АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4493/17 Справа № 198/133/17 Головуючий у 1 й інстанції - Гайдар І. О. Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Посунся Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі - Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Олексіївської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3, Юр'ївська районна державна нотаріальна контора - про визнання права на спадщину за заповітом, за зустрічним позовом Олексіївської сільської ради до ОСОБА_2, третя особа Відділ Держгеокадастру в Юр'ївському районі - про визнання спадщини відумерлою, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області 18 квітня 2017 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає рішення в оскаржуваній частині незаконним, таким, що підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 6,968 га, розташованої на території Олексіївської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області.

29 жовтня 2004 року ОСОБА_4 заповів все майно сину ОСОБА_2, який являється єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька.

Позивач у 2017 році звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом йому відмовлено у вчиненні нотаріальних дій в зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Відмовляючи у визнанні права на спадщину за заповітом, райсуд виходив із правомірності дій нотаріуса в його відмові у вчиненні нотаріальних дій.

Такий висновок не може бути визнаний обґрунтованим, оскільки протирічить дійсним обставинам справи, наданим позивачем доказам та вимогам закону.

Судом встановлено, що місце проживання позивача з 1992 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 09.02.2010 року по справі про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, було встановлено, що позивач звертався до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька в 2008році, однак йому відмовлено у вчиненні нотаріальних дій в зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Вказаним рішенням суд встановив, що позивач, тобто ОСОБА_2, постійно проживав з батьком та проходив службу недалеко від місця відкриття спадщини.

Згідно довідок Олексіївської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області за 2004, 2014 та 2017 рр- ОСОБА_2. проживав разом з батьком на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_2.

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 показали, що приблизно наприкінці вересня - на початку жовтня 2004 року ОСОБА_2 в зв'язку з тяжкою хворобою його матері ОСОБА_11 перевіз останню для лікування та догляду з с. Федорівське Юр'ївського району Дніпропетровської області до м. Павлоград Дніпропетровської області, а сам був змушений через похилий вік та незадовільний стан здоров'я свого батька, який залишився проживати в с. Федорівське, здійснювати за ним догляд до моменту смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 року та здійснив його поховання.

Керуючись ст.ст.1217, 1233, 1261, 1268, 1268, ЦК України, райсуд зробив вірний висновок, що спадкоємцю, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не потрібно вчиняти юридичних дій для її прийняття, оскільки сам факт його постійного проживання і віднесення до числа спадкоємців є достатнім для виникнення юридичних наслідків у формі прийняття спадщини. Цей факт перевіряється нотаріусом і є підтвердженням прийняття спадщини і, будучи доведеним спадкоємцем належними документами, є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину.

В той же час, суд помилково зробив висновок, що доказів подання державному нотаріусу документів (вказаних вище довідок виконкому Олексіївської сільради та рішення Юр'ївського районного суду) на підтвердження постійного проживання з ОСОБА_4 на момент смерті останнього, позивач не надав, поскільки, як вбачається із спадкової справи, копія якої залучена до справи,- звертаючись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після батька, позивач серед інших, надав нотаріусу довідку Олексіївської сільради Юр*ївського району від 23.01.2014., де вказувалось про проживання позивача спільно з батьком на момент його смерті за адресою АДРЕСА_2 Юр*ївського району Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 - у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

За наведених обставин та доказів, висновки райсуду про недоведеність позовних вимог є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам закону.

Висновок райсуду про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав як визнання права на спадщину, - є помилковим, оскільки із обґрунтувань позову, посилань на норми ЦК, встановлених дійсних обставин справи, видно, що фактично прохання позивача зводилось до визнання права власності на спадкову земельну ділянку, що суду і слід було уточнити.

Відмовляючи у задоволенні позову, райсуд поряд з іншим, врахував, що одночасно з поданням цього позову, 21 лютого 2017 року ОСОБА_2 подано іншу позовну заяву - про визнання права на спадщину за законом на майно після смерті матері ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, де в обґрунтування позовних вимог позивач зазначав своє постійне проживання з матір'ю в іншому населеному пункті - м. Павлоград, а тому суд зробив висновок про неможливість постійного проживання в різних населених пунктах одночасно.

Такий висновок є невірним, оскільки інша позовна заява не є предметом даного спору, обставини іншої справи під час розгляду даної- не з*ясовувались і не могли з*ясовуватись, а тому суд не повинен був робити висновок про одночасне проживання позивача в різних населених пунктах. Слід зазначити, що у засіданні апеляційної інстанції представники позивача пояснювали, що після смерті і похорон батька, та в зв*язку з тяжким станом здоров*я матері позивач переїхав проживати до останньої для догляду за нею.

В іншій частині позовних вимог - визнання прав та обов'язків спадкоємця щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку, то суд вірно встановив, що державній реєстрації підлягають права на нерухоме майно, які виникли в зв'язку зі спадкуванням на підставі відповідних правовстановлюючих документів, в тому числі, свідоцтва про право на спадщину або рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно, а тому прохання у позові щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку є передчасним.

З огляду на наведене рішення в частині позовних вимог ОСОБА_2 підлягає частковому скасуванню, новим рішенням позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно - задоволенню. В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309пп.3,4 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області 18 квітня 2017 року в оскаржуваній частині - скасувати.

Визнати за ОСОБА_2 право власності за заповітом ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 6,968 га, розташовану на території Олексіївської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

З.М. Пономарь