справа №  2ц – 559/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

12  березня 2010 року   Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:

судді                                                                  Філіпенко Л.П.

при секретарі                                                                            Щербак А.М.

розглянувши у попередньому  судовому  засіданні цивільну справу за  позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, третя особа -   ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

    На початку квітня 1999 року позивач з дружиною звернувся до відповідачки з метою купівлі-продажу домоволодіння за адресою: м. Антрацит, вул. Толстого, 22, яке належало їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 квітня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_4, та складається з: А- житловий будинок, а також  з  наступних  господарських та побутових будівль і споруд: Б-кухня, В- льох,  Г та Д – сараї,  №1-4 – споруди. Того ж дня сторони домовившись про ціну та всі інші істотні умови договору купівлі-продажу, ОСОБА_1  сплатив ОСОБА_2 повну вартість будинку в сумі 3000 гр. На підтвердження правочину вони як учасники універсальної товарної біржі «Сприяння» 30 квітня 1999 року засвідчили даний правочин її печаткою, думаючі, що відповідно до ст. 15 Закона Україні  «Про товарні біржі» правочин який укладається між учасниками товарних бірж не підлягає нотаріальному посвідченню, крім того цей договір має реєстраційне посвідчення Антрацитівського міського комунального підприємства БТІ за №601 від 11 травня 1999 року. У 2009 році ОСОБА_1  вирішив продати придбаний будинок, але як йому стало відомо, він не може зробити цього, бо попередній правочин оформлений належним чином не був. Універсальна товарна біржа «Сприяння» в даний час втратила своє існування і виданий нею договір не є згідно чинного законодавства правовстановлюючим документом. Зараз відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення, натомість поясняє, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, тому просить визнати їх договір дійсними.

У судове засідання сторони не з’явилися, просять розглянути справу без їх присутствія, позивач ОСОБА_1  та його дружина ОСОБА_3  позов підтримують, відповідачка ОСОБА_2   позов визнала (а.с.13-15).

Стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини передбачає, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий та відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У відповідності зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим лише на тих доказах, що були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставі своїх вимог і заперечень.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що дійсно 28 квітня 1999 року між сторонами  був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: м. Антрацит, вул. Толстого, 22, який було зареєстровано на універсальній товарній біржі «Сприяння» за № 3004 - 015 (а.с.9),  яка в даний час втратила своє існування і виданий нею договір не є згідно чинного законодавства правовстановлюючим документом.

Згідно зі ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу майна укладається у письмовій формі і підлягає, зокрема, нотаріальному посвідченню.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного Кодексу України, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Сукупність доказів по справі вірогідно підтверджує, що визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими й побутовими будівлями та спорудами, що розташований Луганська область, м.Антрацит вул. Толстого, 22, є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 638 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

    Визнати за ОСОБА_1  право власності на житловий будинок «А» житловою площею 20,6 м2, загальною площею 51,2 м2 з верандою та тамбуром, а також на  господарсько-побутові будівлі та споруди: „Б"- кухня, „В" - погріб, „Г", „Д"- сараї,  №1-4 - споруди , що розташований Луганська область, м.Антрацит вул. Толстого, 22.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду  Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження,  і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України

Суддя

рішення надруковане у дорадчій кімнати