Справа № 2-194/2010

Р   І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 лютого  2010  року                                    Жидачівський   районний  суд  Львівської  області   у  складі:

           головуючого – судді  Салія В.В.

          при  секретарі             Рибаковій  І.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жидачеві справу за позовом ОСОБА_1 до  Новострілищанська селищної Ради про визнання її власником недобудованого житлового будинку,-                  

В С Т А Н О В И В:

          Позивачка  ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду з позовом про визнання її власником незавершеного будівництва – житлового будинку по вул. Польова,8 в смт.Нові Стрілища Жидачівського   району, мотивуючи  позовні вимоги тим, що в 1988 році з чоловіком ОСОБА_2 вирішили збудувати житловий будинок. 08 квітня 1988 року рішенням виконкому Новострілищанської селищної ради № 21 чоловіку надали дозвіл на будівництво. Було виділено земельну ділянку площею 1100 кв.м по вул. Польова,8 в смт.Нові Стрілища Жидачівського   району. У встановленому порядку розробили технічну документацію та розпочали будівництво, яким фактично займалася вона, поскільки чоловік захворів і не міг займатися будівництвом. 08 грудня 2004 року чоловік помер. На час смерті чоловіка  будівельні роботи по будинку виконано на 68% готовності. Поскільки документи були оформлені на чоловіка і в зв»язку з відсутністю коштів після смерті чоловіка будь-якого будівництва не проводила. На час смерті чоловіка згідно ч. 2 п. 4 ст. ЗЗ1 ЦК України за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту є незначною. На підставі Закону N 3201-IV  від 15.12.2005 р. п. 4 ст. ЗЗ1 ЦК України втратив чинність.  Згідно ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує відповідальність особи.  Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить на праві сумісної власності. Поскільки чоловік помер  08 грудня 2004 року, то недобудований будинок став належать їй. Вона отримала право на володіння та користування недобудованим будинком, однак не може ним  розпорядитися. У відповідності до ст. 5 ЦК України просить згідно п. 4 ст. ЗЗ1 ЦК України визнати її власником недобудованого житлового будинку. В даний час будинок розвалюється, коштів на його будівництво у неї намає, вона хворіє і їй потрібні кошти на лікування, а тому вирішила продати недобудований житловий будинок.

            В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

          Представник відповідача - виконкому Новострілищанської селищної Ради в судове засілання не з»явився,а в суд було направлено заяву, що виконком Новострілищанської селищної Ради позов  визнає, просить справу слухати у відсутності їхнього представника.

          Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі,  вважає,що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи із таких обставин:

          Згідно ст. 5 ЦК України  а кти цивільного  законодавства  регулюють  відносини,  які виникли з дня набрання ними чинності.  Акт  цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім  випадків,  коли  він   пом'якшує   або   скасовує   цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні  відносини  виникли  раніше  і  регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність,  новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків,  що виникли з моменту набрання ним чинності.

            Суд вважає, що вказані цивільні правовідносини виникли станом на 08 грудня 2004 року, тобто на момент смерті  чоловіка позивачки, і до них можна застосовувати вимоги п.4 ст 331 ЦК України, яка діяла на той час, згідно якої за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною .

           Судом встановлено, що 08 квітня 1988 року рішенням виконкому Новострілищанської селищної ради № 21 чоловіку позивачки ОСОБА_2 наданий дозвіл на будівництво. Було виділено земельну ділянку площею 1100 кв.м по вул. Польова,8 в смт.Нові Стрілища Жидачівського району. Відповідно до розробленої технічної документації було розпочато будівництво. 08 грудня 2004 року ОСОБА_2 помер. На час смерті чоловіка  будівельні роботи по будинку виконано на 68% готовності., що підтверджується зведеним актом вартості будинків, господарських будівель та споруд  , виготовленим 15.04.2009 р. працівниками Стрийського  державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації.

            Рішенням Новострілищанської селищної ради № 376 від 30.11.2009 р. позивачці передано  земельну ділянку площею 1100 кв.м. по вул. Польова,8 в смт.Нові Стрілища Жидачівського   району в зв»язку із зміною власника.

            Наведені докази дають підстави визнати ОСОБА_1 власником недобудованого житлового будинку по вул. Польова,8 в смт. Нові Стрілища Жидачівського   району.

         А тому на підставі наведеного та керуючись  ст.ст. 5, 392, п.4 ст. 331(що діяв станом на  08 грудня 2004 року) ЦК України, керуючись  ст.ст. 10,60,213-215 ЦПК України,  суд,-

В И Р І Ш И В:

                 Позов задоволити.

                 Визнати  ОСОБА_1 власником недобудованого  житлового будинку по вул. Польова,8 в смт.Нові Стрілища Жидачівського   району Львівської області.

      На   рішення може бути подана   заява   про   апеляційне   оскарження протягом десяти днів   з   дня   оголошення   рішення,   апеляційна   скаргаможе   бути   подана протягом   двадцяти днів   після   подання   заяви про   апеляційне   оскарження   до апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд.

Головуючий-суддя :   підпис

Суддя Жидачівського районного суду                        В.В.Салій

                                                            Примітка:  оригінал рішення  знаходиться

 в  матеріалах  цивільної  справи № 2-194/2010 р.