Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1  

Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М.

Справа № 431/1769/18

Провадження № 22ц/782/380/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області колегія суддів цивільної палати у складі:

головуючого Луганської В.М.,

суддів – Стахової Н.В., Яреська А.В.

учасники справи

заявник: Комунальне підприємство «Благоустрій м. Старобільськ»

боржник : ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Благоустрій м. Старобільськ» на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року у справі за заявою Комунального підприємства «Благоустрій м. Старобільськ» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з врахуванням індексу інфляції та 3% річних та заборгованості за послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів з врахуванням індексу інфляції та 3% річних з ОСОБА_2,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року КП «Благоустрій м. Старобільськ» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з врахуванням індексу інфляції та 3% річних та заборгованості за послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів з врахуванням індексу інфляції та 3% річних з ОСОБА_2

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Благоустрій м.Старобільськ» відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою КП «Благоустрій м. Старобільськ» подано апеляційну скаргу, в якій заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд відмовив у видачі судового наказу у зв’язку з тим, що в заяві не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта боржника, однак ст. 163 ЦПК України не містить такої вимоги, тобто суд відмовив у видачі судового наказу з неіснуючих підстав.

Заявник в апеляційній скарзі вказав, що суд першої інстанції помилково вказав, що вимога про стягнення заборгованості з надання послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів пред’явлена на підставі договору, в заяві про видачу наказу було зазначено, що ОСОБА_2 не укладала договір про вивезення та захоронення твердих побутових відходів, а вимога ґрунтується на підставі закону, а саме п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» відповідно до якої споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово – комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені договором або законом строки.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється  у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до  частини другої статті 369 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд виходив з того, що у заяві не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серія паспорта боржника, до заяви не додано копію договору про надання послуг вивезення та захоронення твердих побутових відходів укладеного між заявником та боржником, а тому відповідно до п.1 ч.1 статті 165 ЦПК України суд відмовив у видачі судового наказу.

Колегія суддів судової палати вважає, що висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до ч.2 статті 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

       Згідно ч.3 вказаної статті до заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Із заяви заявника вбачається, що заявник звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу не вказав реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України).

Обгрунтовуючи вимоги про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості про вивезення захоронення твердих побутових відходів, заявник у заяві зазначив, що з боржником договір про вивезення захоронення твердих побутових відходів не укладено, разом з тим, ч. 3 ст. 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій формі за якими пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Згідно роз'яснень, які викладені в п. 13 постанови № 14 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" , якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову у видачі наказу відповідає вимогам закону.

Не заслуговують доводи апеляційної скарги про те, що зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника не є обов’язковою умовою до вимог заяви про видачу судового наказу спростовуються положеннями ч.1 ст. 163 ЦПК України.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ст. 168 ЦПК України у судовому наказі обов’язково повинно бути зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта боржника, а також інші дані, які ідентифікують стягувача та боржника.

Колегія суддів судової палати не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, оскільки як було зазначено вище згідно роз'яснень, які викладені в п. 13 постанови № 14 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження", якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг.

Крім того, із заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявником заявляються вимоги про стягнення заборгованості починаючи з лютого 2013 року, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 163 суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимого.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що згідно частини першої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення їх недоліків.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384  ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Благоустрій м. Старобільськ» залишити без задоволення.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 13 квітня 2018 року залишити без змін.

            Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: