Судове рішення 2-102/2009 від 04.01.2010

Судове рішення #7187948

Копія Справа № 2-102 / 2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009р. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:

головуючої судді – Альошиної Н.М.

при секретарі – Сахненко Н.Ю.

з участю адвокатів – ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргород

справу за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_4

3 особа: приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_5

про визнання недійсним договору дарування будинку,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_3 02.12.2008 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, 3 особа – приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що житловий будинок № 102 по вул. Шишацькій в м. Миргороді належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.11.2000р.

15.08.2006 року між нею та рідною дочкою – відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір дарування зазначеного будинку, що був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5

Нею заперечується дійсність цього правочину, який під впливом тяжкої обставини – особистого стану її здоров’я , змусив її укласти договір дарування на вкрай невигідних для неї умовах так як вона позбувалася права власності на єдине належне їй житло і взамін нічого не отримувала. У неї з 30.10.1995 року розвився ішемічний інсульт її переведено на 3 групу інвалідності. В 1998р. мав місце повторний ішемічний інсульт на фоні ГХ 3 ступеня. З діагнозом ХДЕ ІІ ст. виражений вегето-судинний та цефангічний синдроми, легкий в/атастичний синдром, наслідки перенесених раніше ішемічних інсультів, легкий лівобічний пароксизм вона неодноразово лікувалася в умовах стаціонару різних медичних закладів в тому числі Інституті неврології та психіатрії м. Харкова (27.03.-13.04.2001р.).

В березні 2006 року відчула погіршення здоров’я і після стаціонарного обстеження в умовах Миргородської ЦРЛ їй було встановлено діагноз: ГХ 3ст., наслідки ішемічних «малих» атеротромботичних інсультів у вигляді двобічної піраміди, діагноз «повторний ішемічний інсульт» не підтвердився. Відповідачці було відомо, що вона діє за наявності тяжкої обставини.

Підставою недійсності правочину є і недодержання в момент його вчинення сторонами вимог визначених в ч.1-3, 6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому обдаровуваному безоплатно майно (дарунок) у власність ч.1 ст.717ЦК України.

Договором дарування відповідно до ч.1 ст.723 ЦК України може бути встановлений обов’язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному через певний строк. В цьому правочині нічого не вказується про передачу будинку у власність та про безоплатність такої передачі та не вказано строк на протязі чи до якого повинна була передати будинок, що свідчить про невідповідність його вимогам ст.717, 723 ЦК України

В ході судового слухання справи позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду 26.02.2009 року із заявою про зміну підстав позову в якій зазначала, що так як мало місце погіршення стану здоров’я, а її дохід в місяць складав на той час біля 900грн.їй були необхідні кошти на стаціонарне лікуваня, яких вона не мала, даруючи дочці житло сподівалася та була впевнена, що за це їй буде надаватися матеріальна підтримка, тобто на момент укладання договору вона помилялась – неправильно сприймала фактичні обставини правочину, вплинуло на її волевиявлення, вона була впевнена що їй буде надаватися матеріальна допомога, без такої впевненості правочин не був би укладений. Після його укладення вона стала проживати в кімнаті 2х2,5м., їй забороняють користуватися гарячою водою, погребом, вимагають сплатити комунальні послуги.

Крім цього вважає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог ч.1-3, 6 ст.203 (ч.1 ст.215) ЦК України. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. В зазначеному правочині нічого не вказується про передачу будинку у власність та про безоплатність такої передачі, а також не вказаний строк на протязі або до якого повинна була передати будинок, що свідчить про його невідповідальність вимогам ст.717 та 723 ЦК України.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 змінений позов підтримала та просила його задовольнити, а також стягти з відповідачки всі понесені нею документально підтверджені судові витрати. При цьому пояснила, що під час укладення договору дарування 15.08.2006 року вона не розуміла куди її везуть, де вона знаходилась і які будуть наслідки від цього. Вона вважала, що так як малось місце погіршення здоров’я то відповідачкою буде надаватись матеріальна допомога, що і є помилкою.

Договір дарування не відповідає вимогам Цивільного законодавства ст. 717, 723 ЦК України, оскільки там не вказано про передачу будинку у власність та про безоплатність такої передачі, не вказано строк протягом якого повинна була передати цей будинок. Вона вважає зайвим проведення судово-медичної експертизи.

Відповідачка ОСОБА_4 змінені позовні вимоги не визнала та пояснила, що про бажання оформити договір дарування будинку узнала від матері, яка пояснювала свій намір необхідністю проводити ремонт, бо вугол хати дав тріщину, а у неї для цього не було грошей. Позивачка умовила її сім’ю перейти жити в цей будинок так як для неї однієї він був великим. Замовляла документи для укладення цього договору сама позивачка. Ні до цього, ні під час укладення договору дарування у нотаріуса між ними не обговорювалось питання про довічне утримання та надання нею матері матеріальної допомоги, оскільки позивачка знала їх матеріальне становище відсутність свого житла та утримання двох малолітніх дітей. На сьогодні вона з чоловіком за власні кошти, та матеріальної допомоги батька, тітки та родичів чоловіка відремонтували будинок, поміняли вікна. За бажанням позивачки у зв’язку з конфліктом у сім’ї з допомогою батька, тітки, свекрухи добудовують у дворі будинок з усіма зручностями для її окремого проживання. Негативна поведінка в сімї її матері погіршила відносини у 2007 році.

Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_5 пояснив, що процедура дарування майна не проходить спонтанно, оскільки сторона замовляє документи в бюро техінвентаризації та надає інші документи для його оформлення, на що може бути витрачено більше місяця. В присутності нотаріуса сторона, що бажає вчинити правочин повідомляє про свої наміри, до його підписання сторона ознайомлюється з проектом договору. ОСОБА_3 передала безоплатно ОСОБА_4 у власність житловий будинок під час посвідчення договору дарування, про що зазначено в п.8. цього договору, тому твердження про його невідповідність ст. 717, 723 ЦК України недоречна. Якби вона мала інші наміри і про це заявила при оформленні дарування, зазначений договір ним би не був посвідчений.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, нотаріуса ОСОБА_5 по обставинах укладення договору дарування від 15.08.2006року,вивчивши і детально проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, і позивачка ОСОБА_3 того не заперечує, що вона займалась замовленням документів в БТІ та збирала інші довідки з метою оформлення зазначеного договору дарування, які виготовлялись більше місяця.

За змістом ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Реалізовуючи свій намір відповідно до укладення договору дарування житлового будинку від 15.08.2006 року (а.с.8) позивачка Тамбова.В.О. (дарувальник) проживаюча за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 та обдаровувана – відповідачка ОСОБА_4, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті попередньо ознайомлені з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину) уклали договір, згідно якого «дарувальник» зобов’язалась передати, а «обдаровувана» зобов’язувалась прийняти належний «дарувальнику» на праві приватної власності житловий будинок 102 по вул. Шишацькій в м. Миргороді Полтавської області, що складається з житлового будинку літ. «А-1», житловою площею 47,8кв.м., площею 72,2кв.м., де знаходиться сарай «Б», вбиральня «В», гараж «Г», сарай «Д», погріб “д», сарай «З», а також споруди. Сторони домовились, що під передачею відчужуваного житлового будинку за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття «обдаровуванню» від «дарувальника» оригінального примірника цього договору свідчить про те, що передача речі відбулась. В присутності нотаріуса «дарувальник» передала «обдаровуваній» оригінальний примірник цього договору. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу житлового будинку «обдаровуваній». Цей договір 15.08.2006р. був посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі № 4488, та підписано сторонами.

В судовому засіданні позивачці ОСОБА_3 роз’яснена суть ч.4 ст.10 ЦПК України, щодо підстав та порядку проведення судово-медичної експертизи,від проведення якої вона відмовилась, а тому посилання на перебування в такому стані здоров’я, коли вона не розуміла куди її везуть, що вона вчиняє чи то нотаріус був, і які будуть наслідки від вчинення цих дій не заслуговують на увагу суду та спростовуються наданими доказами, показами свідків про те, що як до так і після вчинення зазначеного договору позивачка ОСОБА_3 вела активний спосіб життя, працювала, їздила відпочивати на море. Як пояснив приватний нотаріус ОСОБА_5 документи після ознайомлення і підписання ОСОБА_3 власноручно передала ОСОБА_4 і ніякої розмови про подальше матеріальне утримання позивачки мови не було ні під час підготовки документів і під час самого укладення договору дарування. Як свідчила свідок ОСОБА_6- рідна сестра позивачки, що саме договір дарування будинку було вчинено і про це розповідала напередодні їй позивачка, так як спадковий будинок потребував ремонту – руйнувався вугол цього будинку, а позивачка не мала коштів на його ремонт, запросила проживати до себе сім’ю своєї дочки – ОСОБА_4, яка проживала на зйомній квартирі. Після того, як в будинку був проведений суттєвий ремонт за кошти дітей , свекрухи, та інших родичів з 2008 року відношення позивачки до сім’ї дочки змінилося.

Статтею 229 ЦК України визначено правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки. Помилка-це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце. Як роз’ясняв Пленум ВСУ у п.11 постанови від 28 квітня 1978р.№3 « Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (з наступним змінами) під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта , предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним. Згідно із ч.1 ст.229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін ,таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати або бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. З урахуванням вищенаведеного, позивачкою ОСОБА_3 не надано переконливих доказів які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин укладеного договору дарування будинку.

Відповідно до ст.717 ч.1 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність, який згідно ст.. 719 ч.2 ЦК України на нерухому річ укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Цивільним кодексом України в ст. 727 чітко зазначені підстави розірвання договору дарування на вимогу дарувальника, а саме дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим.

У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов’язаний повернути дарунок у натурі. Ці обставини є вичерпними.

Обставина на яку посилається позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування частини жилого будинку діючим Законом не передбачено, а тому в її задоволенні необхідно відмовити за безпідставністю.

Крім того, ст. 728 ЦК України передбачений 1 річний термін позовних вимог щодо розірвання договору дарування. До суду ОСОБА_3 звернулася із зазначеним позовом 2 грудня 2008 року.

Позивачка ОСОБА_3 посилаючись в позові на невідповідність укладеного нею договору дарування вимогам ст..717,723 ЦК України зазначала, що в ньому не вказується про передачу будинку у власність та про безоплатність такої передачі, також не вказаний строк на протязі або до якого вона повинна була передати будинок.

Виходячи із змісту ст. 717 ЦК України, та встановленого в судовому засіданні, договір дарування опосередковує безоплатне передання майна (дарунка)дарувальником на користь обдарованого. При виконанні цього договору відбувається збільшення обсягу майна обдарованого без надання взаємної винагороди дарувальнику. Цей договір є безоплатним і це його основна риса яка, не може встановлювати обов’язок для обдарованого вчинити певні дії на користь дарувальника. Договір дарування вважається одностороннім договором, за яким дарувальник передає або зобов’язується передати в майбутньому предмет договору та при цьому не має права пред’являти жодної вимоги до обдарованого, а він в свою чергу не бере на себе ніяких обов’язків на користь дарувальника, тобто не виникає взаємних прав та обов’язків.

Статтею 723 ЦК України передбачається, що при укладенні договору дарування може бути визначений обов’язок дарувальника передати дарунок через певний строк. Як слідує із змісту договору дарування житлового будинку від 15.08.2006року,цей строк зазначено в п.8, при розгляді даної справи судом не встановлена невідповідність укладеного ОСОБА_3 договору дарування вимогам діючого цивільного законодавства, тому і в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

В разі відмови в задоволені позову за ст.88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, що їх понесла, тобто в задоволенні цих вимог ОСОБА_3 також необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 213-215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В позовних вимогах ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку № 102 по вулиці Шишацькій в м. Миргороді Полтавської області від 15 серпня 2006 року ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі № 4488 та стягнення понесених та документально підтверджених судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту проголошення та подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви.

Головуюча, суддя: / підпис /

Оригіналу відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду Н.М.Альошина