АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/576/18 Справа №  175/1225/17                                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1        Доповідач  -   Посунся Н.Є.

Категорія  81                                                                                                     

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 

22 лютого 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі – Гречишниковій О.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою  заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2017 року по справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересовані особи: заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  ОСОБА_2, заступник начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби – начальник управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 – на неправомірні рішення та бездіяльність заступника директора Департаменту ДВС, -

В С Т А Н О В И В:

   У скарзі,   посилаючись на  незаконну відмову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2І.)   розглянути його скаргу від 14.12.2015, подану у виконавчому провадженні, та повідомити  про результати розгляду  клопотання та скарги , -  скаржник  просив  визнати неправомірними відмову ОСОБА_2  в задоволенні клопотання,  у розгляді скарги,  у неприйнятті відповідної постанови та ненаправленні  її   стягувачеві;   зобов*язати   ОСОБА_2  або іншу посадову особу на даній посаді  прийняти та направити  постанову  про результати розгляду  його  скарги.

           Ухвалою  райсуду  визнано  неправомірними  рішення  ОСОБА_2 щодо відмови у задоволенні клопотання стягувача  ОСОБА_3,   відмови розглянути скаргу,  визнано неправомірною  бездіяльність ОСОБА_2  щодо  неприйняття  та  ненаправлення  стягувачу постанови  за результатами розгляду  скарги  від 14.12.2015.   

За письмовою заявою скаржника його вимога  щодо зобов*язання ОСОБА_2  або іншої посадової особи, що буде виконувати  обов*язки начальника відділу,- розглянути скаргу, прийняти та направити йому постанову про результати розгляду скарги – залишена  судом  без   розгляду.

В апеляційній скарзі заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від  17 липня  2017 року, посилаючись на її незаконність, неповне врахування судом обставин та доказів, що мають значення для справи, зокрема,  прийнятої  ОСОБА_2 постанови  про скасування процесуального документа до дня винесення  оскаржуваної  ухвали, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржувану ухвалу законною, такою, що повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції вірно встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року визнано неправомірною бездіяльність начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 щодо нерозгляду скарги ОСОБА_3 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського ВДВС ОСОБА_5 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року; зобов'язано ОСОБА_4 розглянути скаргу та письмово повідомити ОСОБА_3 про результати розгляду скарги.

04 грудня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист для примусового виконання вказаної ухвали.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_6 від 08 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження №41936000 із примусового виконання ухвали від 30 вересня 2013 року.

Однак,  23 грудня 2014 року виконавцем ОСОБА_6 вдруге прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі                       п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»: у зв’язку з виконанням боржником –ОСОБА_4 у повному обсязі ухвали від 30.09.2013.

Вважаючи таку постанову незаконною, ОСОБА_3 14 грудня 2015 року направив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скаргу на цю постанову,   у якій просив: постанову скасувати,  відновити виконавче провадження, за результатами розгляду  скарги прийняти відповідну постанову, направити копію. Відповіді на свою скаргу не отримав. Тому,  25 січня 2016 року направив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скаргу щодо нерозгляду та ненадання відповіді на скаргу від 14 грудня 2015 року.

16 лютого 2016 року отримав лист від 11 січня 2016 року, в якому повідомлено, що скарга на постанову старшого державного виконавця     Попіва Р.І. про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2014 року не підлягає розгляду у зв’язку з порушенням строків на оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року, скаргу ОСОБА_3 на неправомірні рішення та бездіяльність заступника директора Департаменту – начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_7 задоволено, визнано неправомірним його рішення щодо відмови розглянути скаргу від 14 грудня 2015 року, бездіяльність щодо нерозгляду скарги, не- прийняття постанови за результатами розгляду скарги та ненаправлення ОСОБА_3 копії постанови, зобов’язано ОСОБА_7 розглянути скаргу від 14 грудня 2015 року, прийняти та направити ОСОБА_3 постанову.

В зв*язку із  звільненням ОСОБА_7 та неможливістю виконання наведеної вище  ухвали, -  22 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся  до в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 з клопотанням про розгляд скарги від 14 грудня 2015 року з  врахуванням  судової  ухвали від 25 березня 2016 року.    Листом від 24 березня 2017 року  його  повідомлено, що відповідно до ст. 20 ЗУ «Про звернення  громадян», та враховуючи, що ОСОБА_2 призначена на посаду в березні 2017 року, - у неї відсутні правові підстави для розгляду скарги ОСОБА_3 від             14 грудня 2015 року.

Під час  розгляду даної справи,  17.07.2017.  райсуду було  надано Постанову про скасування  процесуального документу від 23.06.2017.,  прийнятою  заступником директора Департаменту- начальником відділу ОСОБА_2, якою  Постанова ОСОБА_6 про закінчення виконавчого провадження від 23.12.2014.  скасована  та  зобов*язано виконавця  провести виконавчі дії  у визначеному Законом порядку.

Враховуючи наявність  даної Постанови, райсуд, в той же час,   обгрунтовано  вважав,  що  первинно  відмова ОСОБА_2   у розгляді  скарги   ОСОБА_3  від 14 грудня 2015 року  за правилами Закону України «Про звернення громадян» та  з підстав, що  вона  на посаду  керівника відділу  призначена в березні 2017року, а  звернення громадян розглядаються  у строк не більше  одного місяця від дня надходження,- тому  у неї відсутні правові підстави для  розгляду  скарги, -   була  неправомірною, виходячи із слідуючого.

З  огляду на  вимоги ч. 1 ст. 1ст. 7, 8 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»,    ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», - заступник директора Департаменту – начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 – є державним виконавцем, державним службовцем, уповноважена державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом і зобов’язана виконувати обов’язки, передбачені законом, а тому суд 1-ї інстанції зробив  вірний висновок, що дана особа була зобов’язана з врахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року- розглянути скаргу ОСОБА_3 від  14 грудня 2015 року на постанову старшого державного виконавця від 23.12.2014 про закінчення виконавчого провадження» у строки та в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження»  з прийняттям відповідної постанови.   В зв*язку з цим  її посилання  у направленій ОСОБА_3  відповіді на положення ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян»  райсуд  правильно  вважав безпідставним.

На підставі дійсно встановлених  обставин справи,  правил статей 383, 384, 385, 387 ЦПК України, роз*яснень, що містяться у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду ци­вільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяль­ність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час ви­конання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6  суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_3 в частині, що залишилась  для розгляду,  підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом, що  на момент розгляду скарги  спірна  Постанова була скасована,  і, таким чином,  скарга ОСОБА_3  розглянута,  бездіяльність  ОСОБА_2   відсутня, -  не можуть бути прийняті  до уваги,  оскільки  дана  обставина  судом  була  врахована, однак  факт  необґрунтованої  відмови  у розгляді  скарги  мав  місце  і по  даному  факту  суд  надав оцінку  та прийняв  правильне  рішення.

В зв*язку із залишенням скарги  без задоволення,  судові витрати, понесені апелянтом,  відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.  268, 374, 375, 381-384 ЦПК  України,    апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від  17 липня  2017 року – залишити без змін.

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений  26.02.2018.

Головуючий                                                        Посунся Н.Є                        

            С у д д і                                                              ОСОБА_8

                                                                                       ОСОБА_9