Справа №2-176/09

Р І Ш Е Н Н Я

                                            І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И              

“24” грудня 2009 року       м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого – судді Личковахи О.О.

                при секретарі – Сапа О.В.

з участю представника позивача – адвоката  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Хорол  цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Лубенської районної державної адміністрації, Головного управління державного казначейства України в Полтавській області, третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4  про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу й стягнення завданої моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом  до відділу освіти Лубенської районної державної адміністрації, Головного управління державного казначейства України в Полтавській області, третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4  про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу й стягнення завданої моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 посилався на те, що він з 16.08.1996 року працював вчителем фізичної культури Оріхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Лубенського району, а з 09.07.1998 року на підставі наказу № 94 від 09.07.1998 року був призначений на посаду  директора  вказаної школи. Одночасно він продовжував  працювати вчителем  фізичної культури цієї ж школи.

В січні 2003 року діяльність школи перевірялася працівниками прокуратури. Однак про результати перевірки його не було повідомлено так як до школи не надходило будь – яких документів.

Наказом начальника відділу освіти  Лубенської райдержадміністрації №47 від 11.03.2003 року його було звільнено з посади директора  школи згідно п.3 ст. 40 КЗпП. До ознайомлення з наказом № 47 від нього не вимагали  дати пояснення з питань діяльності школи. Після звільнення з посади директора  він продовжував працювати, відповідно до розкладу, вчителем фізичної культури у тих же класах, що й раніше, був присутнім на нарадах, які проводив виконуючий обов’язки директора. Крім того, після звільнення з посади директора ОСОБА_2 отримав у відділі освіти Лубенської райдержадміністрації трудову книжку  та передав її в.о. директора школи ОСОБА_6, так як трудові книжки директорів зберігалися у відповідача, а вчителів - у школі.

25.03.2003 року  ОСОБА_2 не було допущено до роботи в.о. директора ОСОБА_6, яка пояснила, що на посаду вчителя фізкультури прийнято іншу особу, а тому  позивача звільнено.

Наказом № 24 від 13.04.2004 року на підставі рішення Лубенського  міськрайсуду від 06 квітня 2004 року позивача поновлено  на роботі на посаді  вчителя  фізичної культури з 13 квітня 2004 року з навантаженням 11 годин  в Оріхівській ЗОШ І-ІІІ ступенів і він фактично виконував обов’язки до 14 січня 2005 року. Наказом №3 від 14.01.2005 року ОСОБА_2  звільнено з посади вчителя  фізкультури з 14.01.2005 року.

З наказами про звільнення з посади директора  та двома наказами про звільнення з посади вчителя позивач не згоден. Попередні  стягнення від 16.04.2002 року та 13.12.2002 року вважає нікчемними, порушень фінансової дисципліни, які  начебто мали місце протягом 1998 – 2001 років, не допускав. Крім того, при звільненні  не було дотримано процедури , передбаченої КЗпП України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав, прохав поновити його на роботі директора та вчителя, стягнути на його користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_2  звільнений з посади директора школи за п.3 ст. 40 КЗпП України з врахуванням фактичних обставин та відповідно до передбаченої процедури так як мав стягнення  й систематично, без поважних причин  допускав порушення  фінансово – господарської дисципліни. З посади вчителя позивача звільнено у зв’язку з тим, що це звільнення є похідним від звільнення з посади директора.

Головне  управління  державного казначейства у Полтавській області, будучи належним чином повідомленим, свого представника  до суду не направило й подало свої заперечення. Тому суд, на підставі  ст. 169 ЦПК України, приходить до висновку, що  відсутність представника не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника відділу освіти Лубенської райдержадміністрації, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінюючи встановлені в судовому засіданні докази, керуючись чинним законодавством, суд приходить до висновку, що позов  ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні  встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 16.08.1996 року   працював вчителем фізичної культури Оріхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Наказом № 94 від 09.07.1998 року призначений на посаду директора цієї школи з 09.07.1998 року. При цьому він продовжував працювати  вчителем фізичної культури. Проте посадові обов’язки директора не були чітко визначені та доведені позивачу протягом значного часу. Лише наказом № 141 від 25.12.2002 року відділ освіти Лубенської РДА затвердив посадові  обов’язки директорів шкіл району з якими було ознайомлено і позивача ОСОБА_2

Накази відділу освіти про накладення стягнення  на позивача № 24 від 16.04.2002 року  “За халатне ставлення до виконання службових обов’язків, бездіяльність у своєчасному  виготовленні гербової печатки школи та порушення строків подачі замовлення на виготовлення  документів про освіту” і № 108 від 13.12.2002 року “ За грубе порушення  вимог ведення  та зберігання  трудових книжок працівників школи”  суд оцінює критично, так як вони винесені до ознайомлення позивача ОСОБА_2 з посадовою інструкцією, що передбачено вимогами ст.ст.21,139,142 КЗпП. З нормативними документами, які регулюють порядок прийому та зберігання трудових книжок, позивач взагалі не був ознайомлений.

В грудні 2002 року Лубенською міжрайонною прокуратурою  було проведено перевірку вимог  законодавства про освіту Оріхівської  ЗОШ І – ІІІ ступенів  за результатами якої на адресу відділу освіти Лубенської райдержадміністрації внесено подання про усунення   недоліків та порушень. А саме: протягом 2001 – 2002 років  заступник директора  по навчально – виховній роботі школи ОСОБА_6 згідно усного  розпорядження директора школи, безпідставно  збирала гроші  з учнів для проведення ремонту школи. Зібрані кошти на рахунок відділу освіти  не перераховано; влітку 1998 року учні школи зібрали брухт кольорових металів, який здано на пункт прийому  металолому у 2000 році. Отримані кошти на рахунок відділу освіти на перераховано; у 2002 році  було здано в макулатуру списані підручники з бібліотечного фонду школи. Отримані кошти не було перераховано на рахунок відділу освіти; протягом 2002 року  учні школи  виконували  сільськогосподарські роботи  у фермера  ОСОБА_8 за що останній  провів розрахунок у вигляді натуральної оплати – олією, яка була реалізована, проте отримані кошти  на рахунок відділу освіти  не було перераховано; 10.02.2003 року  за усним розпорядженням ОСОБА_2 була припинена діяльність шкільної їдальні.

Як було встановлено в судовому засіданні отримавши подання  прокуратури відділ освіти не перевірив  зазначені у поданні обставини, їх достовірність та не надав їм вірної правової оцінки. Так, до подання прокуратури не було додано пояснень  вчителів школи, класних керівників, завідуючого господарством, батьків, у тому числі  членів батьківських комітетів класів і школи та фермера ОСОБА_8 і повара їдальні. Відділ освіти також не опитав вказаних осіб з обставин, зазначених у поданні і не витребував довідки з пункту прийому металобрухту . Також не було взято до уваги лікарняні листи на ОСОБА_2 (а.с.145 т.1), згідно яких останній 10.02.2003 року й 19.03.2003 року перебував на лікарняному, а тому в першому випадку не виконував обов’язки директора та  не міг давати будь - які  розпорядження, у тому числі припинити роботу їдальні, а в другому - не міг  давати пояснення відділу освіти з приводу перевірки.

Як пояснив позивач ОСОБА_2 учні дійсно працювали у фермера ОСОБА_8, проте не “протягом 2002 року”, а у жовтні 2001 року. Він же з 02.09.2002 року по 12.12.2002 року  перебував на лікарняному й тому обов’язки директора школи виконували ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 92,94 т.4).

Про необ’єктивність, поверховість  перевірки, проведеної відділом освіти свідчить також той факт, що бухгалтерія відповідача надала суду квитанції (а.с.64,66 т.1) про отримання на рахунок відділу освіти коштів, отриманих від здачі списаних підручників і макулатури.

Суд змушений критично віднестися до пояснення представника відповідача та свідка ОСОБА_11, а також до акта від 21.02.2003 року (а.с. 63 т.3) про те, що відповідачу 19.02.2003 року було запропоновано дати пояснення, але останній відмовився.  Цього дня - тобто 19.02.2003 року позивач перебував на лікарняному (а.с.145 т.1). Крім того ОСОБА_11 не змогла відповісти на питання: чи ознайомили позивача з текстом подання прокуратури; на які питання він повинен був відповісти; у якому приміщенні позивач повинен був  писати пояснення. Поряд з цим, викликає сумнів, що позивач перебуваючи на роботі (як вказано в акті) – тобто у школі за 35 км від м. Лубни, мав можливість прибути до відділу освіти  й написати пояснення.

Таким чином відділ освіти Лубенської районної державної адміністрації  порушив вимоги процедури звільнення, яка передбачена  КЗпП України.

Стосовно припинення діяльності шкільної їдальні встановлено наступне: відділ освіти фінансував лише придбання продуктів  для  малозабезпечених дітей – біля 10 осіб. Решта дітей харчувалися за рахунок коштів батьків. Оплата праці повара та працівника  кухні відділом освіти не передбачалися (а.с. 42, т.1)4 їх працю оплачувало сільськогосподарське підприємство, керівник якого неодноразово попереджав позивача, що у зв’язку з скрутним фінансовим становищем організація не має можливості  утримувати шкільну їдальню, а тому позивач 08.01.2003 року подав на адресу начальника відділу освіти Лубенської РДА доповідну в якій прохав вирішити питання з фінансуванням шкільної їдальні. Проте питання не було вирішено. Робота їдальні припинилася в період перебування позивача на лікарняному. Представник відповідача не зміг пояснити суду  кому саме позивач дав вказівку припинити роботу їдальні. В чому саме полягала вказівка  та яким чином була виконана і чому робота їдальні не поновилася негайно після звільнення позивача?

В судовому засіданні встановлено також і це підтверджується відповіддю Лубенської районної прокуратури (а.с.113, т.1) прокуратура перевірку фінансово–господарської діяльності школи не здійснювала, оскільки такими повноваженнями  наділено КРУ. Останнє проводило відповідну перевірку, проте порушень діючого законодавства не виявило ( а.с. 147 – 174 , т.1).

Оцінюючи факти отримання коштів учнями школи внаслідок здачі металобрухту, роботи у фермера та зібраних батьками  учнів суд приходить до висновку, що ці кошти являються власністю учнів та їх батьків і вони згідно діючого законодавства могли розпоряджатися ними на власний розсуд та не були зобов’язані перераховувати їх на рахунок відділу освіти. Доказів нецільового чи неконтрольованого використання коштів відповідачем суду не надано. Не надано також доказів, що зібраними чи отриманими коштами  розпоряджався саме позивач ОСОБА_2

Суд також враховує той факт, що відповідачем  не було надано доказів, що саме ОСОБА_6  протягом 2001 – 2002 років  перебувала на посаді заступника директора, як вказано у наказі № 47.

При винесенні наказу №47  від 11.03.2003 року відповідачем не було також враховано вимоги ст. 148 КЗпП України, яка передбачає, що стягнення не може бути накладене  пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

На вищевказані недоліки звернув увагу апеляційний суд Полтавської області, який ухвалою від 13.01.2005р. вказав, що наказ № 47 “ за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 40 ч.3 КЗпП України”.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне скасувати наказ №47 від 11.03.2003 року відділу освіти Лубенської РДА та поновити ОСОБА_2 на посаді  директора Оріхівської ЗОШ І – ІІІ ступенів з 11.03.2003 року, стягнувши в інтересах позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вивчаючи питання про поновлення позивача на посаді вчителя фізкультури судом встановлено наступне.

Лубенський райвідділ освіти, призначивши 09.07.1998 року позивача директором  школи, на підставі Наказу Міністерства освіти №102  надав йому право вести уроки фізкультури, а тому останній мав щорічне  навантаження протягом учбового року по 11 годин на тиждень. З 1998 року по 2003 рік відділ освіти не намагався  прийняти на роботу учителя фізкультури до Оріхівської школи й щорічно тарифікував ОСОБА_2 вчителем.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України “Трудовий договір вважається укладеним  і тоді, коли наказ чи розпорядження  не були видані, але працівника  було допущено до роботи”. Крім того у наказі №47 про звільнення позивача з посади директора не вказано про звільнення його з посади вчителя і той продовжував виконувати обов’язки вчителя до 25.03.2003 року. Тож звільнення позивача  з посади  директора не є підставою для звільнення його з посади вчителя.

 Крім того при звільненні ОСОБА_2 з посади вчителя  не було отримано згоди  профспілкової організації.

Тому суд вважає за необхідне поновити  позивача ОСОБА_2 на посаді вчителя фізкультури Оріхівської ЗОШ І – ІІІ ступенів Лубенського району з 25.03.2003 року. Визначаючи розмір втраченого заробітку  вчителя  суд приймає до уваги, що позивача, згідно з рішенням Лубенського міськрайсуду  від 06 квітня 2004 року було поновлено  на роботі на посаді  вчителя  фізкультури з 13 квітня 2004 року з навантаженням 11 годин  в Оріхівській середній школі  І-ІІІ ступенів  й він фактично виконував обов’язки до 14 січня 2005 року. За вказаний період він отримував заробітну плату, а тому втрачений заробіток за цей період часу не підлягає стягненню з відповідача. Таким чином, розмір втраченого заробітку позивачем на посаді директора та вчителя становить 114 428,67  грн., який необхідно стягти з відповідача на користь ОСОБА_2

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку директора та вчителя за один місяць підлягають стягненню негайно.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді  вчителя Оріхівської ЗОШ І – ІІІ ступенів з 25.03.2003 року, а  наказ № 3 від 14.01.2005 року є похідним від попереднього звільнення, то він підлягає скасуванню з 14.01.2005 року.

Судом також встановлено, що внаслідок незаконного звільнення з посади директора  та вчителя ОСОБА_2 переніс моральні страждання, які полягають у зміні способу життя, негативних емоціях, відсутності впевненості. Втрата оплати праці погіршила його матеріальне становище й позбавила протягом значного часу  можливості реалізувати свої наміри та бажання. Виходячи з фактичних обставин справи, приймаючи до уваги роз’яснення Пленуму  Верховного Суду України  з питань відшкодування завданої моральної, немайнової шкоди, керуючись принципом  розумності та справедливості  суд вважає за необхідне позов в частині стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача ОСОБА_2  задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.  10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК, ст. 21, п.3 ст.40,141,142,147- 151, 221, 232, 235, 236, 237-1 КЗпП , суд ,-

                                                           Р І Ш И В  :

Позов ОСОБА_2 до відділу освіти Лубенської районної державної адміністрації, Головного управління державного казначейства України в Полтавській області, третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4  про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу й стягнення завданої моральної шкоди задовольнити повністю.

Визнати недійсним з дня видання та скасувати  наказ районного відділу освіти Лубенської РДА № 47 від 11.03.2003 року та наказ № 3 від 14.01.2005 року.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Оріхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Лубенського району з 11.03.2003 року.

Поновити ОСОБА_2 на посаді вчителя фізкультури Оріхівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Лубенського району з 25.03.2003 року з навантаженням 11 годин на тиждень.

Стягнути з відділу освіти Лубенської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу директора школи у розмірі 77 185 (сімдесят сім тисяч сто вісімдесят п”ять) грн. 52 коп.

Стягнути з відділу освіти Лубенської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу вчителя фізкультури у розмірі 37 243 (тридцять сім тисяч двісті сорок три) грн. 16 коп.

Стягнути з відділу освіти Лубенської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 10000 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Рішення в частині стягнення сум середньомісячного заробітку на посаді директора в розмірі  1608,10 грн. та на посаді вчителя фізкультури в розмірі 853,23 грн. за один місяць допустити негайному виконанню.

Стягнення підлягають негайному виконанню.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посадах директора та учителя фізкультури підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення до Хорольського районного суду   протягом 10 днів з моменту його оголошення та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Головуючий: