Справа № 359/7349/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.

Провадження № 22-ц/780/1899/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 05.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_4,

представник позивача — ОСОБА_5,

відповідач 1 - приватне підприємство «Автех»,

відповідач 2 - приватне підприємство «Консал-Ді»,

розглянувши у приміщенні Апеляційного суду Київської області в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами приватного підприємства «Автех» та приватного підприємства «Консал-Ді» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства «Автех», приватного підприємства «Консал-Ді» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 22 червня 2017 року між ним та приватним підприємством «Автех» (надалі ПП «Автех» та/або відповідач 1) був укладений договір, відповідно якого ПП «Автех» зобов'язалось за плату вчинити від імені позивача та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики. Метою укладення даного договору було придбання позивачем трактора моделі «МТЗ-892».

Того ж дня, ОСОБА_4 уклав з приватним підприємством «Консал-Ді» (надалі ПП «Консал-Ді» та/або відповідач 2) договір, згідно з яким ПП «Консал-Ді» зобов’язалось за плату здійснити дії спрямовані на отримання безвідсоткової позики, зазначеної в додатку №1 до Договору у розмірі 350 000 гривень, а саме: забезпечити оформлення договору між ПП «Автех» та ОСОБА_4, а також надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі ОСОБА_4, згідно з умовами договору. На виконання умов договору ОСОБА_4 сплатив на користь ПП «Консал-Ді» грошові кошти у розмірі 36 750 гривень.

Після укладення даних договорів з відповідачами та сплати грошових коштів позивач звернувся з проханням передати йому трактор обраної моделі. Однак, йому відмовлено, оскільки трактор перебуває в несправному стані.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до ПП «Автех», ПП «Консал-Ді» з заявою про розірвання договорів та повернення сплачених ним грошових коштів у повному обсязі. Відповідачі повідомили про згоду на розірвання договору та про відсутність підстав для повернення грошових коштів.

Позивач просив визнати недійсним договір № 0122 від 22 червня 2017 року, укладений між ним та ПП «Автех», визнати недійсним договір про надання послуг та про участь згідно з умовами № 0122 від 22 червня 2017 року, укладений між ним та ПП «Консал-Ді», стягнути з ПП «Консал-Ді» на свою користь грошові кошти у розмірі 36 750,00 грн. та 441,00 грн., сплачених на виконання умов договору, у зв'язку з тим, що їх зміст суперечить законодавству України, укладені договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки фіктивності, а дії відповідачів - ознаки шахрайства.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4, та стягнути з нього понесені судові витрати.

В обґрунтування апеляційних скарг відповідачі посилаються на те, що в оспорюваних договорах відсутнє посилання про те, що метою укладення договору було отримання позики на купівлю трактора, не було акту обраної техніки під час укладання договору між позивачем та ПП «Автех». Після виконання істотних умов договору між позивачем та ПП «Автех» підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 22.06.2017 року, де ОСОБА_4 своїм підписом засвідчив, що претензій не має, договори підписав добровільно, а тому зобов'язаний їх виконувати.

Крім того, ПП «Автех» зазначає, що укладений договір не передбачає одержання відповідачем необхідного йому товару, наявність у майбутньому самого товару, не визначає умов за яких товар може бути одержаний, тому до такого правочину не може бути застосовано визначення «придбання товару у групах», «надання фінансових послуг», «адміністрування активів». Підприємство надало саме послугу з отримання позивачем права на отримання безвідсоткової позики, а тому відсутні підстави для висновку, що діяльність підприємства потребує ліцензуванню. У договорі № 0122 відсутнє зазначення про те, що за користування позикою нараховуються відсотки, тобто не має факту отримання прибутку, а тому відсутні підстави для висновку, що надання права позивачу на отримання позики — є договором споживчого кредиту і як наслідок — підприємство не несе обов'язку включення його в розмір фінансового активу.

У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_4 просить їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що договір № 0122 від 22 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ПП «Автех» не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує права ОСОБА_4, як споживача послуг та як громадянина України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не відповідає внутрішній волі позивача на момент укладення договору та на день подання даної позовної заяви. ПП «Консал-Ді» не повідомив ОСОБА_4 про відсутність у ПП «Автех» ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, позивач був позбавлений можливості свідомого вибору: оформляти чи не оформляти договір про участь у програмі ПП «Автех», отримувати чи ні консультативно-довідкові послуги з питань діяльності програми.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у повній мірі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із відсутності у відповідача ліцензії на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та вважав, що діяльність ПП «Автех» та ПП «Консал-Ді» щодо укладення спірних договорів має ознаки нечесної підприємницької діяльності, а правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 червня 2017 року ОСОБА_4 уклав з ПП «Консал-Ді» договір №0122 про надання послуг та про участь згідно з Умовами. За яким, ОСОБА_4 доручив, а ПП «Консал-Ді» взяло на себе зобов’язання здійснити наступні дії, спрямовані на отримання позики, на умовах договору ПП «Автех» та додатків до нього, а саме: забезпечити оформлення договору між ПП «Автех» та ОСОБА_4, а також надати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі ОСОБА_4, згідно з умовами договору та додатків до нього. При цьому, ОСОБА_4 зобов’язався оплатити послуги ПП «Консал-Ді» у розмірі 10,5% від суми позики, що становить 100% попередньої оплати та сплачується одноразово у розмірі 36750 гривень (а.с.13). 

В той самий день ОСОБА_4 уклав з ПП «Автех» договір №0122. За умовами якого ОСОБА_4 доручив, а ПП «Автех» зобов’язалося від його імені вчинити певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики у розмірі 350000 гривень на підставі ст.1046, 1048 ЦК України та на умовах діяльності, у тому числі: організувати та проводити захід розподілу активів контрагентів, здійснити надання безвідсоткової позики на користь ОСОБА_4 за рахунок активів контрагентів, а також надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядки та строки, передбачені договором (а.с.10-12).

Згідно з акту обраної техніки за договором №0122 (а.с.14) в результаті укладених договорів ОСОБА_4 повинен був отримати трактор моделі «МТЗ-892», 2013 року випуску, синього кольору, вартістю 185 000 гривень.

На виконання умов договору ОСОБА_4 перерахувала ПП «Консал-Ді» грошові кошти у розмірі 36750 гривень. Вказана обставина підтверджується копією акту прийому-передачі наданих послуг від 22 червня 2017 року (а.с.15) та копією рахунку-фактури до договору №0122 від 22 червня 2017 року (а.с.16), копією квитанції №25 від 22 червня 2017 року (а.с.17).

Проте, ОСОБА_4 не отримав визначений в акті обраної техніки бажаний трактор.

З листа ПП «Консал-Ді», адресованого позивачу, вбачається, що ПП «Консал-Ді» в повному обсязі виконало умови укладеного з ОСОБА_4 договору щодо отримання консультаційних та роз’яснювальних послуг, вартість яких становить 36 750 гривень (а.с.25).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що п. 1.3 зазначеного договору з ПП «Автех» передбачено, що замовник доручив виконавцю використовувати суми платежів для формування активів контрагентів та його розподілу, а також здійснювати надання безвідсоткової позики на умовах договору. В додатку №1 до договору №0122 від 22 червня 2017 року встановлено план розрахунків, яким передбачено кількість платежів - 180, щомісячний платіж — 2 994,44 грн.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми(договори) (ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України)

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 9 Закону України від 01 червня 2000 року №1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст.34 Закону № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно п 5. ч. 1 ст. 1 Закону № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону № 2664-ІІІ та доповнено її пунктом 111, відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів.

Згідно з п.п. 3, 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2664-ІІІ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі даного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) розпорядженням N 1676 від 9 жовтня 2012 року затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, і передбачили, що діяльність цих груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та (або) послуг.

Згідно з пунктами 1.2, 1.5 розділу І Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Ліцензіатом є фінансова установа, яка одержала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансова установа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг відповідно до ліцензійних умов.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 10 лютого 2016 року у справі N 6-2389цс15; від 16 березня 2016 року у справі N 6-2629цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів та за правилами якої, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права.

З огляду на це, попри доводи в апеляційній скарзі, ПП «Автех» не мав права укладати договори безпроцентної позики, оскільки не має ліцензії на здійснення такої господарської діяльності.  Отже є достатні правові підстави для застосування ч.1 ст. 227 ЦК України та визнання недійсним договору №0122 від 22 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ПП «Автех», як такого, що вчинений юридичною особою без відповідного дозволу.

ПП «Консал-Ді», пропонуючи ОСОБА_4 надання фінансової послуги щодо оформлення договору про участь у програмі самофінансування ПП «Автех», укладає групу договорів, при тому, що позивач, як споживач послуги і так має право, без укладення договору №0122 із ПП «Консал-Ді» на отримання повної інформації про послугу та її виконавця, згідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вказана обставина підтверджується також актом прийому-передачі наданих послуг від 22 червня 2017 року по договору між ОСОБА_4 та ПП «Консал-Ді» відповідно до якого зміст виконаних робіт за договором був обмежений виконанням консультаційних та роз’яснювальних послуг.

Оскільки самі по собі консультаційні та роз’яснювальні послуги, що є предметом договору, укладеного з ПП «Консал-Ді», позивачу не потрібні, в разі неможливості досягнення основної мети відносин із ПП «Автех», тобто отримання позики на придбання техніки. З урахуванням того, що ПП «Консал-Ді» не повідомив ОСОБА_4 про відсутність у ПП «Автех» ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, позивач був позбавлений можливості свідомого вибору: оформляти чи не оформляти договір про участь у програмі ПП «Автех», отримувати чи ні консультативно-довідкові послуги з питань діяльності програми.

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, діяльність ПП «Автех» та ПП «Консал-Ді» щодо укладення спірних договорів має ознаки нечесної підприємницької діяльності.

У відповідності до вимог ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції неповно, поверхнево дослідив фактичні обставини справи, неправильно визначив правову природу відносин, що виникли між сторонами, неправильно визначився із нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та неправильно витлумачив їх, є помилковими, спростовуються зібраними у справі доказами.

Фактично доводи, викладені в апеляційних скаргах апелянтів, зводяться до переоцінки доказів при цьому апелянтами не вказується на порушення процесуального законодавства при їх оцінці, а сама скарга фактично зводиться тільки до незгоди з висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Автех» та Приватного підприємства «Консал-Ді» залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: