Матеріали справи місять засвідчену копію свідоцтва №3922 про заняття адвокатською діяльністю на ім'я Єфіменко Марії Юріївни, виданого 18.05.2011 (а.с.142) та оригінал ордеру серія ХВ №1629000007 від 25.01.2018 на надання правової допомоги ТОВ «Тетафарм» на підставі договору про надання правової допомоги №23/10/17-08 від 23.10.2017 у господарському суді Харківської області, Харківському апеляційному господарському суді адвокатом Єфіменко Марією Юріївною (свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю №3922 від 18.05.2011), виданий адвокатським об'єднанням «Шевердін і партнери» (а.с.141).

З огляду на наявні у матеріалах докази наявності відповідних повноважень у адвоката Єфіменко М.Ю. посилання відповідача на підписання позовної заяви неправомочною особою, є безпідставним.

Щодо доводів апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів за надані правничі послуги (первинних документів, що підтверджують виконання ОА «Шевердін і партнери» робіт з надання позивачу правової допомоги у даній справі, як то акт здачі-приймання виконаних робіт) колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вже зазначалося, 23.10.2017 між ТОВ "Тетафарм" та Адвокатським об'єднанням "Шевердін і партнери" укладено договір №23/10/17-08 про надання правової допомоги.

Згідно з додатковою угодою №1 до даного договору ТОВ "Тетафарм" зобов'язане сплатити адвокатському об'єднанню "Шевердін і партнери" гонорар у розмірі 4715 грн. Оплата згідно з додатковою угодою здійснюється частинами. Перша частина - 1603,10 грн - протягом двох днів з моменту укладення договору. Друга частина - 1603,10 грн - протягом п'яти днів після подання позову до господарського суду Харківської області та третя частина - 1508,80 грн - протягом п'яти днів з моменту повного виконання рішення суду (а.с.27).

Відповідно до рахунку - фактури, виставленого АО "Шевердін і партнери" від 08.11.2017 №08/11/17-08 та рахунку-фактури 01/02/18-08 від 01.02.2018, в яких зазначено: «підстава платежу: договір про надання правової допомоги №23/10/17-08 від 23.10.2017», ТОВ "Тетафарм" оплачено першу та другу частину оплат за договором (платіжні доручення №672 від 10.11.2017 на суму 1603,10 грн та №105 від 05.02.2018 на суму 1603,10 грн).

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3922 від 18.05.2011 на ім'я Єфіменко М.Ю. та ордер на надання правової допомоги серії ХВ №1629000007 від 25.01.2018 ТОВ "Тетафарм" у господарському суді Харківської області, Харківському апеляційному господарському суді адвокатом Єфіменко Марією Юріївною, виданий адвокатським об'єднанням «Шевердін і партнери».

Згідно з частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на те, що вищевказані докази підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише у розмірі 3206,20 грн, позивачем надано договір про надання правничої допомоги, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, судовий збір та судові витрати покладаються на обидві сторони, господарський суд дійшов правильного висновку про доведеність вказаних витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3116,55 грн та покладення їх на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке убачає у проведенні судового розгляду у даній справі без участі представника відповідача. На думку апелянта, судом не були забезпечені передбачені ст.42 Господарського процесуального кодексу України права сторони відповідача брати участь у судовому засіданні, дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, подати під час судового засідання заяви та клопотання, надавати пояснення суду наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань сторони позивача. Відповідач не отримував повідомлення (ухвал) щодо призначення розгляду справи на 12.03.2018 через що не зміг направити свого представника у судове засідання. На переконання відповідача, розгляд справи можна було б відкласти.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього кодексу.

У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" N18 від 26.12.2011).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2018 про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.03.2018, копія якої направлена відповідачу за адресою, яка зазначена самим заявником в апеляційній скарзі, однак ухилився від отримання поштової кореспонденції, що підтверджується матеріалами справи, а відтак не скористався своїм правом бути присутнім у судових засіданнях при розгляді справи.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» Єдиний державний реєстр судових рішень створено для вільного доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для цілодобового загального доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, ТОВ «Астан» не отримував поштову кореспонденцію, яку направляв господарський суд Харківської області, та не виявив належної зацікавленості щодо розгляду даної справи, провадження якої порушено 02.01.2018, оскільки усі судові акти розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Підставою для відкладення є не відсутність представника сторони, а саме неможливість вирішити спір у судовому засіданні, тобто відкладення справи є правом, а не обов'язком суду.

Застосовуючи відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain).

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про правомірність часткового задоволення позову, оскільки заперечення відповідача у даній справі, що викладені в апеляційній скарзі, носять формальний характер, є необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами, а тому колегією суддів відхиляються, адже за даних обставин дають підстави вважати їх спрямованими на свідоме невиправдане затягування судового процесу, оскільки порушують права позивача на отримання належних йому грошових коштів.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі №922/4410/17 - без змін.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі №922/4410/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.06.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя І.В.Тарасова