Справа № 477/3405/13-к

Провадження № 1-кп/488/33/18 р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018 року   

Корабельний районний суд м.Миколаєва

у складі:

головуючого судді суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засіданняОСОБА_4,

за участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурора потерпілоїОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинуваченихОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

захисниківОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши, під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пп. 1,7, 12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пп. 1,7, 12 ч.2 ст. 115 КК України,  ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України, клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинувачених,

В С Т А Н О В И В

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження на 60 діб строків тримання обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою, мотивувавши тим, що продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що у випадку закінчення строків тримання під вартою останніх, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або його зміни на менш суворий, обвинувачені можуть переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Потерпіла підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник вважали, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, оскільки ризиків заявлених прокурором не існує, вони необґрунтовані та недоведені. Просили, беручи до уваги, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв’язки, та має тяжкі захворювання, які не можливо вилікувати в умовах утримання в слідчому ізоляторі, змінити запобіжний захід на менш суворий.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх захисники, погодившись з думкою вищеназваних обвинуваченого та захисника щодо недоведеності прокурором зазначених ризиків, вважали, що існує лише один ризик – тяжкість кримінального правопорушення інкримінованого обвинуваченим, однак, одного ризику не достатньою для продовження найсуворішого запобіжного заходу. Крім того, захисники зауважили, що доказів на підтвердження винуватості у вчиненні їх підзахисними інкримінованого кримінального правопорушення не існує, дії останніх кваліфіковані не вірно. За такого, враховуючи, що у обвинувачених намірів переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків і потерпілих не має, останні тривали час утримуються під вартою, раніше не судимі, мають незадовільний стан здоров'я, просили змінити запобіжний захід на менш суворий.

Суд, вислухавши думку сторін та учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

Відповідно ст.. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів, є, крім іншого, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, а підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити вказані дії.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Строк тримання ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою спливає 19.05.2018 року, останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, обвинувачені не працюють, що, на думку суду, свідчить про те, що, незважаючи на те, що у обвинувачених є постійне місце проживання, вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають неповнолітніх дітей, хронічні захворювання, застосування до них менш суворого запобіжного заходу, може призвести до того, що вони можуть переховуватися від суду, та, перебуваючи на волі, незаконно впливати на потерпілих і свідків.

Що стосується доводів захисників з приводу того, що в умовах утримання в місцях попереднього ув’язнення обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 позбавлені можливості отримувати належне лікування, суд находить їх безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Для цього в СІЗО створюється медична частина, яка є її структурним підрозділом.

Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим. Вона включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.  Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.  Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Ані названими обвинуваченими, ані їх захисниками суду не надано жодних медичних документів з приводу того, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не можуть отримувати належне лікування в установі попереднього ув'язнення.

Щодо інших доводів захисників та обвинувачених, то вони не можуть, на переконання суду, свідчити про відсутність ризиків здійснення останнім вищевказаних дій у випадку застосування до них іншого, більш м’якого запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи положення ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких тривале тримання під вартою обвинувачених може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W. v/ Switherlandjudgement» of 26 January 1993. SeriesAno.254-A, p.15, §30), суд приходить до висновку, що зазначені прокурором ризики існують і на теперішній час, вважає, що запобігти їм при вжитті до обвинувачених більш м’яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не можливо, а тому, находить доцільним продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9О під вартою.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що клопотання захисників про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

Суд вважає можливим розглянути дане клопотання до закінчення спливу строку тримання обвинувачених під вартою, з огляду на неможливість призначення нового судового засідання до спливу зазначеного строку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177,182, 183, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В

Задовольнити клопотання прокурора.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою до 21.06.2018 року (включно).

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, під вартою до 21.06.2018 року (включно).

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, під вартою до 21.06.2018 року (включно).

У клопотанні захисників про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам судового провадження, та для виконання начальнику слідчого ізолятора м.Миколаєва.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                О.В.Кутурланова

суддя                   Л.І. Селіщева

суддя                  О.І. Непша