КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. Справа№ 910/15112/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 11.06.2018

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 (повний текст складено та підписано 11.08.2017)

у справі №910/15112/16 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи"

про стягнення 2 414 877, 37 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка подана суду 26.09.2016 року) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 80 682,59 доларів США курсової різниці, що еквівалентно 2 148 577,37 грн. та стягнення солідарно з ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи", як поручителя, 10 000 доларів США курсової різниці, що еквівалентно 266 300 грн., а всього 2 414 877,37 грн. через неналежне виконання останніми умов договору поставки (контракту № 309/2013 від 11.12.2013) та договору поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014 року щодо повернення попередньої оплати.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач-1 повинен був сплатити позивачу 187 950,00 доларів США. Проте, позивачем було отримано грошові кошти у гривні у загальному розмірі 3 745 847,50 грн., що еквівалентно 90 682,59 доларів США, тому позивач просить стягнути 90 682,59 доларів США (що еквівалентно 2 148 577,37 грн.) курсової різниці між сумою яку він мав отримати (187 950,00 доларів США) та фактично отриманою ним сумою (90 682,59 доларів США).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Укрнафта" 1 679 910 грн. 62 коп. курсової різниці та стягнуто солідарно з ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" 256 303 грн. 99 коп. курсової різниці. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 у справі №910/15112/16 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вимоги позивача ґрунтуються на умовному припущенні про можливість отримання ним прибутку від конвертації валюти та позивачем не надано доказів того, що він мав намір конвертувати російські рублі, сплачені відповідачу-1 по контракту у долари США та не надано точних даних, які б безспірно підтверджували б реальну можливість отримання вказаної позивачем грошової суми.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції невірно зазначено, що упущена вигода ґрунтується на припущеннях, оскільки курсова різниця базується на офіційних даних НБУ та чинному законодавстві. Також, вказав, не погоджується з судом першої інстанції щодо ненадання доказів того, що він мав намір конвертувати російські рублі, сплачені відповідачу-1 по контракту в долари США та не надано точних даних, які б безспірно підтверджували реальну можливість отримання вказаної позивачем грошової суми, оскільки позивач отримав за рішенням суду 2 453 964,11 грн., а не російські рублі; у ПАТ «Укрнафта» виникло зобов'язання щодо поставки товару на суму 187 950 доларів США 00 центів, а не суму 6 323 183,06 російських рублів; стягнення суми за рішенням суду, яка є складовою зобов'язання ПАТ Укрнафта» щодо поставки товару на суму на суму 187 950 доларів США не свідчить про виконання зобов'язання на цю суму.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" у своєму відзиві зазначило, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без порушень вказаних норм, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення суду слід залишити без змін. Крім того, вказало, що зобов'язання з повернення попередньої оплати за контрактом №309/2013 виконано в повному обсязі, що виключає можливість стягнення курсової різниці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у складі: Майданевич А.Г. (головуючий), Гаврилюк О.М., Сулім В.В. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 у справі №910/15112/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 призначено до розгляду справу на 02.04.2018.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням №09.1-08/1134/18 від 02.05.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням суддів Гаврилюка О.М. та Суліма В.В. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15112/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" у справі №910/15112/16 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 до розгляду у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Михальської Ю.Б. та Скрипки І.М., поновлено провадження та призначено до розгляду на 21.05.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 11.06.2018.

07.06.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача-1 надійшли пояснення в яких просить припинити провадження у справі.

11.06.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що представник ОСОБА_1. не може з'явитись у судове засідання через хворобу.

Представник відповідача-2 у судове засідання, призначене на 11.06.2018, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-2 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача-1 про розгляд справи у його відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів в судовому засіданні 11.06.2018 поставила на обговорення клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-1 заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи та просив відмовити у задоволенні.

Обговоривши у даному судовому засіданні клопотання позивача, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обґрунтовуючи клопотання ТОВ "Інтербізнесконсалт" вказує на те, що представник ОСОБА_1., на даний момент перебуває, на лікарняному, проте колегія суддів зауважує, що по-перше, клопотання про відкладення підписано директором ТОВ "Інтербізнесконсалт", який відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України також уповноважений представляти інтереси товариства. По-друге, відсутні докази того, що представник позивача за станом здоров'я не може брати учать у судовому засіданні, оскільки з залученого до клопотання консультативного висновку від 11.06.2018, ніяким чином не свідчить про вказане.

Колегія суддів також враховує, що правова позиція ТОВ "Інтербізнесконсалт" щодо спору неодноразово викладена у поясненнях, заявах, клопотаннях.

З викладеного вище, а також враховуючи, що явка представника позивача у судове засідання не визнавалася обов'язковою, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів в судовому засіданні 11.06.2018 поставила на обговорення клопотання представника відповідача-1 про припинення провадження у справі.

Представник відповідача-1 підтримав вказане клопотання та просив відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишити позов без розгляду.

Обговоривши у даному судовому засіданні вказане клопотання представника відповідача-1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

11.12.2013 між ТОВ "Индустрия Ферросплавов" (далі- покупець) та ПАТ "Укрнафта" (далі- постачальник) було укладено контракт №309/2013 (далі- контракт), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феросплави (далі - товар) на умовах, у кількості та строки, зазначені в додатках (специфікаціях) до контракту (далі - додатки), які є невід'ємною його частиною (пункт 1.1 контракту).

01.08.2014 між ТОВ "Индустрия Ферросплавов" (далі- кредитор) та ТОВ "ТАС" (далі- поручитель) було укладено договір поруки №01-08-2014/2 (далі - договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПАТ "Укрнафта", які виникли згідно з контрактом, у тому числі з відшкодування основного боргу, з прострочення зобов'язань, з невиконання зобов'язань, з оплати 3 % річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, з оплати неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди (пункт 1.1 договору поруки).

Згідно п. 2.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржника за контрактом і відповідно до пункту 1.1 договору поруки в сумі, рівній 10 000 доларів США.

20.10.2014 між ТОВ "Индустрия Ферросплавов" (далі - цедент) і ТОВ "Інтербізнесконсалт" (далі - цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги №20/10/2014-2, за умовами якого цедент передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно з Контрактом, який був укладений цедентом і ПАТ "Укрнафта" (далі - боржник), і згідно з Договором поруки, укладеним цедентом і ТОВ "ТАС" (далі - поручитель), у тому числі належного виконання боржником і поручителем зобов'язань з відшкодування боргу у сумі 187 950 доларів США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, зі сплати неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання контракту та договору поруки, а цесіонарий приймає право вимоги, належне цедентові за контрактом та договором поруки (п. 1.1. договору відступлення).

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/15376/15. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у №910/15376/15, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015, було виконано Відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у місті Києві та стягнуто з боржника кошти у сумі 751 303,60 грн. та 2 994 543,90 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі № 910/15376/15 пункт 2 резолютивної частини рішення від 17.08.2015 викладено у такій редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів - заборгованості". В іншій частині постанова від 04.11.2015 та рішення від 17.08.2015 у справі № 910/15376/15 залишено без змін.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" заявило позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" курсової різниця за невиконання контракту № 309/2013 від 11.12.2013.

Згідно п. 7.2 контракту всі спори та розбіжності, які виникли між сторонами контракту, при неможливості їх вирішення шляхом переговорів повинні розглядатися в Міжнародному комерційному арбітражному суді при торгово-промисловій палаті України згідно із регламентом вищезазначеного суду, рішення якого буде кінцевим та обов'язковим для сторін.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися зокрема спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Відповідно до п. 2 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, яке є додатком №1 до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", до Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України. Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації.

Відповідно до розділу 1 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 17.04.2007р. № 18(1) із змінами, внесеними рішенням президії Торгово-промислової палати України від 25.10.2012р. №24(6) Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України є самостійною, постійно діючою установою (третейським судом), здійснюючою свою діяльність відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.1994р., Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України і даного Регламенту.

У параграфі 2 "Компетенція МКАС" статті 1 Регламенту встановлено, що у МКАС за угодою сторін можуть передаватись: спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України; до компетенції МКАС відносяться, зокрема, спори, які стосуються відносин торгового характеру, включаючи наступні угоди та не обмежуючись ними: купівля-продаж (поставка) товарів, виконання робіт, надання послуг, обмін товарами та/або послугами, перевезення вантажів та пасажирів, торгове представництво та посередництво, оренда (лізинг), науково-технічний обмін, обмін іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійні операції, інвестиції, кредитно-розрахункові операції, страхування, спільне підприємництво та інші форми промислової і підприємницької кооперації.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Доказів оскарження арбітражного застереження, втрати його чинності або неможливості його виконання, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відбулась заміна кредитора в існуючому зобов'язанні, тобто за контрактом, який є обов'язковим для сторін, а тому дія арбітражного застереження поширюється на дані правовідносини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Зазначена норма кореспондується у частині надання відповідних гарантій зі статтею 55 Конституції України.

Наявність дійсного третейського застереження та обов'язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, що її виявив відповідач, не є обмеженням прав позивача, гарантованих статтею 6 Конвенції, статтею 55 Конституції України.

Статтею 3 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Ухилення позивача від виконання положень п. 7.2 контракту № 309/2013 від 11.12.2013 про передачу спорів на розгляд Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України "Про третейські суди", яка полягає у гарантуванні, у даному випадку, учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 справа №910/21409/16.

Згідно з підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Отже, колегія суддів зазначає, що провадження у справі №910/15112/16 порушено до набрання чинності нового Господарського процесуального кодексу України, проте, відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК України суд апеляційної інстанції застосовує норми нового Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи щодо здійснення правонаступництва ТОВ "Інтербізнесконсалт" права вимоги ТОВ "Індустрія Феросплавів" у повному обсязі згідно контракту, а також керуючись принципом верховенства права та положеннями ст. 514 ЦК України, які встановлюють перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, колегія суддів дійшла до висновку про залишення позову без розгляду відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем-1 були подані заперечення проти вирішення спору в господарському суді та за наявності арбітражного застереження, яке передбачене у п. 7.2 контракту.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 підлягає скасуванню, а позовна заява у справі №910/12115/16 залишається без розгляду.

Питання щодо повернення сплати судового збору не вирішується судом виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 27, 129, п. 7 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 269, 270, 275, 278, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 у справі № 910/15112/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 у справі №910/15112/16 скасувати.

3. Позовну заяву у справі №910/15112/16 залишити без розгляду.

4. Матеріали справи №910/15112/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 12.06.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка