копія    

Справа № 2-1359/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

21 жовтня 2009 року                                  м. Миргород    

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

Головуючої  судді                 -Альошиної Н.М.,

при секретарі                     -Сахненко Н.Ю.,

розглянувши  у  попередньому судовому засіданні в залі суду міста Миргорода  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання  дитини,

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2009  року ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом  про стягнення аліментів на утримання дитини  з  ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 27.10.1991 року між нею та відповідачем ОСОБА_2,  було зареєстровано шлюб в Савинцівській сільській раді Миргородського району Полтавської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис за № 14. Від цього шлюбу в них народився син,  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею. З відповідачем вона проживала разом до 10 червня 2009 року. ОСОБА_2 працездатний і зобов’язаний  надавати кошти на утримання дитини до повноліття. Інших утриманців він не має.

Позивачка  просить стягувати з відповідача ОСОБА_2, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до  його повноліття.

В попередньому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти винесення заочного рішення  на підставі матеріалів, які маються в справі.

Відповідач  ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не сповістив, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши позивачку, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позовні вимоги  підлягають  задоволенню.

Відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачає розмір аліментів, який в будь-якому разі не може бути менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом достовірно встановлено, що 27 жовтня 1991 року між позивачкою ОСОБА_1  та відповідачем ОСОБА_2  було зареєстровано шлюб в Савинцівській сільській раді Миргородського району Полтавської області,  про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис за № 14( а.с.2).

 Від цього шлюбу в них народився син:  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачкою, батьком  записаний у свідоцтві про народження відповідач – ОСОБА_2 ( а.с.3). Дитина знаходиться на  утриманні матері, відповідач добровільно матеріальну допомогу на  утримання сина не надає. ОСОБА_2  нікому  іншому аліменти не виплачує,  працездатний і зобов’язаний  надавати таку допомогу.

Зважаючи на те, що між сторонами добровільно не досягнуто умов матеріального забезпечення дитини,  вимоги позивачки про стягнення аліментів ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню та  стягненню з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього  сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно - в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2009 року - моменту звернення позивачки до суду і до повноліття дитини.

Відповідно до частини 1 пункту 5 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 30.04.1993 року „Про державне мито” від сплати державного мита звільняються позивачі по позовним заявам про стягнення аліментів.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до частини 2 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли.

 В зв’язку з вищенаведеним підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2  на користь Місцевого бюджету м. Миргорода 51 гривня судового збору, від сплати якого була звільнена позивачка ОСОБА_1  при зверненні до суду, та на користь Державного бюджету м. Миргорода -120 грн. - витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 180, 182, 183 СК України, ст.4 Декрета Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, ст.ст. 10, 11, 81, 88,130, 208, 209, 213, 215, 218,  224, 227, 228, 294, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання неповнолітнього сина:  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно - в розмірі 1/4 частини всіх видів  заробітку (доходу) відповідача,  але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 вересня 2009 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь;

 Місцевого бюджету м. Миргорода 51 гривня судового збору,

 Державного бюджету м. Миргорода -120 грн. - витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів після отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з часу подачі заяви до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя:                   (підпис)                            ОСОБА_4.

Оригіналу відповідає; суддя Миргородського міськрайонного суду                Н.М.Альошина.