АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2066/18Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.

Провадження № 33/789/177/18 Доповідач - Галіян Л.Є.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.                                                                м.Тернопіль

       Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Галіян Л.Є.

з участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності –                                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

       Цією постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 працюючого у «Центр пекарів «АРІАНТА», -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

       Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. в дохід держави.

       Згідно даної постанови, 01 лютого 2018 року о 16 год. 20 хв. в м. Тернополі по вул. Львівська, 10, громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. На місці зупинки від проходження огляду на стан сп’яніння із застосуванням технічного приладу газоаналізатора «DragerAlcotest 6820» № ARHJ-0295 (повірка дійсна до 04 жовтня 2018 року) відмовився. В приміщенні КУТОР Тернопільському ОНД від огляду на стан алкогольного сп’яніння ОСОБА_1 також відмовився в присутності двох свідків, відмова - №35. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, а оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

       Вказані вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції порушено права апелянта на захист, оскільки його представника не допустили до участі в розгляді справи.

       Зазначає, що працівниками поліції порушено порядок направлення водія на проходження огляду на стан сп’яніння до медичного закладу. Крім того поліцейськими не зафіксовано та не встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, тому протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону та є недійсним.

       Вказує, що позбавлення водійського посвідчення поставить у скрутне матеріальне становище його сім'ю, оскільки його робота пов'язана із керуванням транспортним засобом, а інших доходів немає.

       Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, з мотивів викладених у ній, прихожу до наступних висновків.

       Як вбачається з постанови судді, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останнього.        Про постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 стало відомо тільки після одержання її копії 25.04.2018 року.

       З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин.

       Щодо суті оскаржуваної постанови суду першої інстанції, то згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

       За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

       Вказані вимоги були дотримані судом першої інстанції у повному обсязі.

       Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

       Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

       Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1  у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом і детально викладені у постанові.

       Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії БД № 066649 від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, у присутності двох свідків, пройти огляд на стан сп’яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу категорично відмовився, а також відмовився його пройти у медичному закладі ОСОБА_2 у присутності двох свідків.

       З письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти перевірку для визначення стану сп’яніння за допомогою приладу “Драгер” на місці зупинки транспортного засобу.

       Такі свої пояснення повністю підтримав допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3.

       Також, допитаний в судому засіданні інспектор поліції ОСОБА_5 суду пояснив, що на пропозицію пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою газоаналізатора “Драгер” ОСОБА_1 на місці ДТП, у присутності двох свідків, категорично відмовився та висловив бажання пройти такий огляд у медичному закладі. У зв’язку із цим ОСОБА_1 було доставлено у ОСОБА_2, однак і там, у присутності двох свідків, останній відмовився від проходження його огляду на стан сп’яніння. Потреба огляду ОСОБА_1 на стан сп’яніння виникла у зв’язку з тим, що у нього були явно виражені ознаки алкогольного сп’яніння.

       Також з письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти перевірку для визначення стану сп’яніння в приміщенні ОСОБА_2.

        Окрім зазначених вище доказів, вина ОСОБА_1 доводиться копією протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №416342 від 01 лютого 2018 року, із якого вбачається, що учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 01 лютого 2018 року о 16.20 год. по вул. Львівська, 10, м. Тернопіль є ОСОБА_1; відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції; рапортом інспектора 4 роти батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_8 від 01 лютого 2018 року.

       Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

       Таким чином, суд дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Що стосується призначеного стягнення ОСОБА_1, то воно судом першої інстанції визначено вірно з дотриманням вимог ст.ст. 33-35 КупАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його сімейного стану, характеризуючих даних, місця роботи, враховано відсутність обставин, що обтяжують та пом’якшують відповідальність за вчинене правопорушення та визначено стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

       Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов’язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі, а тому його доводи про скасування постанови суду першої інстанції та направлення матеріалів по справі на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу є необґрунтованими, тому постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.

       На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

       Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження — задовольнити.        

       Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2018  року відносно ОСОБА_1 - без змін.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_9