Справа   № 1 -  242  

                      2009  р.  

  В  И  Р  О К  

    І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

  25  червня  2009  року     Броварський   міськрайонний  суд    Київської області  в  складі:  

        головуючого – судді        Шевчука  М.П.  

      при секретарі –                 Владимирові В.В.  

    з участю прокурора –       Мельниченко О.Ю.  

    потерпілого –                     ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари кримінальну справу по обвинуваченню:  

  ОСОБА_2   , ІНФОРМАЦІЯ_3 року  

народження,  уродженця  м. Кіровограда,  українця   громадянина  

України, з повною середньою освітою, офіційно  не одруженого ,  

працюючого в мережі ресторанів «Пузата хата»  кухар в  м.Києві,  

проживаючого  без  реєстрації  в  АДРЕСА_1 зареєстрованого  

АДРЕСА_2 ,  раніше  не  

судимого.  

у скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України /в редакції 2001 року /,-  

  В С Т А Н О В И В:  

Підсудний ОСОБА_2 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за таких обставин.  

Так, підсудний ОСОБА_2 23 червня 2008 року, близько 00 години 30 хвилин на автодорозі «Заворичі-Мокрець» в  Броварському району Київської області, не маючи прав на керування транспортним засобом, керував автомобілем НОМЕР_1, що на праві власності належав ОСОБА_3 в салоні якого знаходилось троє пасажирів, порушив вимоги п.2.1-а Правил дорожнього руху (ПДР) України, згідно якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення. В подальшому, керуючи та рухаючись по вказаній автодорозі в напрямку с. Заворичі Броварського району, на заокруглені автодороги вліво по напрямку його руху, переткнув вузьку суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху,  чим порушив вимоги п. 11.3 ПДР України згідно з яким, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків, виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об’їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу  та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, що рухався по своїй смузі в зустрічному напрямку.  

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_2, потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого оскольчатого перелому правої плечової кістки у верхній третині зі зміщенням відламків, які згідно висновку судово- медичної експертизи за № 68/15 від 12 травня 2009 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я.  

Грубе порушення водієм автомобіля НОМЕР_1 підсудним ОСОБА_2 вимог п.п.2.1-а.,11.3 ПДР України знаходиться в прямому причинному зв’язку з наслідками, що наступили, спричинення потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я.  

Органом досудового слідства підсудному  ОСОБА_2  пред’явлено обвинувачення за ст.286 ч.1 КК України.  

  Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в пред’явленому обвинуваченні за обставин викладених в обвинувальному висновку і описовій частині вироку визнав повністю, в скоєному розкаявся, факт та обставини злочину підтвердив та пояснив, що він дійсно  23.06. 2008 року близько 00 години 30 хвилин, не маючи прав на керування транспортним засобом, на автодорозі «Заворичі-Мокрець» в  Броварському району Київської області керував автомобілем НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3 в салоні якого знаходилось троє пасажирів, його брат, сам ОСОБА_3 та їх знайома. В подальшому, рухаючись по вказаній автодорозі в напрямку с. Заворичі Броварського району, на заокруглені автодороги вліво по напрямку його руху, виїхав на смугу зустрічного руху та там допустив зіткнення з автомобілем “ВАЗ-2109” , що рухався по своїй смузі в зустрічному напрямку. Чому так сталось не може пояснити, навики керування він трохи мав а посвідчення на керування транспортними засобами немає взагалі.  Просить при призначенні покарання врахувати, що він повністю визнав свою вину, відшкодував потерпілому всю шкоду, раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності та не обмежувати його волі та надати можливість працювати та довести, що це був прикрий випадок в його житті, більше подібного не допустить.  

Підсудний ОСОБА_2 та інші учасники судового процесу не заперечують проти того, щоб обмежитись в дослідженні доказів його допитом, оскільки він вину визнає і не заперечує факт скоєння ним порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, їм зрозуміло, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку , тобто зміст ст. 299 КПК України їм зрозумілий.  

За таких обставин, суд відповідно до ст.ст.299, 301-1 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного ОСОБА_2 за виключенням дослідження документів, що характеризують  його особу і визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.  

Оцінюючи в сукупності докази, зібрані і перевірені по справі в процесі судового слідства, суд приходить висновку, що в судовому засіданні доведена винність ОСОБА_2 в тому, що він,  керуючи транспортним засобом, порушив п.п.2.1а., 11.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, та явилось причиною скоєння аварії – виїзд на зустрічну смугу руху, допущення зіткнення транспортних засобів і як наслідок, отримання потерпілим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я і все це знаходиться в прямому причинному зв’язку  з  наслідками, що наступили. За вчинене підсудний повинен нести кримінальну відповідальність.  

  Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України (редакція 2001 року) як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.  

  При призначенні підсудному покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про його особу, що він позитивно характеризується за місцем  проживання та роботи.  

Пом’якшуючими покарання обставинами стосовно підсудного ОСОБА_2  суд визнає : визнання вини та його щире каяння, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.  

Обставин, що обтяжують покарання стосовно підсудного ОСОБА_2 в обвинувальному висновку затвердженого прокурором не вказано, під час судового слідства такі не були  встановлені.  

Призначаючи вид і міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу підсудного ОСОБА_2 що він позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, пом’якшуючі його покарання обставини:  визнання вини та  щире каяння в скоєному і те, що він має постійне місце роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, як особа він не є суспільно небезпечним, потерпілий просить не наказувати його суворо не позбавляти волі, на підставі викладеного суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливі без ізоляції його від суспільства, при призначенні йому покарання у відповідності із санкцією ст.286 ч.1 КК України в вигляді обмеження волі, та звільнені його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням та покладенням на нього обов’язків передбачених вимогами ст.76  КК України.  

Саме таке покарання, на думку суду, буде  достатнім для його виправлення  та попередження нових злочинів.  

Суд вважає за можливе не приміняти до підсудного ОСОБА_2 додаткової міри покарання передбаченої санкцією статі, так як в нього відсутні взагалі посвідчення на право керування транспортними засобами.  

Відповідно до ст. 93-1 КПК України суд вважає за можливе не стягувати з підсудного ОСОБА_2  витрати понесені лікувальним закладом, Київською міською клінічною лікарнею № 4, на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі  1878 гривні 65 копійки, так як в судовому засіданні позов про стягнення вказаної суми ніким взагалі не заявлявся.  

  Речові докази по справі: - Автомобіль " Мазда " д.н.з. НОМЕР_1, /а.с.40 / слід залишити власнику  ОСОБА_3 та дозволити ним користуватись і розпоряджатись після вступу вироку в законну силу.,  -   автомобіль “ВАЗ-2109” д.н.з.НОМЕР_2 /а.с.42/ слід залишити ОСОБА_4 та дозволити ним користуватись і розпоряджатись після вступу вироку в законну силу.  

  Судові витрати по справі за проведення судово-автотехнічної експертизи № 382 А від 06.05.2009 року в сумі 656 гривні 88 копійки/а.с.58-65/, необхідно стягнути з підсудного ОСОБА_2 на користь експертної установи.  

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-  

  З А С У Д И В:  

    ОСОБА_2   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1  КК України (редакція 2001 року) та призначити йому за цією статтею покарання у виді обмеження волі строком   -  2 (два) роки   .  

Звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі на підставі ст.75 КК України (ред. 2001р.), з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в -   1 (один) рік   , в період якого відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.  

  До набрання вироком в законної чинності, міру запобіжного заходу стосовно засудженого ОСОБА_2 , залишити без зміни  - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.  

           Стягнути з   ОСОБА_2   ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,  уродженця м. Кіровограда та проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області р/р № 352 220 020 004 60 в УДК у Київській області МФО 821018, код 25574713, суму   - 656 (шістсот п’ятдесят шість )   гривні   88   копійки, /за проведення експертизи № 382 А від 06.05.2009 р. в тому числі ПДВ /.  

  Речові докази по справі: - автомобіль " Мазда " д.н.з. НОМЕР_1, залишити власнику ОСОБА_3, та дозволити розпоряджатися ним., - автомобіль " ВАЗ-2109 " д.н.з. НОМЕР_2, залишити  ОСОБА_4 та дозволити розпоряджатися ним.  

  Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, у зв'язку із тим, що вони ніким не оспорювалися - не може бути оскаржений учасниками судового розгляду.  

В іншій частині, вирок суду першої інстанції може бути оскаржено протягом 15-ти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Київської області, шляхом подачі апеляції до Броварського міськрайонного суду, а також шляхом подачі касаційної скарги чи касаційного подання протягом 6-ти місяців з моменту набрання вироком суду законної сили, безпосередньо до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.  

  Суддя                 М.П.ШЕВЧУК