АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3797/16 Справа №  191/3255/15-ц                                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1        Доповідач  -  Посунся (Колодяжна) Н.Є.      

Категорія  27                                                                                                  

У Х В А Л А

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

19 травня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Лисичної Н.М.

при секретарі – Назаренко А.С.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 – про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 14.11.2007. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2  укладено кредитний договір, згідно якого Банк надав позичальнику кредитний ліміт у сумі 10 000грн. зі сплатою 30% річних  з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

На підставі наданого позивачем розрахунку  міськрайсудом  було встановлено, що прострочена заборгованість за договором від 14.11.2007. у розмірі 5317,04 грн. виникла 30 грудня 2011 року,  а тому  суд вважав, що з цього дня позивач довідався про порушення свого права, і з цього дня розпочався відлік позовної давності, який закінчився - 30 грудня 2014 року,   між тим, позовна заява подана  28 серпня 2015 року,  з пропуском  3-х років, наданих законом для звернення до суду для захисту порушеного права.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогою кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до розрахунку заборгованості, яку надав до матеріалів справи ПАТ КБ «ПриватБанк»,  остання проплата по кредиту відбулася 30 квітня 2009 року, однак  з цього часу жодних претензії зі сторони позивача до відповідача не надходило, що суд вірно вважав терміном,  з якого особа могла довідатися про порушення своїх прав.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи наведене та вимоги ч. 4 ст. 267 ЦК України, а також наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності,- суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у позові Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором  в зв*язку  з пропуском позивачем  строку  позовної  давності.

Доводи Банку в апеляційній скарзі, що суд неправильно застосував ст.ст. 257, 259, 261, 267 ЦК України та незаконно відмовив у стягненні сум у межах 3-річного строку позовної давності згідно уточненого позову,-  є безпідставними, оскільки  згідно    ст.267ч.4 ЦК - сплив позовної давності  є підставою для відмови у позові,   а враховуючи, що строк давності,  протягом якого могло бути захищене право Банку,  закінчився 30 квітня  2012.  (з дати останнього платежу, що мав місце 30.04.2009.), а позов пред*явлено у вересні 2015р., - то  вимоги про стягнення  заборгованості з вересня 2012р.-  є необґрунтованими та такими, що суперечать  закону.

Твердження  у скарзі Банку, що договір автоматично було пролонговано та на даний час  він діє, оскільки жодна із сторін не заявила про свій намір його розірвати,-  не мають  правового значення  та не дають підстав для зміни або скасування рішення,  оскільки  вони  не знаходяться у відповідності  до правил, що регулюють  поняття  пропуску строку позовної давності,  наведене  вище.

З огляду на дійсно встановлені обставини, - підстав   для  скасування рішення  не встановлено, воно відповідає вимогам матеріального та процесуального законів.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК  України,    апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» – відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від            17 лютого 2016 року – залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у  20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий                                                                                              Н.Є. Посунся

Судді:                                                                                                         О.П. Бараннік  

                                                                                                                    ОСОБА_3