АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6468/16 Справа №  201/6636/16-ц                                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1        Доповідач  -  Посунся (Колодяжна) Н.Є.      

Категорія  48                                                                                                  

У Х В А Л А

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

19 жовтня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П.,  Пономарь З.М.

при секретарі – Самокиша О.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ТОВ «Аквадельф» просить скасувати ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня  2016 року про забезпечення позову, - з тих підстав, що суд невірно застосував норми процесуального закону.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, виділені матеріали справи, вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що види забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, а також існують всі підстави вважати, що відповідачем чи іншими особами може бути відчужене зазначене майно на користь інших осіб, а тому з урахуванням вище викладеного суд вважав, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач чи інші особи матимуть можливість здійснити відчуження майна, що належить відповідачу та знаходиться у нього або інших осіб, на користь третіх осіб, а тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду так як до вирішення спору по суті наявна можливість розпорядитися об'єктом прав, що стали предметом спору, в зв’язку з чим невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, з таким висновком районного суду не можна погодитись.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України – суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

Частина 2 ст.151 ЦПК України передбачає, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України – забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України – про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до роз’яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Однак, в порушення вищезазначених вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову та постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також не з’ясував співмірність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Із позовної заяви вбачається, що це спір про розлучення, де сторонами є подружжя, а спосіб забезпечення позову стосується  ТОВ «Аквадельф», яке не було залучено до розгляду справи, але права якого зачіпаються.

Крім того, позовні вимоги в частині поділу майна подружжя є неконкретними, складові майна не зазначені, а за таких підстав, суддя не міг задовольнити вимоги відносно майна ТОВ «Аквадельф».

Обраний позивачем вид забезпечення позову є втручанням в господарську діяльність ТОВ «Аквадельф», а накладення арешту і заборона відчужувати та передавати в заставу частку в статутному капіталі ТОВ «Аквадельф», в межах ціни позову, яка належить ОСОБА_3, а також накладення арешту і заборона відчужувати та передавати в заставу майно ТОВ «Аквадельф», суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в порушенні прав інших осіб.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову, як така, що суперечить вимогам процесуального закону.

Керуючись ст. 307,  п. 2 ч. 1 ст.  312  ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВ «Аквадельф» – задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня  2016 року - скасувати. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                              Н.Є. Посунся

Судді:                                                                                                         О.П. Бараннік                                                                                                                                                                                                                           

                                                                                                                                ОСОБА_4