МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 червня 2018 р. № 814/1312/18

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М. , секретаря судового засідання Бондар В.О.,

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, посвідчення № 288, від 07.05.16;

від відповідача 1: Звіревич Д.В., довіреність № 3559/20.3-03, від 29.12.17;

від відповідача 2: Романчук С.М., посвідчення № 209, від 17.01.18; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_4, АДРЕСА_1

до відповідача 1: до відповідача 2:Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029

про:визнання протиправними та скасування постанов від 15.09.2016 № 52228069, від 22.11.2016 № 52228069, від 18.08.2017 № 53058294,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд визнання протиправними та скасування постанов від 15.09.2016 № 52228069, від 22.11.2016 № 52228069, від 18.08.2017 № 53058294.

Разом з позовною завою позивач подала заяву про поновлення пропущеного строку на оскарження вищевказаних постанов відповідача, обґрунтувавши заяву тим, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, тому оскаржувані постанови вона не отримувала. Замість неї їх отримав її син, який мешкає за адресою:АДРЕСА_1, але позивачці про це нічого не сказав.

Відповідач 1, жодних доказів на підтвердження своєї позиції суду не надав, проти поновлення пропущеного строку на оскарження, заперечував, аргументів не навів.

08.06.2018 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для надання необхідних доказів.

Представник позивача заперечував проти клопотання, з огляду на скорочені строки розгляду даної категорії справ.

Суд клопотання задовольнив, надав відповідачу 1 час до 11.06.2018 року 15:00 год.,

В судове засідання представником позивача 1 не було надано жодних доказів.

В судовому засіданні заявлено про винесення ухвали щодо витребування доказів та відкладення розгляду справи.

Відповідач 2 підтримав клопотання про відкладення.

Представник позивача заперечував проти клопотання, з тієї підстави, що відповідач не може просити витребувати у себе самого докази, оскільки це не передбачено нормами КАС України.

Суд відмовив в задоволенні клопотання усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання.

Відповідач 2 заперечував проти поновлення пропущеного строку на оскарження, вважає, що оскаржувані рішення були належним чином отримані сином позивачки, тому вважається, що вона повідомлена про порушення своїх прав.

Суд заслухав думку представників сторін та дійшов такого висновку.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п.1 ч. 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_6 пояснив, що дійсно посварився зі своєю матір`ю ОСОБА_4, та не спілкувався з нею до моменту, коли вона йому повідомила про проблеми зі примусовим стягненням пенсії. Він проживає за адресою АДРЕСА_1, матір з ним не проживає з моменту сварки. Конверти з ДВС, отримував двічі в вересні 2016, та перед новим роком в 2016 році, однак не відкривав їх, тому не знав змісту. ОСОБА_4, не повідомляв про конверти, з огляду на особисті відносини, сварку. На запитання щодо отримання третього конверту відповів, що такого конверту він не отримував.

Як вбачається з клопотання про поновлення строку на оскарження, позивачка дізналась про порушення своїх прав 21.05.2018 року в приміщенні пенсійного фонду Заводського району м.Миколаєва, оскільки з пенсії буде утримуватись 20% на погашення боргу по стягненню виконавчого збору. Після чого позивачка поїхала до сина, взяла у нього листи та дізналась про існування постанов.

Таким чином, зважаючи на відсутність доказів повідомлення позивачки органами влади про прийняті рішення, що впливають на її права, суд вбачає підстави для поновлення строку позивачу, для звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права та поновляє процесуальний строк звернення до суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 5, 122, 123, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку на оскарження.

2. Ухвалу направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається.

Суддя О.М. Мельник