АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6346/16 Справа № 199/8787/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Посунся (Колодяжна) Н.Є.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Посунся Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Прозорової М.Л.

при секретарі - Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради - про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2016 року, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та матеріальному закону.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення таким, що повинне бути скасоване з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 12.12.1987 року та від 18.03.2003. є власником домоволодіння АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 15.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та ЗАТ (нині ПАТ) КБ «Приватбанк»,- був укладений 15.11.2007 року договір іпотеки із ОСОБА_3, за умовами якого нею в іпотеку переданий вказаний житловий будинок, відносно якого нині за позовом Банку вирішується питання про звернення стягнення.

Позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є онукою ОСОБА_3, а ОСОБА_4 - рідною донькою ОСОБА_3 і матір*ю ОСОБА_2.

Всі перелічені особи та ще одна дитина ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - проживали та проживають у вказаному домоволодінні.

Відмовляючи у вимогах про визнання іпотечного договору недійсним, - райсудом зроблено висновок, що при посвідченні даного договору нотаріусом були дотримані усі норми і порядок укладання даного виду договору без порушень вимог чинного законодавства. Крім того, суд вважав, що, оскільки іпотекодавцем була бабуся, яка не виконувала обов*язків батьків чи опікуна, то вона не несла відповідальності за малолітню на той час дитину; що стосується права постійного проживання позивачки у будинку- райсуд цей факт не визнав, вважаючи, що підтвердженням такого факту може бути лише реєстрація особи, чого в даному випадку не було.

Висновки суду не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки суперечать вимогам закону та дійсним обставинам справи; під час розгляду спору судом не було з*ясовано та не наведено висновків щодо доводів позивачки про порушення саме її майнових прав як неповнолітньої особи в результаті укладення спірного договору.

Так, згідно зі ст.177 Сімейного Кодексу України, ч.3стат ті 17 Закону України «Про охорону дитинства»- батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження, вони зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.; не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, зокрема, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

.При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», необхідно в кожному конкретному випадку:

1) перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання;

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору;

3) з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Матеріалами справи та поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, підтверджено, що на момент укладання договору іпотеки .2007 року малолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 постійно проживали у спірному будинку із своєю матір'ю ОСОБА_4. та бабусею ОСОБА_3, а тому набули право користування житлом.

Не прийнявши до уваги пояснення даних свідків з тих підстав, що місце проживання фізичної особи потребує реєстрації, а у разі якщо це малолітня або неповнолітня особа - цей обов'язок покладається на батьків, - суд залишив без врахування, що за дії або бездіяльність батьків діти не повинні нести відповідальність.

Необхідність отримання батьками або законними представниками дозволу Органу опіки та піклування для укладання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання, - закріплена правилами ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

Між тим, закріплений законом контроль за додержанням майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень, Органами опіки та піклування здійснений не був. Договір Іпотеки був укладений лише тому, що бабуся позивачки ОСОБА_3 при його укладанні особисто надала нотаріусу письмову заяву, в якій зазначила, що домоволодіння не є об'єктом спільної власності та будь-яких прав щодо нього в інших осіб не має.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Таким чином, права малолітньої дитини інваліда дитинства П групи - були порушені.

Відмовляючи у позові, серед іншого, суд виходив з того, що неправдиве повідомлення батьками неповнолітньої особи про відсутність прав дитини на майно, не може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини.

Однак таке твердження є безпідставним, оскільки судом залишено без уваги, що у даному випадку позов пред*явлено самою дитиною, яка на даний час досягла повноліття, та відносно якої мається порушення майнових прав внаслідок укладення договору щодо майна, право на яке вона має, та в результаті якого (договору) вона може бути позбавлена законного права користування спірним житловим приміщенням, при тому, що як встановлено, іншого житла - не має та в результаті інвалідності може не мати у майбутньому.

Укладення правочину, предметом якого є житлове приміщення, право користування яким мала малолітня дитина, без попередньої згоди органу опіки та піклування та в результаті порушення вимог закону щодо майнових прав дитини, - є підставою для визнання цього правочину недійсним у відповідності до правил статей 203 ч.1, 215 ЦК України.

З огляду на викладене, рішення райсуду, як таке, що ухвалене в результаті неповного з*ясування обставин справи, висновки якого не відповідають дійсним обставинам та вимогам матеріального закону, у порушення ст.ст.213, 214 процесуального закону,- підлягає скасуванню, а новим рішенням - позовні вимоги- задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 309пп.1, 3,4 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2016 року - скасувати.

Визнати недійсним договір іпотеки від 15.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 12343 будинку АДРЕСА_1, загальною площею 54 кв.м., житловою площею 30 кв.м..

Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

М.Л.Прозорова