Справа № 163/746/18 Провадження №33/773/295/18 Суддя в 1 інстанції: Чишій С. С.

Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України   Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2018 р.        місто Луцьк

       Суддя Апеляційного суду Волинської області Лівандовська-Кочура Т.В., розглянувши апеляційну скаргу в.о. заступника начальника митниці-начальника УПМП та МВ ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 квітня 2018 року,

                                В С Т А Н О В И В:

Зазначеною постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, РНОКПП невідомий, закордонний паспорт FF142326, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 472 МК України закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вилучені за даним протоколом 1офісне крісло, 2 кронштейни до стола, 4 полиці, 1 стіл, 1 дзеркало постановлено повернути ОСОБА_2 для проведення митного оформлення згідно з чинним законодавством.

Стягнуто із ОСОБА_2 в користь держави 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору на рахунок 31214206700262 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001).

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, слідуючи 17 квітня 2018 року з ОСОБА_3 в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС автомобілем «Хонда», номерний знак НОМЕР_1, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад неоподатковувану норму 1 офісне крісло, 2 кронштейни до стола, 4 полиці, 1 стіл, 1 дзеркало загальною вартістю 14551,94 гривень чим вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Крім цього, ОСОБА_2 ставилось у вину те, що він, при тих же обставинах, не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який згідно ч. 2 ст.374 МК України підлягав обов’язковому письмовому декларуванню, використавши всупереч вимог ст.ст.366, 374 МК України смугу руху “зелений коридор”, як форму декларування, шляхом вчинення дій, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 472 МК України.

В поданій апеляційній скарзі в.о. заступника начальника митниці-начальника УПМП та МВ ОСОБА_1 зазначає, що суддя першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України. Посилається на те, що ОСОБА_2 не задекларував за встановленою формою товар, який згідно ч.2 ст.374 МК України підлягав обов’язковому письмовому декларуванню, використавши всупереч вимогам ст.ст. 366, 374 МК України смугу руху «зелений коридор» як форму декларування шляхом вчинення дій, а тому вважає, що в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 472 МК України.

Просить постанову судді скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України та накласти стягнення в межах санкції даних статей.

Представник Волинської митниці ДФС та ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги Закону суддею першої інстанції дотримано в повному обсязі.

Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, в апеляційній скарзі заступника начальника митниці не оспорюється.

Також суддя першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.

Відповідно до ст.471 МК України передбаченим у цій статті адміністративним правопорушенням є порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор" товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Таким чином, за переміщення через митний кордон України товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення, особа, яка формою проходження митного контролю обрала смугу спрощеного митного контролю, несе відповідальність за ст.471 МК України, за що ОСОБА_2 обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності.

У відповідності до вимог ст.472 МК України адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування), або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети.

В протоколі про порушення митних правил, складеному відносно ОСОБА_2 не розкрито об’єктивної сторони правопорушення за ст.472 МК України, яка передбачає відповідальність за незаявлення за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

З протоколу незрозуміло, в чому полягало дане правопорушення, якими діями правопорушника воно вчинено і чим це підтверджується.

Суддею першої інстанції обґрунтовано враховано ч.6 ст.366 МК України, згідно якої, обравши проходження через "зелений коридор", особа звільняється від подання письмової митної декларації, а тому посилання в апеляційній скарзі та протоколі про порушення митних правил на те, що ОСОБА_2., «слідуючи смугою руху спрощеного митного контролю «зелений коридор», вчинивши декларування шляхом вчинення дій, не задекларував за встановленою формою вказаний товар», є безпідставним.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції у відповідності до досліджених матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 при перетині кордону по смузі спрощеного митного контролю “зелений коридор” повідомив працівника митниці про наявний товар, тобто вчинив усне декларування цього товару.

Статтею 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмово, усно, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 заявив усно про наявність у неї товару, однак була позбавлена можливості заповнити митну декларацію, суддя першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ст.472 МК України, тобто незаявлення за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають обов’язковому декларуванню.

Зі змісту статей 257, 366 МК України та диспозиції статті 472 МК України вбачається, що за ст.472 МК України кваліфікуються діяння осіб, які переміщуються через митний кордон України смугою митного контролю «червоний коридор» і допустили зазначене у диспозиції цієї статті Митного кодексу порушення митних правил.

ОСОБА_2 допустив порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що повністю охоплюється диспозицією ст.471 МК України і такі дії додаткової кваліфікації за ст.472 МК України не потребують.

В поданій апеляційній скарзі доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, апелянт не навів.

На підставі наведеного, вважаю, що суддя першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі заступника начальника Волинської митниці, не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,

                                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу в.о. заступника начальника митниці-начальника УПМП та МВ ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 27 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя