КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2018 р. Справа№ 910/24687/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.06.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6"

на рішення Господарського суду Київської області

від 22.06.2017 (повний текст рішення складено 30.06.2017)

у справі № 910/24687/15 (головуючий суддя Антонова В.М., судді: Мальована Л.Я., Подоляк Ю.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київобленерго"

до Садівницького товариства "Арсеналець-6"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-досуг"

2) Садівницьке товариство "Барвінок"

про стягнення 557 239,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київобленерго", звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Садівницького товариства "Арсеналець-6", про стягнення 557 239,42 грн.

В обґрунтування позову Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" вказало про те, що він є ліцензіатом з постачання електричної енергії за регульованим тарифом і діє на підставі ліцензії АЕ №194761 від 16.05.2013 на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та ліцензії серії АЕ №194762 від 16.05.2013 на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Посилаючись на те, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії №188, укладеного 17.01.1997 між Публічним акціонерним товариством "Київобленерго" як постачальником та Садівницького товариства "Арсеналець-6" як споживачем, на підставі даних щомісячних звітів відповідача про спожиту електроенергію виставлені відповідачу рахунки-фактури за активну електроенергію: №8017590533 за лютий 2015 року від 10.02.2015 на суму 428 264,51 грн., № 8214941661 за березень 2015 року від 11.03.2015 на суму 438 589,06 грн., № 8117653819 за квітень 2015 року від 08.04.2015 на суму 425 993,61 грн., № 8069988023 за травень 2015 року від 19.05.2015 на суму 453 424,71 грн., № 8022298908 за червень 2015 року від 09.06.2015 на суму 462 202,17 грн., № 8120320182 за липень 2015 року від 08.07.2015 на суму 475 586,98 грн., № 8218492992 за серпень 2015 року від 14.08.2015 на суму 500 839,88 грн., у повному обсязі не сплачено, позивач просив стягнути з відповідача за лютий-серпень 2015 року заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 464 839,88 грн., також нараховані на вказану суму на підставі п. 7.3 договору про постачання електричної енергії №188 від 17.01.1997 пеню в сумі 76 909,26 грн., на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 11 597,89 грн. та 3% річних в сумі 3 892,39 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.01.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з Садівницького товариства Арсеналець-6 на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" 464 839,88 грн. основного боргу, 75 497,90 грн. пені, 3892,39 грн. 3% річних, 8522,79 грн. інфляційних втрат та 8292,29 грн. витрат по сплаті судового збору. В інших позовних вимогах відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 рішення господарського суду Київської області від 19.01.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 касаційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2016 скасовано, справу №910/24687/15 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.06.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Садівницького товариства "Арсеналець-6" на користь Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" 464839,88 грн. (чотириста шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять гривень вісімдесят вісім копійок) основного боргу, 75497,90грн (сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ять гривень двадцять шість копійок) пені,3892,39 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні тридцять дев'ять копійок) 3% річних, 8522,79грн (вісім тисяч п'ятсот двадцять дві гривні сімдесят дев'ять копійок) інфляційних втрат та 8292,29 грн. (вісім тисяч двісті дев'яносто дві гривні двадцять дев'ять копійок) витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Садівницьке товариство "Арсеналець-6" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права. Також зазначено, що зважаючи на висновки експертизи суд першої інстанції проігнорував результати експертного дослідження і бездоказово, необґрунтовано встановив наявність заборгованості за обсяги електроенергії, які відповідачем не спожиті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2017 апеляційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 апеляційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 у справі № 910/24687/15 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №910/24687/15 розгляд справи призначено на 13.09.2017.

20.07.2017 Садівницьке товариство "Арсеналець-6" звернулось вдруге із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 у справі № 910/24687/15.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2017, апеляційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді Гончарова С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 апеляційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 у справі № 910/24687/15 з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

Колегією суддів встановлено, що за даними системи Діловодства спеціалізованого суду Київським апеляційним господарським судом зареєстровано касаційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017у справі № 910/24687/15 (реєстраційний номер 4071/17 від 08.09.2017).

12.09.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд апеляційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 у справі №910/24687/15 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 зупинено апеляційне провадження у справі №910/24687/15 до повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду від 23.11.2017 відмовлено садівницькому товариству "Арсеналець-6" у задоволенні клопотання про звільнення заявника касаційної скарги від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного Господарського суду від 24.07.2017 у справі № 910/24687/15.

Повернуто Садівницькому товариству "Арсеналець-6" касаційну скаргу №05/09/2017-1 від 05.09.2017, яку подано через Київський апеляційного господарського суду 06.09.2017 згідно штемпелю на поштовому конверті, на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі №910/24687/15 без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №910/24687/15 після повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України та призначено розгляд апеляційної скарги на 30.01.2018.

29.01.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі №910/24687/15 до вирішення справи №810/1683/17 у Київському окружному адміністративному суді.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 прийнято справу № 910/24687/15 за апеляційною скаргою Садівницького товариства "Арсеналець-6" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Садівницького товариства "Арсеналець-6, розгляд справи відкладено на 06.03.2018.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.03.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., суддів: Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 прийнято справу №910/24687/15 за апеляційною скаргою Садівницького товариства "Арсеналець-6" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., суддів Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 18.04.2018.

18.04.2018 судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебування головуючого судді Куксова В.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 розгляд справи № 910/24687/15 призначено на 03.05.2018.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.05.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., суддів: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 прийнято справу №910/24687/15 за апеляційною скаргою Садівницького товариства "Арсеналець-6" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., суддів Гончаров С.А., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 07.06.2018.

В судове засідання 07.06.2018 треті особи своїх представників не направили, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 07.06.2018 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 у справі №910/24687/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 07.06.2018 представник позивача заперечив проти доводів на апеляційну скаргу з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 у справі №910/24687/15 залишити без змін

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №810/1683/17 у Київському окружному адміністративному суді, колегія суддів вважає дане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи, у зв'язку з розглядом іншої справи, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

17 січня 1997 між Акціонерною енергопостачальної компанією "Київобленерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" (далі - позивач, Постачальник) та Садівницьким товариством "Арсеналець-6" (далі - відповідач, Споживач) укладено Договір на користування електричною енергією (для споживачів з малим споживанням електроенергії № 188 від (далі - Договір).

Відповідно до п.1. Договору Електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію Споживачу у відповідності з умовами Договору, а Споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що Споживач зобов'язується: сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та Умовами цього Договору; для визначення величини використаної електроенергії знімати та представляти за установленою формою до Електропостачальної організації показання розрахункових електролічильників за формою згідно з Додатком № 9.

Згідно з п. 7. Договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами та існуючим індексом відповідно до тарифних груп кожної точки обліку (пп. 3.1.; 3.2.; 3.3. Додатку № 3).

Як зазначається в п. 7.1. Договору щомісячно 6 числа згідно з Додатком №4 до Договору на користування електроенергією направляється представник Споживача у відділ збуту РЄС за адресою м. Обухів для подання звіту за використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для плати спожитої електроенергії в наступному розрахунковому періоді та інших платіжних документів (надбавка за компенсацію реактивної енергії, плата за перевищення договірних величин електричної енергії та потужності та ін.) При цьому сума оплати за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передоплатою.

Відповідно до п.7.2. Договору оплата платіжних документів здійснюється Споживачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

На виконання умов Договору позивачем на підставі даних щомісячних звітів відповідача про спожиту електроенергію, виставлено відповідачу рахунки-фактури за активну електроенергію: №8017590533 за лютий 2015 року від 10.02.2015 на суму 428264,51 грн., №8214941661 за березень 2015 року від 11.03.2015 на суму 438589,06 грн., №8117653819 за квітень 2015 року від 08.04.2015 на суму 425993,61 грн., №8069988023 за травень 2015 року від 19.05.2015 на суму 453424,71 грн., №8022298908 за червень 2015 року від 09.06.2015 на суму 462202,17 грн., №8120320182 за липень 2015 року від 08.07.2015 на суму 475586,98 грн., №8218492992 за серпень 2015 року від 14.08.2015 на суму 500839,88 грн.

Однак в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач виставлені рахунки своєчасно та в повному обсязі не сплатив, а відтак станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, за відповідачем рахується заборгованість за лютий-серпень 2015 року в розмірі 464839,88 грн.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, встановлено, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Частинами 2-5 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як зазначається в ч.ч.2, 3 ст.714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рахунки за спожиту електричну енергію, формуються на пiдставi наданих відповідачем звiтiв. Обсяг спожитої вiдповiдачем електричної енергії визначається з урахуванням обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачами: ТОВ "Бакинський бульвар" та СТ "Механік", данi про обсяг i вартiсть електричної енергії якими зазначаються в рахунках, якi щомісяця виставляються вiдповiдачу до оплати.

У постанові ВГСУ від 21.01.2016 колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи є зазначений у рахунках № 8017590533 за лютий 2015 року від 10.02.2015, № 8214941661 за березень 2015 року від 11.03.2015, № 8117653819 за квітень 2015 року від 08.04.2015, № 8069988023 за травень 2015 року від 19.05.2015, № 8022298908 за червень 2015 року від 09.06.2015, № 8120320182 за липень 2015 року від 08.07.2015, № 8218492992 за серпень 2015 року від 14.08.2015, обсяг електроенергії сумарним щодо електроспоживання ТОВ "Бакінський бульвар", СТ "Механік", ТОВ "Фаворит Досуг", СТ "Барвінок", електроустановки яких живляться від технологічних електричних мереж власника мереж - садівничого товариства "Арсеналець-6"; у такому випадку, якщо цей обсяг є сумарним необхідно визначити частку участі у сумарному електропостачанні кожного споживача електричної енергії, струмоприймачі яких приєднано до технологічних електричних мереж садівничого товариства "Арсеналець-6"; яким чином, виходячи з існуючої схеми електропостачання, ними здійснюються розрахунки за спожиту електричну енергію, зокрема, чи обліковується спожита електрична енергія ТОВ "Фаворит Досуг" та СТ "Барвінок" розрахунковим засобом обліку електричної енергії, згідно даних якого позивачем нараховано вартість електричної енергії за Звітами про використану електроенергію у спірний період, що додано до позовної заяви, вартість якої стягується з відповідача.

Позивачем, при формуваннi рахунків за спожиту вiдповiдачем електpичну енергію, враховується обсяг спожитої електричної енергії споживачами, з якими iснують договiрнi вiдносини, а саме: ТОВ "Бакинський бульвар" та СТ "Механік".

Згідно із ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2016 суд першої інстанції ухвалою від 13.10.2016 призначив судову експертизу. Експерту були поставлені такі питання:

- чи є зазначений у рахунках №8017590533 за лютий 2015 року від 10.02.2015, №8214941661 за березень 2015 року від 11.03.2015, №8117653819 за квітень 2015 року від 08.04.2015, №8069988023 за травень 2015 року від 19.05.2015, №8022298908 за червень 2015 року від 09.06.2015, №8120320182 за липень 2015 року від 08.07.2015, №8218492992 за серпень 2015 року від 14.08.2015, обсяг електроенергії сумарним щодо електроспоживання ТОВ "Бакінський бульвар", СТ "Механік", ТОВ "Фаворит Досуг", СТ "Барвінок", електроустановки яких живляться від технологічних електричних мереж власника мереж - Садівничого товариства "Арсеналець-6"?

- якщо обсяг спожитої електроенергії сумарний, яка частка участі у сумарному електропостачанні кожного споживача електричної енергії, струмоприймачі яких приєднано до технологічних електричних мереж Садівничого товариства "Арсеналець-6"?

- яким чином, виходячи з існуючої схеми електропостачання, ними здійснюється розрахунки за спожиту електричну енергію, зокрема, чи обліковується спожита електрична енергія ТОВ "Фаворит Досуг" та СТ "Барвінок" розрахунковим засобом обліку електричної енергії, згідно даних якого ПАТ "Київобленерго" нараховано вартість електричної енергії за Звітами про використану електроенергію у спірний період, що додано до позовної заяви, вартість якої стягується з СТ "Арсеналець-6"?

06 квітня 2017 року до суду першої інстанції надійшов висновок №17548/16-46 у справі №910/24687/15 судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Л.І. Полєшка, в якому вказано, що зазначений у рахунках № 8017590533 за лютий 2015 року від 10.02.2015, № 8214941661 за березень 2015 року від 11.03.2015, № 8117653819 за квітень 2015 року від 08.04.2015, № 8069988023 за травень 2015 року від 19.05.2015, № 8022298908 за червень 2015 року від 09.06.2015, № 8120320182 за липень 2015 року від 08.07.2015, № 8218492992 за серпень 2015 року від 14.08.2015, обсяг електроенергії сумарним щодо електроспоживання ТОВ "Бакінський бульвар", СТ "Механік", ТОВ "Фаворит Досуг", СТ "Барвінок", "Арсеналець-6" електроустановки яких живляться від технологічних електричних мереж належать власнику цих мереж - Садівничому товариству "Арсеналець-6".

Частка участі у сумарному електропостачанні кожного споживача електричної енергії, струмоприймачі яких приєднано до електричних мереж Садівничого товариства "Арсеналець-6" орієнтовано відповідає наведеним даним у таблиці 1 споживання кількості електричної енергії всіх приєднаних споживачів.

У п. 3 висновку вказано, що виходячи з існуючої схеми електропостачання, облік спожитої електричної енергії ТОВ "Фаворит Досуг", СТ "Барвінок" проводиться належними цим суб'єктам господарювання засобами обліку електричної енергії і відповідно до їх показників проводяться розрахунки безпосередньо з постачальником електричної енергії - ДТГО "Південно-Західна залізниця", яка є ліцензіатом з постачання електроенергії на закріпленій території. При цьому ця кількість спожитої електричної енергії також обліковується лічильником, що обліковує сумарну спожиту електричну енергію усіх споживачів, вартість якої стягується з Садівничого товариства "Арсеналець-6" постачальником електричної енергії Приватним акціонерним товариством "Київобленерго".

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах,телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Згідно ч.1 ст. 76 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наданий позивачем спірний договір, укладений між Акціонерною енергопостачальної компанією "Київобленерго", (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київобленерго") та Садівницьким товариством "Арсеналець-6" на користування електричною енергією для споживачів з малим споживанням електроенергії №188 від 17.01.1997 є чинним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи відповідача, що позивачем також постачається електрична енергiя iншим особам, приєднаним до електричної мережі вiдповiдача не підтверджуються матеріалами справи.

Пiдстав для врахування при розрахунках мiж сторонами обсягу використаної ТОВ "Фаворит Досуг" та СТ "Барвінок" електричної енергії не існує, так як вказанi органiзацiї не є споживачами Позивача, оскільки між ними відсутні договірні відносини.

Також, вiдповiдач посилається на договiр про спiльне використання технологічних електричних мереж, в якому мiститься iнформацiя про приєднаних до електричних мереж наступних субспоживачiв: ТОВ "Фаворит Досуг", СТ "Барвінок", ТОВ "Бакинський бульвар" та СТ "Механік".

Проте, договiр про спiльне використання по своїй суті встановлює змiст та регулює правовiдносини мiж електропередавальною органiзацiєю та основним споживачем під час передачi електричної енергії технологiчними електричними мережами.

Спiльне використання технологiчних електричних мереж - це виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технiчному стані технологiчних електричних мереж, якi використовуються для забезпечення електропостачання iншим суб'єктам господарювання, крім їх власників, або для забезпечення передачi (транзиту) електричної енергії в мережi електропередавальної органiзацiї.

Крім того у своїх запереченнях відповідач вказує, що часткова оплата ним отриманої електричної енергії обумовлена споживанням такої електроенергії не лише Відповідачем (Споживачем), але й субспоживачами (СТ "Барвінок" та ТОВ "Фаворит-Досуг"), що приєднані до його електромережі та споживають електроенергію в позадоговірному порядку, у зв'язку з чим між сторонами здійснювалось листування щодо переукладення Договору.

Як вбачається з пояснень позивача, на підставі наданих відповідачем звітів, позивачем формуються рахунки на оплату за спожиту електроенергію. При цьому, при здійсненні розрахунків за спожиту Відповідачем електроенергію, яка підлягає оплаті, Позивачем враховуються дані про обсяг і вартість спожитої електроенергії такими субспоживачами як ТОВ "Бакинський бульвар" та СТ "Механік", що отримані з відповідних звітів, поданих останніми на виконання укладених між Позивачем та зазначеними субспоживачами договорів про постачання електричної енергії.

Проте колегія суддів, з урахуванням наявного в матеріалах справи висновку експертизи, дійшла висновку, що позивач не в змозі та не повинен враховувати дані інших субспоживачів, оскільки не має з ними договірних відносин, а отже відсутні підстави для відповідного перерахунку вартості електроенергії, що підлягає оплаті відповідачем.

Відповідно до п. 1.6. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Водночас колегіяю суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, що ТОВ "Фаворит Досуг", СТ "Барвінок" та будь-які iншi особи, приєднанi до електричних мереж вiдповiдача, надають iнформацiю Позивачу про обсяг використаної ектричної енергії.

Крім того, у вказаних осіб відсутній обов'язок надавати позивачу данi про обсяги спожитої електричної енергії та будь-які iншi данi з причини вiдсутностi договiрних відносин мiж позивачем та зазначеними обставинами.

Таким чином, врахувати при розрахунках з відповідачем інші дані, на які посилається відповідач, позивач не має правових підстав.

Враховуючи, що відповідач в обумовлений Договором строк свої грошові зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, заборгованість складала заявлений розмір і під час розгляду спору відповідачем не погашена, суд вважає, що відповідач сплату електроенергії за спірний період в повному обсязі не здійснив, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 464839,88 грн. основного боргу є правомірною, а тому підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач заявляє до стягнення з відповідача 76909,26 грн., пені за загальний період прострочки з 18.02.2015 по 02.09.2015, 3892,39 грн., 3% річних за загальний період прострочки з 18.02.2015 по 02.09.2015 та 11597,89 грн., інфляційних втрат за загальний період прострочки з 18.02.2015 по 02.09.2015.

Як зазначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що при відсутності оплати за електроенергію, яка спожита за розрахунковий період (тобто після дати сальдових розрахунків за поточний місяць по показниках розрахункових лічильників) обумовлений Договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення боргу. Сума нарахованої пені включається в наступний платіжний документ.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, як встановлено судом, при здійсненні розрахунку пені позивачем порушено вимоги вищезазначеної статті щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду, складає 75497,90 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 76909,26 грн., пені підлягає частковому задоволенню в сумі 75497,90 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки сплати за спожиту електричну енергію, часткові проплати відповідача, заявлений позивачем період нарахування 3% річних, перевіривши розрахунки Позивача, суд вважає, що вони є вірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3892,39 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки сплати за спожиту електричну енергію, часткові проплати відповідача, заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд здійснивши власний розрахунок зазначає, що вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, складає 8522,79 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 11597,89 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 8522,79 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спарві доказів.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що останній не позбавлений права ініціювати внесення змін до договору укладеного з позивачем, а також звернутися до суду за захистом свого порушеного права з позовними вимогами до субспоживачів про відшкодування сплачених ним грошових коштів за споживання ними електроенергії.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 464839,88 грн. основного боргу, 75497,90 грн. пені, 3892,39 грн. 3% річних та 8522,79 грн.

В іншій частині позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Садівницького товариства "Арсеналець-6" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 у справі №910/24687/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Садівницького товариства "Арсеналець-6" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2017 у справі №910/24687/15 - без змін.

Матеріали справи №910/24687/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 12.06.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко