Справа №2-696/09    

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 грудня 2009 року      Солонянський районний суд Дніпропетровської області   в складі:

головуючої    – судді Омелюх В.М.,

при секретарі – Ращик П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства “Водопровідно-каналізаційне управління у Солонянському районі” Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання їх дій по припиненню йому водопостачання незаконними та зобов’язати їх поновити водопостачання.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він проживав та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31 серпня 2007 року, яка згідно договору купівлі-продажу належить йому на праві приватної власності з 16 вересня 2008 року. Водопостачання йому здійснювалося Дніпропетровським обласним комунальним підприємством “Облводоканал”, з яким у нього існували договірні відносини без укладення договору, та з яким він зробив на початку користування питною водою звірку заборгованості по оплаті за спожиту воду за період з 01 вересня по листопад 2007 року, сплативши на вимогу бухгалтерії КП“Облводоканал” 32 гривні 68 копійок за спожиту воду в цей період та здійснив передплату за грудень 2007 року. В подальшому він систематично вносив плату за спожиту воду. В зв’язку з тим, що плата за водопостачання систематично змінюється без письмового повідомлення споживачів і змінився власник водопостачальної системи він 08 жовтня 2009 року звернувся до відповідача, який здійснював йому водопостачання, по питанню звірки, після проведення якої він 27 жовтня 2009 року доплатив в касу підприємства 29 гривень 21 копійку.

14 жовтня 2009 року працівниками відповідача без його участі було перекрито воду за місцем його проживання та запломбовано кран. На його звернення до відповідача в особі керівника підприємства ОСОБА_2 щодо незаконного припинення подачі питної води він отримав безпідставні звинувачення в несплаті коштів за використану воду в сумі 1070 гривень за 2005-2006 роки, та було повідомлено, що без сплати цих коштів йому водопостачання не поновлять.

Вважає дії відповідача по припиненню йому водопостачання незаконними, оскільки договірні відносини між ним та відповідачем виникли з 29 грудня 2007 року, тобто, з моменту державної реєстрації відповідача як юридичної особи, і він як споживач води сплачував кошти в повному обсязі і станом на 01 вересня 2007 року будь-якої заборгованості по сплаті за водопостачання у нього не було. Крім цього, відповідач мав право припинити йому водопостачання лише в разі завчасного попередження про це за умови невиконання ним умов договору, несвоєчасного внесення плати за воду, при цьому подача води припиняється по закінченні двох тижнів від моменту подачі рахунку або платіжного документа. В зв’язку з тим, що відповідач в добровільному порядку відмовляється поновити йому водопостачання він змушений звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив визнати дії відповідача по припиненню йому водопостачання незаконними та зобов’язати поновити йому водопостачання, оскільки відповідач в добровільному порядку відмовляється це зробити. Пояснив суду, що про припинення водопостачання його ніхто не повідомив, як ніхто його не повідомив і про існування заборгованості за 2005-2006 роки, а відключення води та опломбування крану відбулося за його відсутності. Більш того, станом на 01 вересня 2007 року, тобто, з дня коли він став фактично користуватися питною водою за згодою відповідача, який на той час був структурним підрозділом КП “Облводоканал” в нього не було заборгованості, оскільки він періодично робив звірки в бухгалтерії відповідача, який фактично було створено 29 грудня 2007 року, що підтверджується корінцями квитанцій про здійснення платежів, при цьому не заперечував, що дійсно мав заборгованість по оплаті послуг з водопостачання за період з квітня по жовтень 2009 року, оскільки тривалий час проживав в зв’язку з роботою у м. Дніпропетровську, але дану заборгованість сплатив 05 жовтня 2009 року ще до віключення від водопостачання. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі по сплаті судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 28 грудня 2009 року позов визнала та не заперечувала проти його задоволення, оскільки позивача відключено від водопостачання без завчасного попередження про це. Пояснила, що договірні відносини з позивачем без укладення письмового договору існували з 31 серпня 2007 року, про що свідчить надання йому водопостачання, відкриття на його ім’я рахунку для оплати за отриману воду та здійснення ним оплати за спожиту воду за тарифами, встановленими для споживачів. Також пояснила, що заборгованість у розмірі 937 гривень 81 копійка за 2005-2006 роки  станом на 1 вересня 2007 року виникла у ВАТ “Солонянський молокозавод”, який до 16 вересня 2008 року був власником квартири АДРЕСА_1 мав заборгованість по оплаті за водопостачаннза квітень-жовтнь 2009 року, але цю заборгованість він сплатив 05 жовтня 2009 року, про що відповідні квитанції надійшли до відповідача 08 жовтня 2009 року. Особисто позивачеві відповідачем не направлялись будь-які вимогу ні про сплату заьоргованості, ні проукладення договору про надання послуг з водопостачання, але про зміни тарифів за водопостачання повідомлялось в районній газеті,  а про наявність заюоргованості по оплаті за водопостачання вивішулись об’ви по вул. Кірова, де знаходиться квартира позивача. Як підставу відключення від водпостачання було зазначено відсутність письмового договору та наявність заборгованості по оплаті за питну воду, в тому числі і станом на 01 вересня 2007 року  за 2005-2007 роки.

Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач проживає та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31 серпня 2007 року, що підтверджується копією паспорта (а.с.6) та домової книги (а.с.9-10), яка згідно договору купівлі-продажу від 16 вересня 2008 року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №4786 (а.с.7), належить йому на праві приватної власності, а до цього позивач користувався даною квартирою за згодою власника ВАТ “Солонянський молокозавод”.

З дня фактичного проживання позивач в зазаначеній квартирі водопостачання йому здійснювалося Дніпропетровським обласним комунальним підприємством “Облводоканал”, з яким у нього існували договірні відносини без укладення договору, та з яким він зробив звірку заборгованості по оплаті за спожиту воду за період з 01 вересня по листопад 2007 року, сплативши на вимогу бухгалтерії КП“Облводоканал”, яка розташована в сел.Солоне, 32 гривні 68 копійок за спожиту воду в цей період (а.с.12) та здійснив передплату за грудень 2007 року. В подальшому він систематично вносив плату за спожиту воду, що  підтверджується копіями платіжних квитанцій (а.с.12-14), при цьому фактично мав заборгованість по оплаті послуг з водопостачання за період квітня –жовтня 2009 року, які ним було фактично сплачено 05 жовтня2009 року (а.с.14).

Комунальне підприємства “Водопровідно-каналізаційне управління у Солонянському районі” створене згідно Статуту та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи з 29 грудня 2007 року і не є правонаступником КП “Облводоканала” (а.с.20,21,24-28), але і після створення даного підприємства відповідачем позивачеві постачалась питна вода, а споживачем здійснювалась її оплата, при цьому відповідачем не направлялось позивачеві будь-якої вимоги про укладення письмового договору, проект якого повинен підготувати саме відповідач відповідно до вимог п.3 ст.21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, що свідчить про наявність між сторонами договоірних відносин по стачанню питної води. Більш того, у судовому засіданні встановлено, що позивач не відмовлявся від укладення такого договору, оскільки саме у відповідача на вереснь 2007 року були відсутні бланки договрів на надання послуг з питного водопостачання, як не було запропоновано позивачеві відповідачем і в подальшому укласти відповідний договір, про що свідчить ті обставини, що позивач на протязі 2007-2009 років неодноразово звіряв у бухгалтерії відповідача платежі за надані послуги з водопостачання, але договір з ним так і не було укладено.

08 жовтня 2009 року звернувся до відповідача, який здійснював йому водопостачання, по питанню звірки, після проведення якої він 27 жовтня 2009 року доплатив в касу підприємства 29 гривень 21 копійку (а.с.14) як різницю в оплаті внаслідок зміни тарифів, а квитанція йому була виписана саме працівниками відповідача.

Відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом №190 від 27 червня 2008 року Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, які зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.102008 року року, не передбачено права виконавця робіт по водопостачанню питної води на припинення водопостачання, а відповідно до Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання, а забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням здійснюється підприємствами питного водопостачання, яким на теритрії Солонянського району є саме відповідач згідно п.3.2 Статуту (а.с.24-28).

Судом встановлено, що 14 жовтня 2009 року працівниками відповідача без участі позивача було перекрито воду за місцем його проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 та запломбовано кран, що не заперечувала у судовому засіданні представник відповідача та знайшло підтвердження в судовому засіданні актом на збереження пломб від 14 жовтня 2009 року (а.с.11). На неодноразові звернення позивача до відповідача в особі керівника підприємства ОСОБА_2 щодо незаконного припинення подачі питної води він отримав  відмову в поновлені водопостачання.

В той же час встановлено, що заборгованість перед відповідачем за водопостачання за період 2005-2006 років у розмірі 937 гривень 81 копійка має не позивач, а ВАТ “Солонянський молокозавод” (а.с.40), який до 16 вересня 2008 року був власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про заборгованість за водопостачання станом на 14 жовтня 2009 року.

Таким чином, суд приходить до висновку дії відповідача по припиненню позивачу водопостачання є незаконними, вналідок чого відповідача необхідно зобов’язати відновити водопостачання позивачеві, оскільки в добровільному порядку відповідач відмовляється це зробити.

Крім цього, в зв’язку з задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ним при зверненні з позовом до суду, у вигляді судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 205, 207, 208, 509, 526-632, 655-664, 693, 694 ЦК України; Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом №190 від 27 червня 2008 року Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства  “Водопровідно-каналізаційне управління у Солонянському районі” Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

    Визнати дії комунального підприємства “Водопровідно-каналізаційне управління у Солонянському районі” Дніпропетровської області по припиненню водопостачання ОСОБА_1 незаконними.

Зобов’язати комунальне підприємство “Водопровідно-каналізаційне управління у Солонянському районі” Дніпропетровської області поновити ОСОБА_1 водопостачання.

Стягнути з комунального підприємства “Водопровідно-каналізаційне управління у Солонянському районі” Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 17 (сімнадцять) гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання  протягом десяти днів з дня  його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Текст рішення у повному обсязі виготовлено 31.12.2009 року.

ГОЛОВУЮЧА: суддя             підпис