ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637  e-mail:  inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа №  806/3416/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" червня 2018 р.                                                                                  м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді                                                          Франовської К.С.         

суддів:                                                                              Іваненко Т.В.

                                                                                          ОСОБА_1,

за участю секретаря                                         Черемісової С.О.,

позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_2  на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "22" січня 2018 р. у справі за позовом  ОСОБА_2     до  Головного управління Національної поліції в Житомирській області      про визнання неправомірним висновку, визнання неправомірним та незаконним наказу, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії , -

суддя в 1-й інстанції - Нагірняк М.Ф. ,

час ухвалення рішення - 15 год 12 хв.

місце ухвалення рішення - м. Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 29.01.2018 р.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2  звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив визнати неправомірними та незаконними  висновок  службового розслідування, наказ про звільнення зі служби в поліції, зобов'язати відповідача  поновити його  на посаді, стягнути  середнє  грошове  забезпечення за час вимушеного прогулу .

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що  з 07.11.2015року проходив службу в Національній поліції України. Відповідно до  наказу № 216 о/с  від 31.10.2017 року, з 31.10.2017року був звільнений з посади старшого інспектора - чергового сектору реагування патрульної поліції №1 Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Вважає звільнення незаконним, так як службове розслідування проведено з  порушеннями,  при визначенні йому виду дисциплінарного покарання не було враховано, що  він брав участь в АТО, його безперервний стаж служби в органах поліції та сімейні  обставини.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, притягнення до дисциплінарної  відповідальності можливо лише  за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Позивач посилається на те, що службове розслідування  по факту перебування його в  стані алкогольного сп'яніння  в громадських місцях поза  службою, проведено поверхнево, висновки за наслідками  службового  розслідування  не відповідають обставинам справи, матеріалами  службового розслідування не доведено факт перебування його в стані алкогольного сп'яніння. При  звільнені з посади не було враховано всі обставини, що пом'якшують  його відповідальність.

Перевіривши  матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника ГУ Національної поліції в Житомирській області №811 від 02.10.2017 року було призначено службове розслідування на підставі інформації, яка надійшла 01.10.2017року з управління поліції в метрополітені ГУНП в м. Києві про вчинення  ОСОБА_2 на станції метро "Контрактова площа" неправомірних дій і складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.178 КУпАП (а.с.34).

За результатами службового розслідування був зроблений висновок від 26.10.2017року, відповідно до якого,  ОСОБА_2 підлягав звільненню зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання поліцейського (а.с.62-65).

На підставі службового розслідування  ГУ Національної поліції у Житомирській області було видано наказ  від 26.10.2017року №1364 про притягнення ОСОБА_2В до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ч.1ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання  законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідного несення  високого звання поліцейського, порушення ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині гідного і чесного поводження в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, виявлення поваги до керівного складу, а також порушення розділу 11 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016року №1179, яке виразилося у перебуванні в стані алкогольного сп'яніння поза службою, вчиненні дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівника МВС, імідж Національної поліції України, проявлення нещирості під час службового розслідування" (а.с.66).  

31.10.2017 року ГУ Національної поліції в Житомирській області  було видано наказ №216 0/с  про звільнення зі  служби в поліції  відповідно до Закону України "Про  Національну поліцію" за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією  дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_2, старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №1 Новоград-Волинського відділу поліції ГУ  Національної поліції в Житомирській області.

Не погоджуючись з висновком службового розслідування та наказом №26 о/с від 31.10.2017 року  про звільнення зі служби  в Національній поліції, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Приймаючи рішення та відмовляючи у  позові, суд першої  інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося внаслідок порушення ним службової дисципліни (вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.18 Закону України "Про Національну поліцію"), на підставі п.п.6 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", а саме: у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення з поліції.  Крім того, суд першої інстанції дійшов висновків, що  висновок службової перевірки не тягне для позивача жодних правових наслідків, не породжує обов'язків,  отже не є рішенням органу владних повноважень в розумінні КАС України.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року N3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут), Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (надалі - Закон  №580-VIII).

Статтею18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ст.19 Закону N 580-VIII , у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п.9 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року N 901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що  службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна  базується  на  високій   свідомості   та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:  дотримуватися законодавства,   неухильно   виконувати  вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ  України,  статутів  і наказів начальників;  захищати і   охороняти   від   протиправних  посягань  життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;  поважати людську  гідність,  виявляти  турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю;  у службовій діяльності бути чесною,  об'єктивною і незалежною від  будь-якого  впливу громадян,  їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі  та  обмеження,  пов'язані  зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам   у   зміцненні   службової   дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та  інших  громадян,  бути ввічливим,  дотримуватися правил внутрішнього розпорядку,  носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;  з гідністю і  честю  поводитися  в  позаслужбовий  час,  бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;  берегти та підтримувати  в  належному  стані  передані  їй  в користування   вогнепальну   зброю,  спеціальні  засоби,  майно  і техніку. У разі виявлення порушень законодавства,  зловживань чи інших правопорушень   у   службовій   діяльності   особа   рядового  або начальницького складу повинна вжити заходів  щодо  припинення  цих порушень  та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ  Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179, поліцейський  повинен контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не  дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень  та службову поведінку, а також мати  охайний  зовнішній вигляд, бути  у встановленій формі.

Водночас, згідно  п. 3 п.4 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179,  передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.

Тобто, дотримання вимог Дисциплінарного статуту та Правил повинно здійснюватися працівниками поліції як в робочий, так і в позаробочий час.

В силу вимог ст.12 Дисциплінарного статуту звільнення з органів внутрішніх справ є одним з видів дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування (ст.14 Дисциплінарного статуту).

Як вбачається з п.п.6 ч.1 ст.77 ст.18 Закону №580-VIII (з урахуванням п.9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року №901-VIII), поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом ГУ Національної поліції в Житомирській області від 26.10.2017року №1364 ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності  у вигляді звільнення зі служби в поліції за наслідками службового розслідування.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що 01.10.2017 року ОСОБА_2, будучи поза службою та перебуваючи у стані алкогольного  сп'яніння, знаходився у громадському місці на станції метрополітену "Контрактова  площа" у м. Києві, своєю поведінкою допустив порушення Правил етичної поведінки поліцейських.

На час розгляду справи у суді першої інстанції наказ  ГУ Національної поліції в Житомирській області від 26.10.2017року №1364 не було скасовано та  змінено, тому  позивач вважається особою, до якої застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Згідно наказу  ГУ Національної поліції в Житомирській області від 31.10.2017року №216 о/с, ОСОБА_2 звільнений зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Тобто, оскаржуваний наказ був виданий  виключно на  реалізацію наказу від 26.10.2017р. №1364 (а.с.67).

Отже, наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 31.10.2017 року №216 о/с "По особовому складу" щодо звільнення  ОСОБА_2 носить суто формальний характер та є фактичною реалізацією наказу 26.10.2017р. №1364  в розрізі приписів ч. 1 ст. 48 Закону №580-VIII, а тому оцінка спірного наказу має надаватися судом безпосередньо з оцінкою наказу від 26.10.2017р. №1364, який в свою чергу не є предметом розгляду даного адміністративного позову.  

Водночас,  ОСОБА_2 у своїй позовній заяві,  вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області   від 26.10.2017р. №1364 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" не заявляє.

Згідно ч. 2 ст. 9  КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновками   суду першої інстанції, що  оскаржуваний наказ від 31.10.2017року № 216 о/с винесено ГУ Національної поліції в Житомирській області в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений законом, а тому є правомірним і скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

У зв'язку з  наведеним, не підлягають до задоволення позовні вимоги  щодо стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, з огляду на їх похідний характер.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірним Висновку службового розслідування від 26 жовтня 2017 року за фактом порушення ним норм професійної етики у позаслужбовий час,  то апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок службової перевірки - це лише службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки уповноваженими посадовими особами відповідного органу та відображає її результати, є носієм певної інформації, однак, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків позивача, оскільки лише передує прийняттю акту індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки для позивача та підлягає оскарженню у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Отже, висновок службової перевірки є лише носієм доказової інформації, яка в подальшому повинна використовуватися уповноваженою особою при визначенні поліцейському відповідного виду дисциплінарної відповідальності. При цьому, такий висновок службової перевірки складається посадовими особами відповідача і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів порушень. Крім того, висновки такої перевірки не є остаточними, а є лише думкою певних осіб щодо наявності чи відсутності в діях певної особи порушень службової дисципліни (дисциплінарного проступку) та пропозицію про вид відповідальності особи рядового та начальницького складу, так як такі посадові особи не наділені повноваженнями щодо застосування до позивача жодних видів дисциплінарного стягнення та не наділені повноваженнями щодо звільнення позивача зі служби в органах поліції.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволені позову про визнання неправомірним  Висновку службового розслідування від 26 жовтня 2017 року, визнання неправомірним та скасування наказу відповідача про звільнення позивача зі служби в  поліції та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, що звільнення з органів внутрішніх справ, як вид стягнення є крайнім заходом  дисциплінарного впливу та, що відповідачем не було взято до уваги обставини, що пом'якшують відповідальність, апеляційний суд зазначає таке.

Визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. До того ж закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Таким чином, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку та особи порушника, начальник ГУ Національної поліції  може застосувати до нього стягнення у межах компетенції, виходячи із обставин справи. Працівник поліції згідно Присяги та Правил поведінки не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника.

Працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, а саме, бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Отже, вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2  залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду  від "22" січня 2018 р.  без змін.  

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.  

Головуючий   суддя                                                                       К.С. Франовська

судді:                                                                                               Т.В. Іваненко

                                                                                                         ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "08" червня 2018 р.