ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р. Справа № 922/3059/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

представників учасників провадження у справі про банкрутство:

ліквідатор - арбітражний керуючий Гриценко І.І., свідоцтво №1216 від 04.07.2013,

боржника - Розумна О.О. на підставі ордеру ХВ №000063 від 20.11.2017, посвідчення №1190 від 23.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ФОП Довженко О.С. - арбітражного керуючого Гриценка І.І. (вх.№484 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018, постановлену у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Міньковським С.В., час проголошення ухвали - 15:41:26, дата складання повного тексту ухвали - 03.03.2018, у справі № 922/3059/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів

до фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича, смт. Орілька

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 фізичну особу-підприємця Довженко О.С. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гриценка І.І., зобов'язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

31.10.2017 ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням, в якому просить заборонити фізичній особі-підприємцю Довженко Олександру Сергійовичу вчиняти дії щодо продажу корпоративних прав ФГ "Любава-2015".

У подальшому ліквідатором з урахуванням поданих суду письмових пояснень 18.01.2018, було уточнено клопотання, та просив суд заборонити банкруту - фізичній особі Довженко Олександру Сергійовичу продавати, дарувати та в будь-який інший спосіб відчужувати корпоративні права ФГ "Любава-2015", розмір яких складає 100% статутного капіталу.

Як зазначає ліквідатор, боржник є власником корпоративних прав ФГ "Любава-2015", розмір яких складає 100%; участь у статутному капіталі ФГ "Любава-2015" є майновим правом банкрута, яке є майновим активом, у зв'язку з чим, його було включено до ліквідаційної маси банкрута; боржник як власник корпоративних прав ФГ "Любава-2015" має можливість здійснити їх відчуження на користь третьої особи, що унеможливить включити останні до складу ліквідаційної маси та, як наслідок, задовольнити вимоги кредитора; у даному випадку ліквідатор вважає, що є очевидна небезпека заподіянню шкоди правам та інтересам кредитора, захист цих прав може стати неможливим без прийняття відповідних заходів забезпечення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у задоволенні клопотання ліквідатора про заборону банкруту вчиняти певні дії відмовлено з тих підстав, що відповідно до статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство), заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють до прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом; заходи забезпечення позову мають відповідати нормам Закону про банкрутство.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ліквідатор боржника звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заборонити банкруту та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, наведені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що стосуються зміни корпоративних та усіх інших прав ФГ "Любава-2015".

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що частка боржника у статутному капіталі ФГ "Любава-2015" є майновим правом банкрута, а тому підлягає включенню до складу ліквідаційної маси банкрута; вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а саме застосував норми Закону України "Про фермерське господарство", у той час як застосуванню підлягали норми Закону про банкрутство. На думку апелянта, заявлене ним клопотання обумовлене діями, направленими на захист інтересів кредитора.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ФОП Довженко О.С. - арбітражного керуючого Гриценка І.І. на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №922/3059/16; призначено справу до розгляду на 26.04.2018 о 16:00год.

17.04.2018 від кредитора - ТОВ "Спектр-Агро" до апеляційного господарського суду надійшло клопотання (вх.№2886), що кредитор не має можливості забезпечити повноважного представника у судове засідання; просить здійснити розгляд справи без участі повноважного представника ТОВ "Спектр-Агро", апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заборонити банкруту та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, наведені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що стосуються зміни корпоративних та усіх інших прав ФГ "Любава-2015".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 10:00год. 30.05.2018.

О 10:15год. 30.05.2018 судове засідання продовжено; після перерви апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник боржника проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 01.03.2018 - без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, а неявка у судове засідання їх представників не перешкоджає розгляду скарги по суті, виходячи зі строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство, передбаченого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.01.2018 ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням (т.4 а.с.185-186), в якому уточнено вимоги раніше поданого клопотання, просить заборонити Довженко Олександру Сергійовичу продавати, дарувати та в будь-який інший спосіб відчужувати корпоративні права ФГ "Любава-2015", розмір яких складає 100% статутного капіталу.

Дана заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду, та розгляд клопотання здійснювався судом у межах зазначених вимог.

В апеляційній скарзі апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заборонити банкруту та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, наведені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що стосуються зміни корпоративних та усіх інших прав ФГ "Любава-2015", проте, такі вимоги ліквідатора, зокрема, в частині заборони органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, наведені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що стосуються зміни корпоративних та усіх інших прав ФГ "Любава-2015", не були викладені в уточненому клопотанні від 18.01.2018 та не були предметом розгляду суду першої інстанції.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 30.05.2018 ліквідатор підтвердив, що викладені в апеляційній скарзі вимоги не були викладені в уточненому клопотанні від 18.01.2018 та не були предметом розгляду суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційним господарським судом здійснюється перегляд ухвали господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у межах вимог ліквідатора, заявлених з урахуванням клопотання, поданого суду першої інстанції 18.01.2018.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, з урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 фізичну особу-підприємця Довженко О.С. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гриценка І.І., зобов'язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором виявлено наявність у боржника майнових прав у Фермерському господарстві "Любава-2015" у розмірі 2 500, 00грн, що становить 100% статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до статуту Фермерського господарства "Любава-2015", засновником та головою фермерського господарства є громадянин України - Довженко Олександр Сергійович, а членом господарства ОСОБА_4.

Пунктом 5.12 глави 5 Статуту ФГ "Любава-2015" визначено, що для забезпечення діяльності господарства за рахунок вкладників засновників та членів господарства створюється статутний (складений) капітал у розмірі 2 500, 00грн, 100% якого належить громадянину України - Довженко Олександру Сергійовичу.

Згідно з пунктом 5.14.2 глави 5 Статуту ФГ "Любава-2015", член фермерського господарства має право продати чи іншим чином відступити свою частку в статутному (складеному капіталі) господарства або її частини одному або декільком учасникам фермерського господарства. Допускається відчуження членом своєї частки третім особам.

Відповідно до глави 6 Статуту встановлено, що до земель ФГ "Любава-2015" належить землі засновника господарства фізичної особі Довженко О.С., які належать йому на праві приватної власності, а саме: земельні ділянки загальною площею 4, 86га кожна за №010567700003 від 22.09.2005, №010567700004 від 22.09.2005, №010567700005 від 22.09.2005, №0105677000036 від 22.09.2005, що підтверджено державними актами на праві власності на земельні ділянки, а також землі, які надані у користування господарству на умовах оренди.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до повідомлення ліквідатора щодо формування ліквідаційної маси банкрута (т.4 а.с.187-189), ліквідатором сформовано склад ліквідаційної маси ФОП Довженко О.С., а саме, квартира №31 у буд. 3, мікрорайон 2 у смт. Орілька, Лозівський район, Харківська обл.; частка власності 4/5 комплексу будівель: нежитлова будівля адміністративна з гаражем, літ."А", "А-1" загальною площею 233, 1кв.м; нежитлова будівля проміжного газорегуляторного пункту №3 (ПРП-3), літ."Б", загальною площею 63, 0кв.м з допоміжними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська обл., Лозівський район, смт. Орілька, вул. Мічуріна, буд. 14; майнові права у статутному капіталі ФГ "Любава-2015" та чотири земельні ділянки.

11.08.2017 відбулось засідання комітету кредиторів, на якому було заслухано ліквідатора та погоджено склад ліквідаційної маси.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Відповідності до частини 1 статті 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про заборону Довженко О.С. вчиняти дії щодо відчуження його майнових прав у ФГ "Любава 2015" з посиланням на норми Закону про банкрутство та статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017).

Згідно зі статтею 18 Закону про банкрутство, господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

У відповідності до частини 3 статті 18 Закону про банкрутство, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі.

Разом з тим, у даній справі, як було зазначено вище, постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 фізичну особу-підприємця Довженко О.С. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначені статтею 38 Закону про банкрутство.

Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що положеннями Закону про банкрутство не передбачено в ліквідаційної процедурі вживати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів за статтею 18 Закону про банкрутство.

Разом з тим, за приписами норм статей 37-42, 90-91 Закону про банкрутство, на які посилається ліквідатор, передбачається скасування будь-яких обмежень щодо розпорядженням майном банкрута, у тому числі, у разі визнання банкрута фізичної особи, за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, з метою їх продажу у визначеному Законом про банкрутство порядку для задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно зі статтею 41 Закону про банкрутство, ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Статтею 42 Закону про банкрутство визначено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком певних об'єктів, які не стосуються спірних правовідносин.

Із матеріалів справи вбачається, що ліквідатором були вчинені дії щодо формування ліквідаційної маси банкрута, у тому числі, ліквідатором було виявлено наявність у боржника майнових прав у статутному капіталі ФГ "Любава-2015", а саме внесені ним до статутного (складеного) капіталу фермерського господарства 2 500, 00грн, які становлять 100% статутного (складеного) капіталу, та включено їх до складу ліквідаційної маси.

Як вказує ліквідатор, звернення ним до суду з клопотанням про заборону банкруту - фізичній особі Довженко Олександру Сергійовичу продавати, дарувати та в будь-який інший спосіб відчужувати корпоративні права ФГ "Любава-2015", розмір яких складає 100% статутного капіталу, в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) спрямовано на збереження ліквідаційної маси та захист прав кредиторів.

Судова колегія зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи; воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, ліквідатором в обґрунтування своїх доводів щодо імовірного відчуження боржником своїх майнових прав у ФГ "Любава 2015" не надано належних та допустимих доказів.

Зокрема, посилання ліквідатора на ту обставину, що у 2015 році Довженко О.С. як учасник ТОВ "Астарта-ВВ" передав свою частину у статутному капіталі Товариству з обмеженою відповідальністю "Астарта-ВВ" жодним чином не свідчить про можливість вчинення боржником дій щодо відчуження своїх майнових прав у ФГ "Любава 2015", учасником та засновником якого він є.

Відповідно, доводи ліквідатора щодо імовірного відчуження боржником своїх майнових прав у фермерському господарстві є виключно його припущеннями.

Із матеріалів справи не вбачається обставин, що підтверджували б імовірне відчуження боржником своїх прав у фермерському господарстві.

Як зазначила представник боржника у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 30.05.2018, ФГ "Любава 2015" веде господарську діяльність, що підтверджується також матеріалами справи та ліквідатором; боржник не має на меті відчужувати свої майнові права, з огляду, зокрема, ще й на ту обставину, що факт перебування боржника у банкрутстві є безумовною підставою для визнання правочину щодо відчуження майнових прав недійсним, навіть, якщо такий правочин боржником буде вчинений.

А ліквідатором доказів іншого не надано.

Судова колегія зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані роз'яснення щодо практики застосування заходів до забезпечення позову викладені у Постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Саме лише посилання ліквідатора в заяві про заборону боржнику відчужувати його майнові права на потенційну можливість їх відчуження без наведення відповідного обґрунтування та надання належних і допустимих доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що з підстав, наведених вище, заява ліквідатора про заборону боржнику відчужувати його майнові права є необґрунтованою; доводи, викладені у заяві, належними та допустимими доказами не підтверджені, відповідно, заява ліквідатора не підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора про заборону боржнику відчужувати майнові права, а доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 01.03.2018.

За таких обставин, апеляційна скарга ліквідатора ФОП Довженко О.С. - арбітражного керуючого Гриценка І.І. не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №922/3059/16 слід залишити без змін з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ліквідатора ФОП Довженко О.С. - арбітражного керуючого Гриценка І.І. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.03.2018 у справі №922/3059/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 04.06.2018

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.