Апеляційний суд Полтавської області

Справа № 11-178-2007 року                                     Головуючий у 1 інстанції Ґонтар АЛ.

Категорія ч.3 ст. 296 КК України                                        Доповідач    Кисіль A.M..

УХВАЛА

Іменем України

2007 року лютого місяця 21 дня колегія суддів Судової палати у кримі нальних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі

головуючого-судді Кожевникова О.В.

суддів - Кисіля А.М, Захожая О.І.

з участю прокурора Дупака М.Г.

засудженого - ОСОБА_1 захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляційним поданням помічника прокурора Київського району м. Полтави і апеляцією ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 4 жовтня 2006 року. Цим вироком засуджено

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уро­дженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1)  03.10.1996 р. Київським  районним судом м. Полтави   за ст. 86-1,44 ЮС України до 3 років позбавлення волі, звільнений від покарання відповід­но до постанови Полтавського районного суду від 5.06.1998 р. умовно-достроково на не відбутий строк 10 місяців 17 днів;

2)            10.02.1999 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.ст. 206 ч.1,43 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений 19.07.2000 р. по відбуттю покарання;

3)            11.02.2002 р. Машівським районним судом Полтавської   області за ст.ст.    185 4.4,69,15,185 ч.3,69,70 КК України до 3 років позбавлення волі звільнений 14.08.2004 р. по відбуттю покарання;

4)            06.07.2005 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.ст. 296 ч.1,75 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки,

за ч. 1 ст. 153 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. З ст. 296 КК України на З роки позбавлення воль

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів покарання визначено 5 років позбавлення волі

Згідно ст. 71,72 КК України за сукупністю вироків повністю до призначеного покарання приєднано не відбуте покарання 3 роки обмеження волі у перерахунку на позбавлення волі із розрахунку 2 дня обмеження волі на 1 день позбавлення волі, що відповідає 1 року 6 місяців позбавлення волі, а всього до відбуття 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що маючи не зняту і непогашену судимість у встановленому порядку під час іспитового строку за попереднім вироком суду вчинив злочини за таких обставин. Епізод 1. 19.03.2006 р. близько 3.20 год., перебуваючи в стан! алкогольного сп'я­ніння біля магазину "Топаз", що по вул. Пушкіна, 86 у м. Полтаві підійшов ззаду до гр. ОСОБА_3 і однією рукою закрив їй рота, а іншою обхватив за шию, і таким чином відвів її тут же до гаражів, де повалив на землю і сівши зверху на неї став душити руками за шию. На прохання потерпілої припи­нити такі дії щодо неї не реагував, а навпаки висловлюючись нецензу­рною лайкою, усвідомлюючи характер своїх протиправний дій та бажаючи їх настання, із подоланням опору ОСОБА_3 спонукав її до орагенитального насильницького статевого акту.

Такими  діями  було  завдано  ОСОБА_3  згідно  висновку  судово-медичної експертизи легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на шиї. Епізод 2.

04.04.2006 р. близько 23.55 год., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громад­ський порядок, будучи вже судимим за хуліганство, підійшов ззаду до гр .ОСОБА_5, закрив їй рота і повалив на землю. Після чого присів зверху на неї і завдав близько 15-20 ударів кулаками у ділянку голови потерпілій, вна­слідок чого за висновком судово-медичної експертизи завдав їй легкі тіле­сні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя.

На неодноразові благання потерпілої припинити дії направлені на задо­волення статевої пристрасті неприродним способом , не відпускав її і, вислов­люючись при цьому нецензурною лайкою, проявляючи винятковий цинізм, де­монструючи свої полові органи та вимагаючи їх цілувати принижував потер­пілу, а коли помітив людей втік.

На вирок суду подано апеляційне подання помічника прокурора Київ­ського району м. Полтави, де не оспорюються кваліфікація дій винного, а ста­виться питання лише про скасування вироку суду через призначення м'якого покарання і постановления нового, яким призначити винному 8 років позбав­лення волі.

 В апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує, що він не погоджується із вироком суду в частині кваліфікації дій за ч.1 ст.153 КК України, так як пра­цівники карного розшуку шляхом психологічного тиску заставили його на­писати явку з повинною, хоча він цього злочину не вчиняв, потерпіла ОСОБА_3, як він вважає його обмовила.   Інші висновки суду не оскаржуються.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення засудженого та його захисни­ка ОСОБА_2, які просять виправдати його за епізодом задоволення ста­тевої пристрасті неприродним способом, заперечення на апеляцію засуджено­го потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, які підтримують апеляційне подання прокурора, міркування прокурора про необхідність поста­новления нового вироку з призначенням більш суворого покарання, перевіри­вши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи викладені в апеляці­ях учасників судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для їх задоволення немає за таких підстав.

Висновок суду першої інстанції щодо винності засудженого у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.153 КК України ґрунтується на висновках суду, що зазначені у вироку і відповідно до ст. 22 КПК України суд вжив усіх перед­бачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявив обставини, що викривають винного, а також обстави­ни, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Зокрема, доводи викладені в апеляції    ОСОБА_1 щодо його не-

причетності до задоволення статевої пристрасті неприродним способом спро­стовуються наведеними доказами у вироку.

Так, потерпіла ОСОБА_3 підтвердила суду, що саме ОСОБА_1 напав на неї, повалив на землю, ображав нецензурними словами, пропонував вступити в статеві зносини, після чого став її душити і вчинив з нею ораге-нитальний статевий акт.

Під час впізнання вказала на нього як на ту особу що вчинила віднос­но неї такі дії (а.с.20-21)

Свідок ОСОБА_6 суду підтвердила, що коли ОСОБА_3 поверну­лась додому то зрозуміла, що на неї напав невідомий, після чого була ви­кликана оперативна група працівників міліції. Лише згодом після надання психіатричної допомоги вона їй розповіла про ті обставини, що зазначені у вироку.

Допитані у суді поняті ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суду підтвердили, що під час впізнання особи засудженого потерпіла впевнено вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила незаконні дії щодо неї.

Доводи апелянта про застосування до нього незаконних методів слідс­тва перевірялися судом і допитана свідок ОСОБА_9, зазначила, що ОСОБА_1 визнавав свою вину до тих пір, поки його дії не були кваліфі­ковані за ч.1 ст. 153 КК України. Ніяких незаконних методів слідства вона не застосовувала. Подібні показання дав і свідок ОСОБА_10

Привертає увагу те, що впродовж досудового слідства на неодноразових

допитах і під час відтворення обстановки й обставин події засуджений, по-

своєму відтворюючи деталі вчиненого, наводив такі дані щодо своєї участі,

якими, по суті, доповнював потерпілу і в такий спосіб викривав одночасно са­

мого                себе                           у                           вчиненні                            злочину.

Із досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 12.05.2006 р. за участю потерпілої ОСОБА_3, остання уточнила механізм вчинення щодо неї злочину та спричинення тілесних ушкоджень (а. с. 26- 31), що узгоджується із да­ними викладеними у протоколі відтворення обстановки та обставин події прове­деного за участю Закрятіна, останній не заперечував свої саме такі дії щодо потерпілої і таким чином як підтвердила остання, (а.с.32-34);

За висновком судово-медичної експертизи № 1280 від 23.05.2006 р. у ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження у вигляд! крововиливів у шкіру шиї і відносяться як легкі тілесні ушкодження і могли утворитися від тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук людини.

Показання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дані ними 12.05.2006 р. під час досудового слідства не протирічить об'єктивним судово-медичним даним, які отримані при судово - медичній експертизі ОСОБА_3 (а.с.37-38) Враховуючи наведене й те, що показання Закрятіна відзначалися послі­довністю і відповідали іншим об'єктивним доказам, рішення суду про покла­дення зазначених показань в основу вироку є обґрунтованим.

Показання його зводилися до того, що саме він напав на потерпілу і завдав їй тілесних ушкоджень, а потім задовольнив статеву пристрасть непри­родним станом.

Таким чином, наведені у апеляції твердження про те, що його показання на досудовому слідстві не відповідають дійсності, оскільки змушений був об-

мовити себе під тиском працівників органів слідства, є необгрунтованими. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дав оцінку тому, що ОСОБА_1 з метою ухилення від відповідальності відмовився від своїх виз нава­льних показань, які давав під час досудового слідства за епізодом нападу на потерпілу ОСОБА_3 з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, оскільки його вина повністю доведена доказами наведеними у ви­року суду.

Колегія суддів також вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 153 КК України, як задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосуван­ня до потерпілої ОСОБА_3

Оскільки злочини вчинені ОСОБА_1. під час іспитового строку, то при визначенні остаточного покарання, суд вірно керувався правилами ст. 71 КК України:

Призначене покарання повною мірою відповідає вимогам ст.. 65 КК України. Суд урахував характер і ступінь суспільної небезпечності дій засу­дженого, усі обставини, які обтяжують та пом'якшують його покарання. Вва­жати, що зазначені у резолютивній частині вироку покарання є занадто м'яким на що посилається прокурор в апеляційному поданні, підстав немає, тому що санкцією цих статей передбачене максимальне покарання 5 років позбавлення волі, що визначив і суд першої інстанції за сукупністю злочинів відповідно до ч.1 ст. 70 КК України. А за сукупністю вироків, згідно ст.. 71 КК України 6 років 6 місяців позбавлення волі, що є максимальним у даному випадку видом покарання.

Законних підстав для призначення більш суворого покарання ніж визна­чив суд у своєму вироку колегія суддів не знаходить.

Не виявлено у справі й будь-яких даних, які б свідчили про порушення органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку.

За таких мотивів колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області апеляційну скаргу засудженого та апеляційне подання прокурора залишає без задоволення, вирок суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 365,366 КПК України ко­легія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційне подання помічника прокурора Київського району м. Пол­тави і апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 4 жовтня 2006 року щодо нього, без змін.

СУДДІ