Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

  24 листопада 2009 року                                                                                    м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бошкова М.І.

при секретарі Іваненко В.І.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Кілія цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ліквідатора СПК «Прикордонник»  Проскуріна Сергія Івановича

про

визнання права власності на нежитлове приміщення

В С Т А Н О В И В:

       Позивач звернувся з позовом до Кілійського районного суду, у якому зазначив наступне: на підставі договору купівлі-продажу № 2/09 від 10.06.2009 року, він придбав у СВК «Прикордонник» нежитлове нерухоме майно, пекарню, котра розташована в АДРЕСА_1. Однак, укладений сторонами договір не був нотаріально посвідчений в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно з сторони продавця.  На підставі вказаних обставин та неможливістю оформити права на нерухоме майно інакше, ніж у судовому порядку, позивач просить суд визнати договір купівлі –продажу нежитлового нерухомого майна, укладений між ним та ліквідатором СВК «Прикордонник» в особі відповідача,  дійсним та визнати за позивачем право власності на таке майно.

      Представник позивача у судовому засіданні підтвердив позовні вимоги.

      Від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого він визнає позов у повному обсязі, заперечень щодо пред'явленого позову не має, та клопоче перед судом розглянути справу у його відсутності. Судом було прийняте клопотання відповідача та розглянуто справу у його відсутності.

      Судом були встановлені наступні юридичні факти з певними їм правовими наслідками:

      Постановою господарського суду Одеської області по справі № 21/48-03-1863 від 20.07.2003 року СВК «Прикордонник», розташований в с.Ліски Кілійського району Одеської області, визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

      Ухвалою господарського суду Одеської області по справі № 24-732-21/48-03-1863 від 12.10.2006 року судом призначено ліквідатора СВК «Прикордонник» арбітражного керуючого Проскуріна Сергія Івановича, відповідно до ліцензії Міністерства економіки серія АБ № 176273 від 10.10.2005 р..

      09.04.2008 року був проведений загальний збір кредиторів СВК «Прикордонник», про що свідчить протокол № 1/08 від 09.04.2008 року.

      Відповідно до протоколу № 4/08 від 14.12.2008 р. засідання комітету кредиторів СВК «Прикордонник» вирішило дозволити ліквідатору Проскуріну С.І. продати об’єкт нежитлового нерухомого майна – пекарню, розміщену в АДРЕСА_1 фізичній особі ОСОБА_1 – позивачу.

      Відповідно до рішення № 23 від 29.04.2009 року виконком Лісківської сільської ради вирішив оформити право власності на нерухоме майно – пекарню та доручив КП «Кілійське РБТІ та РОН» провести реєстрацію права власності на такий об’єкт нерухомого майна.

      СВК «Прикордонник» в особі ліквідатора Проскуріна С.І. та позивач уклали договір купівлі-продажу вказаної пекарні, 1993 року, розміщеної в АДРЕСА_2. Продавець передав об’єкт нерухомого майна, а покупець, зі своєї сторони, прийняв такий та сплатив суму, зазначену у договорі. Ці дії сторін підтверджуються відповідними актом прийому-передачі та накладної від 10.06.2009 року.

      Пекарня, 1993 року побудови, внесена до інвентаризаційного опису основних засобів СВК «Прикордонник» с.Ліски Кілійського району Одеської області.  

      Як вказано у технічному паспорті, складеного КП «Кілійське РБТІ та РОН» 29.07.2009 року нежитлове приміщення пекарні в АДРЕСА_1 складається з : літ.А – будівля пекарні ( складається з 1-1 приміщення, 1-2 приміщення, 1-3 приміщення, 1-4 приміщення, 1-5 коридор, 1-6 приміщення, 1-7 приміщення, 1-8 приміщення, 1-9 приміщення, 1-10 приміщення, 1-11 приміщення), літ.а – прибудова та  літ.а1 – прибудова.    

      Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.  

      Відповідно до ст. ст. 328, 386, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

      Як передбачає ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона( продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтями  656 та 657 ЦК України передбачається, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права; до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту та характеру цих прав; договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

      Укладений сторонами договір нотаріальному посвідченню не підлягався, але, як вбачається ст. 657 ЦК  нотаріальна форма дослідженого договору є підставою для породження валідних правових наслідків двостороннім правочином. Такий правочин є недійсним, виходячи з положень діючого зобов’язального законодавства,  але згідно з ч.2  ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна з сторін ухилялася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Як було встановлено у судовому засіданні, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору – а саме щодо предмету, ціни, часу та моменту здійснення сторонами взаємних обов’язків, що характерно для типу такого договору та підтверджуються дослідженими доказами по справі, беручи до уваги регламентацію ст. 64 ЦПК України. Відбулося повне виконання договору з обох сторін, але відповідач, у зв’язку відсутністю правовстановлюючих документів, а саме свідоцтва про право власності на об’єкт нежитлового нерухомого майна, виданого компетентним на це органом, ухилився від його нотаріального посвідчення, що дає підстави суду визнати такий договір дійсним.  

      Рішенням   № 23 від 29.04.2009 року виконком Лісківської сільської ради вирішив оформити право власності на нерухоме майно за СВК «Прикордонник» – пекарню та доручив КП «Кілійське РБТІ та РОН» провести реєстрацію права власності на нерухоме майно, що є підставою встановлення прав з сторони продавця, які були відчужені позивачу, як купувачу, на підставі укладеного договору,  що теж  дає підстави суду визнати такий договір дійсним, тобто таким, що породжує дійсні правові наслідки  - майнові права на придбане нерухоме майно відносно позивача.

      Тому, суд, дослідивши письмові докази по справі, беручи до уваги пояснення та клопотання сторін, вважає позов обґрунтованим, таким, що є заснованим на законі, не порушує прав та інтересів інших осіб, а тому задовольняє позов у повному обсязі.

      Керуючись ст.ст. 3,4,8, 57 - 66, 107,209,210,212-215 ЦПК, ст.ст.15, 16, 202 – 214, 220, 316, 328, 386, 392, 655 – 697 ЦК України суд

В И Р І Ш И В:

       Позов задовольнити.

       Визнати дійсним договір № 2/09  купівлі-продажу нежитлової будівлі – пекарні, розташованої в АДРЕСА_1, укладений 10.06.2009 року між ОСОБА_1 та СВК «Прикордонник» в особі ліквідатора Проскуріна Сергія Івановича.

       Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю – пекарню, літ. «А»,  розташовану в АДРЕСА_1.

       Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

      Суддя                               М.І.Бошков