ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Справа № 916/3261/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Бєляновського В.В., суддів Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від ПАТ "Одесавинпром": не з'явився

Від ТОВ "Котовський винзавод" : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"

на рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015 року, суддя в І інстанції Оборотова О.Ю, повний текст якого було складено 07.12.2015 року в м. Одесі

у справі № 916/3261/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Одесавинпром"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"

про стягнення 119 472,58 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"

до: Приватного акціонерного товариства "Одесавинпром"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Одесавинпром"(далі - ПАТ „Одесавинпром") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод" (далі - ТОВ „Котовський винзавод") про стягнення 119 472,58 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору про дистрибуцію № 17412 від 05.11.2012р. щодо оплати у повному обсязі поставленого у листопаді - грудні 2012 року товару у встановлений строк.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов укладеного між ПАТ „Одесавинпром" та Вінницькою філією ТОВ „Котовський винзавод" договору про дистрибуцію № 17412 від 05.11.2012р. не здійснив повністю оплату товару отриманого за видатковими накладними № 29826б від 26.11.2012р. на суму 2204,80 грн., № 29827к від 26.11.2012р. на суму 6191,60 грн., № 29828 від 26.11.2012р. на суму 45313,32 грн., № 30555 від 05.12.2012р. на суму 76174,56 грн., № 30533к від 05.12.2012р. на суму 8 622,40 грн. (загальна сума 138506,68 грн.), заборгованість становить 119472,58 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

ТОВ „Котовський винзавод" не визнало позов посилаючись на те, воно не надавало згоду на укладення договору про дистрибуцію № 17412 від 05.11.2012р., а отже директор Вінницької філії ТОВ „Котовський винзавод" ОСОБА_1 не мав законних підстав укладати від її імені спірний договір. Директор філії відповідно до виданої йому товариством довіреності від 08.10.12р. мав повноваження здійснювати господарську діяльність, але не мав права підписувати довіреності та передоручати надані йому повноваження як директора філії іншим особам.

У вересні 2015 року ТОВ „Котовський винзавод" подало до господарського суду Одеської області зустрічний позов до ПАТ „Одесавинпром" про визнання договору про дистрибуцію № 17412 укладеного 05.11.2012р. між ПАТ „Одесавинпром" та ТОВ "Котовський винзавод" в особі директора Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ „Котовський винзавод" ОСОБА_1 недійсним з моменту його підписання.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що договір № 17412 від 05.11.2012р., укладений від імені Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ „Котовський винзавод" та підписаний на підставі положення та довіреності ОСОБА_1, який не наділений правом підписувати спірний договір, а отже останній не мав законних підстав та повноважень укладати від імені Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ „Котовський винзавод" зазначений договір.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Котовський винзавод» на користь ПАТ «Одесавинпром» заборгованість у сумі 119472 грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 2389 грн., 45 коп. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Котовський винзавод» до ПАТ «Одесавинпром» про визнання договору недійсним відмовлено.

ТОВ «Котовський винзавод» у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ „Одесавинпром" у задоволенні вимог про стягнення коштів з ТОВ «Котовський винзавод» у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник вказує те, що протягом розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ „Одесавинпром" не надало суду жодної довіреності, з якої можливо було б встановити особу, яка приймала товар від позивача. Суду позивачем були надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані невідомою особою, оскільки підпис директора Вінницької філії ОСОБА_1 на договорі інший. Судом не було досліджено обставини наявності у представника ПАТ „Одесавинпром" права звертатися до суду з позовом та представляти інтереси останнього у судових засіданнях. В матеріалах справи відсутні довіреності, що можуть підтверджувати повноваження особи, яка підписала видаткові та товарно-транспортні накладні, що свідчить про те, що вони підписані не уповноваженою особою, а відтак не можуть підтверджувати отримання товару відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „Одесавинпром" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Враховуючи, що частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників сторін за наявними у справі матеріалами.

При цьому, заявлене ПАТ «Одесавинпром» клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю його представника бути присутнім у судовому засіданні по іншій справі, судом визнано необґрунтованим та відхилено з огляду на те, чинний ГПК України (ст. 65) не обмежує кількість представників юридичної особи, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду. У даному випадку представництво інтересів позивача в апеляційному суді може здійснюватись як керівником підприємства, так і іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності.

30.05.2018 року, тобто напередодні розгляду даної справи, до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Котовський винзавод» надійшла заява про залучення до матеріалів справи копії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2015р. по справі № 522/14582/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Котовський винзавод», ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності та фотокопії висновку судово-почеркознавчої експертизи від 25.05.2015р., яка обґрунтована лише тим, що цим судом вказане рішення направлено не було.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи № 916/3261/15, судовий розгляд даної справи по суті судом першої інстанції тривав майже чотири місяці і ухвалами про відкладення розгляду справи суд неодноразово зобов'язував ТОВ «Котовський винзавод» надати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву ПАТ «Одесавинпром» з підтверджуючими документами, а оскаржуване рішення прийнято місцевим судом 02.12.2015 року. Із змісту вищевказаного рішення Приморського районного суду м. Одеси вбачається, що представник ТОВ «Котовський винзавод» був присутній у судовому засіданні цього суду.

За таких встановлених апеляційним судом обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача за первісним позовом та залучення до матеріалів справи копії цього рішення та фотокопії висновку судової експертизи, оскільки ніщо не заважало йому подати ці документи до суду першої інстанції. Доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, скаржником апеляційному суду не подано та не доведено, що зазначений випадок є винятковим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.11.2012 року між ПАТ «Одесавинпром» (Компанія) та Вінницькою філією «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський винзавод» в особі директора ОСОБА_1, який діяв на підставі Положення про філію і довіреності, від імені ТОВ «Котовський винзавод» (Дистриб'ютор) було укладено договір про дистрибуцію № 17412, за умовами якого Компанія зобов'язалася передати у власність Дистриб'ютора продукцію для її подальшого розповсюдження на території м. Вінниця і Вінницької області, на умовах і в порядку, визначених договором, а Дистриб'ютор зобов'язався прийняти продукцію у власність і оплатити її вартість, а також здійснити дії, необхідні для розповсюдження та просування продукції на території м. Вінниця і Вінницької області на умовах і в порядку, визначених договором (п. 1.1).

Для виконання взятих на себе зобов'язань Дистриб'ютор зобов'язався, зокрема, подавати замовлення в порядку, визначеному договором, з періодичністю, необхідною для виконання місячних і квартальних планів; приймати у власність продукцію в строки, визначені у договорі, і своєчасно здійснювати її оплату (п.п. 2.1.1, 2.1.2).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.7 договору поставка продукції Дистриб'ютору здійснюється на умовах: транспортом Компанії і за її рахунок, згідно з Інкотермс 2010 через контактних осіб Компанії і Дистриб'ютора; замовлення продукції оформлюється Дистриб'ютором по формі, встановленій у Додатку № 5 до договору. Контактна особа Дистриб'ютора направляє Компанії замовлення електронною поштою на електронний адрес Компанії або по факсу; продукція передається на складі Дистриб'ютора на підставі пакету відвантажувальних документів, до складу якого входить: - видаткова накладна; - товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв; - податкова накладна; свідоцтво якості готової продукції. Перехід права власності на продукцію від Компанії до Дистриб'ютора і усіх ризиків випадкової втрати чи пошкодження продукції відбувається в момент підписання товарно-транспортної накладної і видаткової накладної представником Дистриб'ютора на його складі. З цього моменту продукція вважається переданою Компанією і прийнятою Дистриб'ютором за кількістю і якістю.

Умовами п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору передбачено, що оплата продукції, реалізованої Дистриб'ютору, здійснюється на умовах відстрочення платежу. Строк виникнення зобов'язань по оплаті такої продукції визначається з моменту відвантаження продукції - дати, зазначеної у відвантажувальних документах Компанії, з урахуванням періоду відстрочення платежу 45 (сорок п'ять) календарних днів. (з урахуванням протоколу розбіжностей до даного договору). Зобов'язання з оплати продукції, реалізованої Дистриб'ютору на умовах відстрочення платежу, повинно бути погашено до спливу кінцевої дати виконання зобов'язань. Зобов'язання з оплати продукції, реалізованої Дистриб'ютору на умовах відстрочення платежу, вважаються погашеними з дати фактичного виконання зобов'язань.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року (п. 14.1). Контактними особами Дистриб'ютора, які діють в межах даного договору, є ОСОБА_1, ОСОБА_3 (п. 14.5).

Згідно з п. 15 договору, невід'ємними частинами даного договору є наступні додатки: №1 - «Перелік продукції», № 2 - «Базова ціна», № 3 - «Реалізаційна ціна Дистриб'ютора», № 4 - «Форма замовлення», № 5 - «Звіт про продаж продукції і складських запасах», № 6 - «Розрахунок ціноутворення Дистриб'ютора», № 7 - «План - факт вторинних продаж по сегментам».

Предметом даного судового розгляду є вимоги Компанії до Дистриб'ютора про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати одержаного товару на підставі договору про дистрибуцію № 17412 і видаткових накладних та зустрічні вимоги Дистриб'ютора до Компанії про визнання недійсним цього договору, як вчиненого від його імені представником із перевищенням наданих йому повноважень.

Висновок суду першої інстанції про задоволення первісного позову мотивовано встановленими по справі обставинами та приписами ст. ст. 712, 662, 664, 509, 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, в порушення яких відповідач за первісним позовом не надав належних доказів виконання своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати одержаного товару у встановлений строк, отже, наявний борг підлягає стягненню на користь позивача.

Рішення суду про відмову у задоволенні зустрічного позову мотивовано приписами ст. ст. 92, 95, 97, 207 ЦК України та встановленими по справі обставинами, виходячи з яких суд дійшов висновку, що оспорюваний договір про дистрибуцію № 17412 від 05.11.2012р. від імені ТОВ «Котовський винзавод» був вчинений уповноваженою на це особою.

Колегія суддів погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками місцевого суду про задоволення заявлених ПАТ «Одесавинпром» позовних вимог та відмову у задоволенні заявлених ТОВ «Котовський винзавод» зустрічних позовних вимог, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за укладеним договором позивач за первісним позовом протягом листопада - грудня 2012 року поставив, а відповідач прийняв товар - алкогольні напої на загальну суму 138 506,68 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № 29826б від 26.11.2012р. на суму 2204,80 грн., № 29827к від 26.11.2012р. на суму 6191,60 грн., № 29828 від 26.11.2012р. на суму 45313,32 грн., № 30555 від 05.12.2012р. на суму 76174,56 грн., № 30533к від 05.12.2012р. на суму 8 622,40 грн., товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв від 26.11.2012р. № 29826б, від 26.11.2012р. № 29827к, від 26.11.2012р. № 29828, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, а також податковими накладними № 1249 від 26.12.2012р., № 1250 від 26.12.2012р., № 1251 від 26.12.2012р., № 156 від 05.12.2012р., № 155 від 05.12.2012р.

Наявні у справі вищевказані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні в їх сукупності є належними доказами підтвердження достовірності факту передачі позивачем за первісним позовом та отримання відповідачем визначеного товару на загальну суму 138 506,68 грн., чим спростовується безпідставне твердження відповідача про зворотне.

Отже, за встановленими судом на підставі вищезгаданих документів обставинами справи загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару за вищезгаданим договором складає 138 506,68 грн.

Таким чином, відповідно до умов п. 5.1 даного договору остаточний розрахунок з позивачем за отриманий згідно з вищевказаними накладними товар відповідач повинен був здійснити не пізніше 19 січня 2013 року.

Проте, відповідач за первісним позовом здійснив лише часткову оплату товару поставленого згідно з договором № 17412 від 05.11.2012р. у розмірі 19034,10 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою ПАТ «Одесавинпром» від 30.07.2015р. та банківськими виписками АБ «Південний» про рух грошових коштів по рахунку останнього за період з 13.02.2013р. по 30.05.2013р. наявними в справі з призначенням платежу «Оплата за поставлений товар згідно договору № 17412 від 05.11.2012р.», а весь інший отриманий товар залишився неоплаченим, у зв'язку з чим в нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 119 472,58 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком обчисленим позивачем.

Отже, заборгованість відповідача за первісним позовом за поставлений товар з урахуванням часткової оплати в розмірі 19034,10 грн. станом на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом становить 119 472,58 грн.

Наведене стало підставою для звернення ПАТ «Одесавинпром» до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Дії сторін (передача Компанією товару Дистриб'ютору за видатковими накладними, прийняття товару Дистриб'ютором) відповідають змісту правовідносин за договором поставки.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом установлено, що вищевказаний договір містить умову про строк оплати товару, відповідно до якої Компанія надає Дистриб'ютору відстрочення платежу не більше 45 календарних днів з моменту отримання продукції Дистриб'ютором. Зобов'язання з оплати продукції, реалізованої Дистриб'ютору на умовах відстрочення платежу, повинно бути погашено до спливу кінцевої дати виконання зобов'язань. Зобов'язання з оплати продукції, реалізованої Дистриб'ютору на умовах відстрочення платежу, вважаються погашеними з дати фактичного виконання зобов'язань (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору).

За змістом ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, кількість та якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. У разі, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (стаття 666 цього Кодексу).

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та у порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 687 ЦК України).

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що сторони обумовили в договорі інший порядок та строк передачі документів, які стосуються товару, ніж передача одночасно відповідно до договору або актів цивільного законодавства (п. 4.7 договору); також відповідач за первісним позовом не надав суду доказів належної фіксації відсутності таких документів під час прийому-передачі товару, встановлення розумного строку для передачі цих документів; також у справі відсутні будь-які претензії або вимоги Дистриб'ютора до Компанії щодо неналежного виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги доводи відповідача за первісним позовом щодо відсутності повноважень представника відповідача на укладення договору про дистрибуцію, відсутності первинних документів, що можуть бути доказами поставки визначеного договором товару та доказів передання товару саме відповідачеві, оскільки такі доводи об'єктивно нічим не підтверджені, спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам закону, що регулює виниклі між сторонами правовідносини.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; відповідно до частин 1, 2 статті 9 зазначеного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом п.п. 2.4., 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про

документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Разом із тим, за приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вже зазначалось вище, обставини справи щодо одержання відповідачем за первісним позовом товару відповідно до умов укладеного договору та згідно з наявними у справі документами первинного бухгалтерського обліку (видаткові накладні) у відповідні строки та кількості послідовно визнавались відповідачем, що підтверджується встановленим фактом часткової оплати товару поставленого згідно з договором № 17412 від 05.11.2012р. у розмірі 19034,10 грн. Відповідачем не наведено обставин справи, з яких у суду повинні були виникнути сумніви щодо достовірності визнаних обставин та добровільності їх визнання на час вчинення тієї чи іншої дії, а доводи відповідача в цій частині є надуманими та непереконливими.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок щодо здійснення оплати отриманого товару відповідно до положень угоди та ст. ст. 712, 692 ЦК України виникає у відповідача, як покупця, не з моменту отримання рахунку на оплату, а після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, даний факт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, якими в цих правовідносинах є видаткова накладна, відповідно до положень ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, які містять посилання на укладений договір про дистрибуцію № 17412 від 05.11.2012р., а саме: № 29826б від 26.11.2012р. на суму 2204,80 грн., № 29827к від 26.11.2012р. на суму 6191,60 грн., № 29828 від 26.11.2012р. на суму 45313,32 грн., № 30555 від 05.12.2012р. на суму 76174,56 грн., № 30533к від 05.12.2012р. на суму 8 622,40 грн., відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт передачі позивачем та отримання відповідачем визначеного товару, тому на підставі таких накладних проводяться розрахунки між сторонами.

Рахунок на оплату товару є документом, який передбачає виставлення визначених сум до оплати покупцем за товари, які поставляються (фактично поставлені) або послуги, що надаються (фактично надані) та банківські реквізити, на які проводиться оплата. Рахунок на оплату товару не фіксує факт надання та отримання товарів, виконаних робіт або наданих послуг, оскільки не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

За умови прийняття товару у визначеній кількості і вартості та наявності договірного врегулювання розміру, строку і порядку платежу, колегія суддів вважає, що відсутність рахунку на оплату товару не є тією обставиною, за якої існує неможливість виконання боржником свого обов'язку та не звільняє покупця від оплати вартості товару, який фактично поставлено та прийнято ним.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року у справі № 903/679/14 (№ 3-77гс15) наведено висновок про те, що з огляду на положення ст. 692 Цивільного кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію, а тому твердження відповідача про те, що лише довіреність представника покупця на отримання товару є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з відпуску товару саме відповідачеві, є помилковим.

Окрім цього, колегія суддів зазначає про те, що навіть якщо видаткова накладна

підписана представником покупця без зазначення його прізвища, посади, номера довіреності, її слід вважати повноцінним первинним документом у разі наявності відтиску штампу або печатки підприємства - отримувача товару на видатковій накладній за умови, що відсутні документи, які свідчать про їхню втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства. Суб'єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення видаткових накладних. Адже контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів підприємства покладено на канцелярії організацій та відповідальних за діловодство. Керівник підприємства призначає осіб, які персонально відповідають за їхній облік і зберігання (п.п. 64, 65 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою КМУ від 27.11.98 р. № 1893, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, усі наявні у справі вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені печаткою Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський вин завод» і належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства печатки Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський вин завод», відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Не заслуговує на увагу також й посилання відповідача за первісним позовом на відсутність повноважень представника відповідача на укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про дистрибуцію № 17412 від 05.11.2012р. від імені ТОВ «Котовський винзавод» підписано начальником Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський винзавод» ОСОБА_1, який діяв на підставі Положення та довіреності. Його підпис на угоді скріплений печаткою Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський винзавод».

Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 95 цього Кодексу унормовано, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Колегія суддів зазначає, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Згідно з п.п. 1.10 статуту ТОВ «Котовський винзавод», Товариство може створювати на території України, а також на території інших держав дочірні підприємства, філії, представництва без створення юридичної особи, відділення та інші відокремлені підрозділи. Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи Товариства діють на підставі положень про них, затверджених вищим органом Товариства, а дочірні підприємства - на підставі затверджених вищим органом Товариства статутів.

Відповідно до Положення про Вінницьку філію «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський винзавод», затвердженого рішенням зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 7 від 08.10.2012р., філія створена відповідно до рішення учасників з метою розширення сфери діяльності, збільшення об'єму послуг, що надаються в регіонах України і здійснення діяльності за напрямками, що відповідають статутним цілям і завданням товариства та цьому Положенню.

Предметом діяльності філії є, зокрема, оптова, дрібнооптова, консигнаційна і роздрібна торгівля алкогольними напоями усіх видів, пивом, безалкогольними напоями, у тому числі і на розлив.

За згодою Товариства, в інтересах здійснення завдань та відповідно до переліку діяльності, визначеному в розділі 2 цього Положення, філія має право, зокрема, від імені Товариства укладати прямі та багатосторонні договори з підприємствами всіх форм власності, окремими громадянами; здійснювати і інші види господарської діяльності, що відповідають цілям та завданням діяльності Товариства та філії і не суперечать діючому законодавству.

Поточне управління та керівництво філією здійснюється директором філії на засадах єдиноначальності на підставі довіреності, яка видається йому директором товариства. Директор філії приймає рішення з усіх питань, які входять до компетенції філії та несе персональну відповідальність за виконання покладених на філію завдань та функцій; діє від імені філії та представляє її інтереси у відносинах з усіма підприємствами, організаціями, установами та громадянами; забезпечує ефективну роботу філії; розпоряджається в межах наданої йому компетенції майном та коштами філії; вчиняє правочини, укладає цивільно-правові, господарські договори та угоди від імені товариства в межах своєї компетенції та повноважень; наряду з головним бухгалтером несе відповідальність за належну організацію касової роботи, бухгалтерського обліку та відображення всіх операцій філії у первинних документах, збереження протягом встановленого строку оброблених документів, реєстрів бухгалтерського обліку та звітності.

Філія щоквартально надає Товариству фінансову та звітну інформацію про свою діяльність.

08.10.2012 року директором ТОВ «Котовський винзавод» було видано директору Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський винзавод» ОСОБА_1 довіреність, згідно з якою останній уповноважений, зокрема, вчиняти наступні дії: укладати цивільно - правові, господарські договори, зовнішньоекономічні контракти, пов'язані з діяльністю філії, що не суперечать статутним завданням товариства; підписувати фінансово-господарські документи, договори та інші документи, що стосуються діяльності філії; вчиняти всі інші дії, необхідні для здійснення діяльності філії, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, відповідно до Положення про Вінницьку філію «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський винзавод» та наявної у справі довіреності, виданої керівнику вказаного відокремленого підрозділу, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, директор філії ОСОБА_1 був наділений достатнім обсягом повноважень на самостійне укладення договорів, які не суперечать статутним завданням товариства і пов'язані з діяльністю філії, та вчинення юридично значимих дій, необхідних для їх виконання, у вигляді підписання відповідних первинних бухгалтерських документів для підтвердження здійснення господарських операцій. При цьому, згода ТОВ «Котовський винзавод» на вчинення вказаних дій директору Вінницької філії «Альфа Плюс» ОСОБА_1 була взагалі не потрібна, така згода виражена у виданій йому довіреності. Отже, ОСОБА_1 мав право видавати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару), оскільки жодних обмежень стосовно підписання документів, що стосуються діяльності філії, у нього не було, та він був уповноважений підписувати фінансово-господарські документи, договори та інші документи, на підставі виданої йому ТОВ «Котовський винзавод» довіреності.

Таким чином, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач за первісним позовом не спростувавши факту отримання від позивача товару у визначених кількості та вартості, не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим прострочений борг ТОВ «Котовський винзавод» перед ПАТ «Одесавинпром» в сумі 119 472,58 грн. обґрунтовано визнано судом першої інстанції таким, що підлягає стягненню.

Предметом зустрічного позову є вимога ТОВ «Котовський винзавод» визнати недійсним на підставі ст. 203 ЦК України договір про дистрибуцію № 17412, укладений 05.11.2012р. між ПАТ „Одесавинпром" та ТОВ "Котовський винзавод" в особі директора Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ „Котовський винзавод" ОСОБА_1 Підставами для визнання оспорюваного договору недійсним позивач за зустрічним позовом вказує наступні обставини: договір укладений від імені Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ „Котовський винзавод" та підписаний на підставі положення та довіреності ОСОБА_1, який не наділений правом підписувати спірний договір, а отже останній не мав законних підстав та повноважень укладати від імені Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ „Котовський винзавод" зазначений договір.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 цього Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Котовський винзавод» вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки договір підписано керівником філії, яка не є юридичною особою та за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 95 Кодексу унормовано, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Колегія суддів зазначає, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно з п.п. 1.10 статуту ТОВ «Котовський винзавод», Товариство може створювати на території України, а також на території інших держав дочірні підприємства, філії, представництва без створення юридичної особи, відділення та інші відокремлені підрозділи. Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи Товариства діють на підставі положень про них, затверджених вищим органом Товариства, а дочірні підприємства - на підставі затверджених вищим органом Товариства статутів.

Відповідно до Положення про Вінницьку філію «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський винзавод», затвердженого рішенням зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 7 від 08.10.2012р., філія створена відповідно до рішення учасників з метою розширення сфери діяльності, збільшення об'єму послуг, що надаються в регіонах України і здійснення діяльності за напрямками, що відповідають статутним цілям і завданням товариства та цьому Положенню.

Предметом діяльності філії є, зокрема, оптова, дрібнооптова, консигнаційна і роздрібна торгівля алкогольними напоями усіх видів, пивом, безалкогольними напоями, у тому числі і на розлив.

За згодою Товариства, в інтересах здійснення завдань та відповідно до переліку діяльності, визначеному в розділі 2 цього Положення, філія має право, зокрема, від імені Товариства укладати прямі та багатосторонні договори з підприємствами всіх форм власності, окремими громадянами; здійснювати і інші види господарської діяльності, що відповідають цілям та завданням діяльності Товариства та філії і не суперечать діючому законодавству.

Поточне управління та керівництво філією здійснюється директором філії на засадах єдиноначальності на підставі довіреності, яка видається йому директором товариства. Директор філії приймає рішення з усіх питань, які входять до компетенції філії та несе персональну відповідальність за виконання покладених на філію завдань та функцій; діє від імені філії та представляє її інтереси у відносинах з усіма підприємствами, організаціями, установами та громадянами; забезпечує ефективну роботу філії; розпоряджається в межах наданої йому компетенції майном та коштами філії; вчиняє правочини, укладає цивільно-правові, господарські договори та угоди від імені товариства в межах своєї компетенції та повноважень; наряду з головним бухгалтером несе відповідальність за належну організацію касової роботи, бухгалтерського обліку та відображення всіх операцій філії у первинних документах, збереження протягом встановленого строку оброблених документів, реєстрів бухгалтерського обліку та звітності.

Філія щоквартально надає Товариству фінансову та звітну інформацію про свою діяльність.

Також судом установлено, що відповідно до довіреності від 08.10.2012р., виданої директором ТОВ «Котовський винзавод» директору Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський винзавод» ОСОБА_1, останній уповноважений був, зокрема, вчиняти наступні дії: укладати цивільно - правові, господарські договори, зовнішньоекономічні контракти, пов'язані з діяльністю філії, що не суперечать статутним завданням товариства; підписувати фінансово-господарські документи, договори та інші документи, що стосуються діяльності філії; вчиняти всі інші дії, необхідні для здійснення діяльності філії, що не суперечать законодавству України.

За приписами статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 246 цього Кодексу унормовано, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

За таких обставин, встановивши, що директор Вінницької філії «Альфа Плюс» ТОВ «Котовський винзавод» ОСОБА_1 при укладені спірного договору діяв в межах наданих йому повноважень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника щодо не дослідження обставин наявності у представника ПАТ „Одесавинпром" права звертатися до суду з позовом та представляти інтереси останнього у судових засіданнях спростовується наявною у справі довіреністю від 03.08.2015р., виданою представнику позивача за первісним позовом генеральним директором ПАТ «Одесавинпром» на представництво інтересів останнього у судах всіх інстанцій з усіма правами, що надані законом позивачу (том. 1, а.с. 40).

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 3 942,60 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015 року у справі № 916/3261/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01.06.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Лавриненко Л.В.

Філінюк І.Г.