Справа № 2-а-3225/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

01 березня 2010 року                                                               м.  Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:  головуючого – судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Проте, відповідач не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Просить зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену  як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1305 грн. 60 коп. та зобов’язати відповідача  в подальшому виплачувати державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.    

  Від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він просить суд з задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що  з прийняттям Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” внесено зміни щодо встановлення та виплати підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. П. 8 Постанови МУ від 28.05.2009 р. № 530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання підвищення проводиться з 01.01.2008 року у розмірі 49,80 грн. В цьому розмірі відповідачем і були поведені такі виплати позивачеві у 2009 році. Також, відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в зв’язку з чим розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 3 ст. 122 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус «Дитини війни» відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією його пенсійного посвідчення  на а. с.7.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій  на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, як зазначалося вище, є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, територіальні органи  Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”.

  З урахуванням положень ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»  відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком, з урахуванням отриманих ним сум, в наступному розмірі: січень-жовтень - 498х30%=149.40грн.; листопад-грудень – 573х30%= 171 грн. 90 коп. З урахуванням отриманих сум підвищення до пенсії за вказаний період, а саме в 2009 році позивач отримував підвищення до пенсії в розмірі 49.80 грн. щомісячно,  різниця між виплаченою та не нарахованою, невиплаченою сумою підвищення до пенсії складає 1240 грн. 20 коп.

При цьому суд зазначає, що дія Законів про бюджет на 2007-2009 роки закінчується 31 грудня відповідного року.

Відповідне до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова з розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови з задоволенні позову.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Сторонами по справі не заперечується той факт, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на. забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонду України Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладене обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України з районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування  цих коштів та їх виплати, суд зважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

З огляду на встановлені факти та положення законів суд вважає, що права позивача порушені, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню та необхідно зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з врахуванням проведених виплат.

Вимоги  позивача  щодо зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу ґрунтуються на припущеннях і є  безпідставними,  оскільки  відсутні  підстави  стверджувати,  що  відповідач  у  цей  період  буде  порушувати  права  заявника  та  проводити  виплати  не  у  відповідності  до  чинного  законодавства.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 7-9, 11, 69-71, 159, 160-163 КАС України, суд, -

                                                                        П О С Т А Н О В И В:

  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми.

  Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  з врахуванням проведених виплат.

   В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

   Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня її отримання заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсягу.

  Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                  Суддя                                                                                                              А.П.Сидоренко