Категорія: 31 Справа №2-а-234/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2009 року м. Золочів
Золочівський районний суд Львівської області в особі судді Левика Я.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення невиплаченої щорічної разової грошової допомоги, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, Управління Державного Казначейства у Золочівському районі Львівської області про стягнення невиплаченої щорічної разової грошової допомоги. Судом виключено з числа відповідачів Управління державного казначейства у Золочівському районі. В обґрунтування позову посилається на те, що при виплаті їй як учаснику війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2005 року по 2007 рік відповідачем порушено вимоги Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також, не враховано рішень Конституційного Суду України від 1.12.2004 року та від 9.07.2007 року. Так, відповідно до ст. 14 вказаного закону вона, як учасник війни мала право на отримання згаданої щорічної допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, проте отримала вказану допомогу за згадані роки у розмірі відповідно 50 грн., 50грн., 55 грн. Вважає, що їй відповідачем не було доплачено допомоги за згаданий період у розмірі 3149,80 грн. Просила стягнути вказану суму на її користь з відповідача. Крім цього, позивачем подано суду заяву з проханням про розгляд справи у її відсутності.
Відповідачем надіслано до суду заперечення на позов, у яких просять у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що розміри виплат згаданої позивачем допомоги за 2005-2008 роки визначались окрім згаданого позивачем закону Законами України «Про державний бюджет України» за згадані роки і у визначених вказаними законами розмірах, позивачу виплачені. Дійсно Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», згідно рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року був визнаний неконституційним, проте дане рішення не має зворотної дії в часі і діє лише на період після 9.07.2007 року, а виплати проводились до 5 травня вказаного року. Закони України «Про державний бюджет України на 2005-2006 роки» неконституційними визнані не були. Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік», теж, у частині, що стосується згаданих виплат був визнаний неконституційним, проте з 22.05.2009 року, а тому, також, зворотної дії у часі не має. Крім цього, у запереченнях відповідача міститься клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.
Оскільки сторони в поданих до суду письмових заявах заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Позивач є учасником війни, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією посвідчення виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області 11.11.2002 року.
Відповідно до довідки виданої відповідачем позивач у 2005 – 2008 роках отримала як учасник війни щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірах 50 грн., 50 грн., 55 грн. та 65 грн. відповідно.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох пенсій за віком, іншим учасникам війни – у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України».
Враховуючи наведене положення ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2005-2007 роках підлягало застосуванню з врахуванням Законів України «Про державний бюджет України» за вказані роки.
Як вбачається із змісту ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» розмір згаданої вище допомоги у вказаному році становив – 50 грн.
Як вбачається із змісту ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» розмір згаданої вище допомоги у вказаному році становив – 50 грн.
Згідно ст. 29, п.13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір згаданої вище допомоги у вказаному році становив – 55 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6 рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення – ст. 29, якою у 2007 році виплата згаданої допомоги учасникам війни – визначена у розмірі 55 грн. та пункту 13 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст.ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України не мають зворотної дії в часі.
На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органом праці та соціального захисту населення відповідних коштів у 2007 році, згадані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були діючими, а відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Щодо вимог позивачів про стягнення на їх користь одноразової грошової допомоги за 2005 – 2006 роки, положення ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», згідно яких встановлені виплати згаданої щорічної допомоги у розмірі 50 грн., як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є чинними, не визнавались у встановленому порядку неконституційними, отже, відповідач правомірно керувався ними при виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги у встановлених розмірах, а допомога позивачам у вказаний період (2005 – 2006 р.р.) виплачена саме у розмірі передбаченому Законами України «Про державний бюджет України» на вказані роки.
Таким чином підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки відповідач здійснюючи виплати позивачу згаданої допомоги у 2005-2007 роках діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 11, 70, 104, 122, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
п о с т а н о в и в :
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення невиплаченої щорічної разової грошової допомоги – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: