Справа № 2 - 917 / 2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2009 року місто Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді – Альошиної Н.М.
при секретарі - Непокупній Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом Відкритого акціонерного товариства банку «Фінанси та Кредит» м. Київ в особі філії Полтавського регіонального управління ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, процентів та пені,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство банк «Фінанси та Кредит» м. Київ в особі філії Полтавського регіонального управління ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до Миргородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості, процентів та пені в сумі 202.413грн.12 коп. та судових витрат у зв’язку із розглядом справи в суді. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 13 грудня 2007 року між банком та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 233-М, за умовами п.2.1 якого відповідачка отримала кредит в сумі 200.000грн .готівкою відповідно до заяви на видачу готівки № 1026689 від 13.12.2007 року з оплатою процентної ставки 15,8% річних. Відповідно до п.4.6 цього договору банк має право змінювати відсоткову ставку за користування кредитними коштами у випадках зміни облікової ставки НБУ, яка була збільшена з 27.05.2008року до 23% річних.
За умовами п.3.2 договору відповідачка зобов’язана була, починаючи з місяця, що є наступним за датою видачі кредиту, щомісячно в період з 1 по 10 число кожного місяця перераховувати кошти для погашення заборгованості за кредитом та нараховані відсотки, з кінцевим терміном погашення – 12 грудня 2022 року. З метою забезпечення виконання відповідачкою своїх зобов’язань перед позивачем, банком були укладені договори поруки з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 № 233/1 – М, № 233/ 2- М.Відповідно до п.1.1 Договорів поруки поручителі зобов’язувалися перед банком в повному обсязі внести відповідальність за невиконання відповідачкою ОСОБА_1 зобов’язань по погашенню кредиту.
Відповідачка ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору і станом на 05.06.2009року заборгованість по кредиту складала – 5555,55грн., по процентах – 4224,10грн., що потягло нарахування пені за прострочення сплати кредиту та комісійної винагороди – 7876грн. 20 коп. відповідно до п.6.1 кредитного договору. Вимога банку з урахуванням частини кредиту, що залишилася склала 181109,51грн, нараховані відсотки за травень 2009 року 3647,76 грн., а всього 202.413грн. 12 коп.
Письмова вимога направлена відповідачам 29 травня 2009року про погашення заборгованості залишилась без задоволення.
Під час перебування справи в суді позивачем 16 вересня 2009року були змінені та збільшені позовні вимоги до 216.245 грн79 коп, де позивач відмовився від вимоги про дострокове розірвання кредитного договору № 233- М від 13.12.2007року, а тому ухвалою суду від 30 жовтня 2009року відносно цієї вимоги провадження у справі закрито.
Позовна вимога про дострокове повернення кредиту, стягнення процентів та пені залишено без змін та заявлено про їх солідарне стягнення з відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 змінені позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити, при цьому пояснила, що відповідачка ОСОБА_1 проплачувала кредит з прострочкою з 26 березня 2008 року, останнє погашення кредиту відбулось 20 травня 2009року.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з’явилися, причину неявки суду не сповістили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача не заперечувала проти розгляду справи без участі відповідачів, на підставі наданих доказів суду.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, так як про виниклу заборгованість відповідачки йому нічого невідомо, оскільки він не отримував вимоги про сплату заборгованості, а в тій копії, яку він отримав з пакетом позовної заяви підпис не його.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3 дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а вимоги до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного;
Установлено, що між ВАТ Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 233-М від 13 грудня 2007 року, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит в сумі 200. 000 грн. з оплатою відсотків за користування кредитом 15,8 % річних. Кредитні кошти були отримані відповідачкою ОСОБА_1 13 грудня 2007року готівкою відповідно до заяви на видачу готівки № 1026689 від 13.12.2007року( а.с.7). Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 зобов’язана була, починаючи з наступного місяця та дати видачі кредиту, щомісячно в період з 1 до 10 числа кожного місяця перераховувати грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та нараховані відсотки. За умовами п.3.2 Кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 повинна була погасити кредит до 12 грудня 2022 року.
27 травня 2008 року між позивачем та відповідачкою було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 233- М від 13.12.2007 року (а.с.6) згідно якого позивачка зобов’язувалась оплачувати процентну ставку за його користування 23% річних та в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості у розмірі 1111,11 грн., а також відсотки по кредиту.
Для забезпечення належного виконання позичальником ( відповідачкою ) своїх зобов’язань за кредитним договором 13 грудня 2007 року між банком та відповідачами; ОСОБА_2 укладено договір поруки № 233/1-М, та з ОСОБА_3 також укладено договір поруки № 233/2 – М ,(а.с.9-12) за умовами п.1.1 якого кожен із поручителів зобов’язувався перед банком в повному обсязі відповідати за невиконання боржницею ОСОБА_1 зобов’язань перед банком по погашенню одержаного кредиту по укладеному кредитному договору.
Станом на 16 вересня 2009 року по збільшеній сумі позову, заборгованість відповідачів перед банком по кредиту становить 216.245 грн.79 коп., яка складається; із заборгованості частини кредиту що залишилась – 177.776,18 грн.,
заборгованості за простроченим кредитом –8888,88 грн.,
заборгованості за простроченими відсотками – 4208,87грн.
заборгованості за нарахованими відсотками – 5412,13 грн.
пені за прострочення сплати кредиту та прострочення сплати комісійної винагороди – 19.959,73 грн. (а.с.48).
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти, встановлені договором.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1049 ч. 1 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у такій сумі, у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ч. 1 ЦК України позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 1050 ч. 2 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Умови Договору відповідачкою ОСОБА_1 порушені, про що свідчить розрахунок, наданий ВАТ Банк «Фінанси та Кредит»( а.с. 8,49 ),а тому заборгована сума має бути відшкодована на користь позивача.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, так як про виниклу заборгованість позивачки йому нічого невідомо, оскільки він не отримував вимоги про сплату заборгованості, а в тій копії, яку він отримав з пакетом позовної заяви підпис не його.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
Частиною 1 ст.554 ЦК України зазначено, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено субсидіарну відповідальність.
Частиною 2 ст.554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, так як відсутні докази, що він отримував вимоги позивача, як це передбачено п.2.3 договору поруки, а у вимозі про сплату заборгованості від 29.05.2009 року наданої позивачем до позову, підпис ОСОБА_3, виходячи із наданих інших документів, що містять особистий підпис ОСОБА_3 ( а.с.11-12,23) при простому їх порівнянні значно різниться, вимоги про призначення почеркознавчої експертизи відповідно до ст.10,11 ЦПК України позивачем не заявлено.
А тому поручитель – відповідач по справі ОСОБА_2 повинен нести солідарну із ОСОБА_1 відповідальність по погашенню боргу по кредитному договору № 233-М від 13 грудня 2007 року.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі цього з необхідно стягнути на користь ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» солідарно понесені позивачем судові витрати в розмірі 1950 грн., а саме : 1700 грн. сплаченого судового збору та 250 грн. плати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу.(а.с.1.2)
Керуючись ст.ст.10, 11,81, 88, 213-215,294 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 610, 623,629,1048- 1050, ЦК України
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства банку «Фінанси та Кредит» м.Київ задовольнити частково. . Стягнути СОЛІДАРНО із ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і жительки м. Миргород, Полтавської області, вул.Слави,18, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Відкритого акціонерного товариства Банку "Фінанси і кредит " м. Київ,
заборгованість за кредитним договором № 233 – М від 13 грудня 2007 року, договором поруки № 233/1 –М від 13 грудня 2007року в сумі 216.245 грн.79 коп.(двісті шістнадцять тисяч двісті сорок п’ять грн.79 коп.)
понесені судові витрати 1950 грн., а всього 218.195грн.79коп.(двісті вісімнадцять тисяч сто дев’яносто п’ять грн. 79 коп.)
В позовних вимогах до ОСОБА_3- відмовити за недоведеністю.
Копію рішення направити відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з часу проголошення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви через Миргородський міськрайонний суд до апеляційного суду Полтавської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: Н.М. Альошина