Справа № 367/4665/15-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.

Провадження № 22-ц/780/1538/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 46 12.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді:                Гуля В.В.,

суддів:                                Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі:                Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, Гостомельської селищної ради Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Кабінет Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

у липні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із позовом до Гостомельської селищної ради Київської області та ОСОБА_2, треті особи: КП «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Свої позовні вимоги перший заступник прокурора Київської області обґрунтовував тим, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області   від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Київській, 27 у селищі Гостомель Київської області. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.  На підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2

Прокурор вказував, що рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 жовтня 2010 року є незаконним, оскільки цим рішенням у приватну власність передано земельну ділянку за межами населеного пункту селища Гостомель, яка є землями лісогосподарського призначення.

Відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 1 січня 2009 року по 1 січня 2011 року на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалась.

За інформацією комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» (далі – КП «Святошинське ЛПГ») та виробничого об'єднання  «Укрдержліспроект» на момент відведення спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва.

Погодження на вилучення з постійного користування вказаної спірної ділянки КП «Святошинське ЛПГ» не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав.

Отже, Гостомельською селищною радою Київської області прийнято рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 всупереч вимог закону, без дотримання процедури вилучення та зміни її цільового призначення.

Посилаючись на викладене, прокурор просив визнати недійсними рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1500 га. та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ  № 361645, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2, витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України вказану земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року, позов задоволено. Визнано недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1500 га.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 361645, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:101:0033, площею 0,1500 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2

Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0033, площею 0,1500 га, вартістю 167 881 грн 32 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.         

 В апеляційних скаргах відповідачі: Гостомельська селищної ради Київської області та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити, оскільки судом неповно та неправильно з’ясовано та не доведено обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Київській, 27, селище Гостомель, Київської області. На підставі цього рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.  На підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2

Відповідно до Указу Президента України «Про зміну меж національного природного парку  «Голосіївський» від 01 травня 2014 року змінено межі національного природного парку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.

Відповідно до вказаного Указу Кабінет Міністрів України зобов’язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача. 

У листі № 873 від 21 листопада 2014 року КП «Святошинське лісопаркове господарство» зазначило, що згідно статуту підприємства, зареєстрованого Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 11 березня 2002 року, підприємство є правонаступником державного лісопаркового господарства, заснованого на комунальній власності та здійснює лісогосподарську діяльність на закріпленій території. З листа прокуратури м. Києва  йому стало відомо, що протягом 2011-2012 років  було пред’явлено 18 позовів на площу 2,7 га про скасування рішень Гостомельської селищної ради, державних актів та повернення земельних ділянок (т.1 а.с.25).

Згідно відповіді від 20 березня 2015 року Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області повідомило прокуратуру Київської області, що у зв’язку з відсутністю землевпорядної документації із зазначенням меж парку «Голосіївський», Управління не має можливості надати інформацію про входження земельних ділянок з вказаними у листі кадастровими номерами до меж парку  «Голосіївський».

Задовольняючи позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, суд першої інстанції, виходив із того, що Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень передано ОСОБА_3 у власність спірну земельну ділянку державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту селища Гостомель, без вилучення у постійного землекористувача та з незаконною зміною цільового призначення. Оскільки спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння власника (держави) поза його волею шляхом перевищення повноважень органом місцевого самоврядування, вона підлягає витребуванню з приватної власності ОСОБА_2 та поверненню у власність держави на підставі статті 388 ЦК України.

Проте, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. а), б) ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядженнями землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст. 20,21 ЗК України, які діяли на час виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно п. ґ) ч. 3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 116 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно п. 12 Перехідних положень ЗК України, який діяв на час виникнення правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 155 ЗК України  у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Київській, 27, селище Гостомель, Київської області. На підставі цього рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.  На підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2

Звертаючись до суду з позовом, прокурор вказував на ряд порушень вимог чинного законодавства, які були допущені під час виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_3, що в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням у приватну власність відповідачу передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель. Землі лісового фонду за межами населених пунктів не можуть передаватися до комунальної власності. На момент відведення спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні лісгоспу та знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва. Погодження на вилучення з постійного користування вказаної спірної ділянки КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав.

Апеляційний суд, у складі колегії вважає, що позовні вимоги прокурора, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, є необґрунтованими, виходячи з такого.

Так, у позовній заяві прокурор зазначає, що відповідачу було передано земельну ділянку, яка знаходиться за межами селища Гостомель.

Разом з тим, згідно рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 566 від 22 липня 1967 року  в межі селища Гостомель передано село Мостище (територія сучасних вулиць Київська і Щорса). Згідно з рішенням Київської обласної ради трудящих від 28 жовтня 1968 року № 791 «Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих Київської області» було затверджено адміністративні межі Ірпінського регіону разом з адміністративними межами селища Гостомель, який входив до складу міста Ірпінь. Вказані рішення не скасовані та є чинними.

Рішенням Гостомельської селищної ради від 21 вересня 2006 року  № 159-08-V було затверджено проект генерального плану селища Гостомель, що розроблявся в складі Генерального плану Ірпінського регіону. Відповідно до затвердженої містобудівної документації та згідно з викопіюванням з бази даних державного земельного кадастру «ПК АС «ОСОБА_1 чергового кадастрового плану» селища Гостомель» території по вулицях Київська та Щорса входять до складу території Гостомельської селищної ради і межують із селищем Коцюбинське.

Крім того, перебування спірної земельної ділянки в межах селища Гостомель підтверджується Перспективним планом формування територій громад Київської області, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від   18 листопада 2015 року № 1206-р.

Суд першої інстанції зазначене не врахував, не перевірив, чи знаходиться спірна земельна ділянка в межах населеного пункту селища Гостомель, у чиєму розпорядженні перебуває ця земельна ділянка та чи має право Кабінет Міністрів України розпоряджатися нею.

Отже, фактично суд не з'ясував, чи порушені права держави в особі саме Кабінету Міністрів України оспореним рішенням органу місцевого самоврядування та видачею на його підставі державного акту на право власності на цю земельну ділянку, а також її подальшим відчуженням.

Також суд не звернув увагу на те, що відведення спірної земельної ділянки у власність було погоджено всіма установами, отримання дозволу яких передбачено законом, проведеною державною експертизою не встановлено порушень законодавства при виготовленні такого проекту землеустрою.

Отже, висновки суду про те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами селища Гостомель Київської області та відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, а, отже, її передано у приватну власність з незаконною зміною цільового призначення, є передчасними.

Позовні вимоги також обґрунтовані тим, що на момент відведення спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні лісгоспу та знаходилась у кварталі № 19 Київського лісництва.

Відповідно до вимог ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують належність земельної ділянки на праві користування КП «Святошинське лісопаркове господарство».

У позовній заяві прокурор вказує на те, що право постійного користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Однак, КП «Святошинське лісопаркове господарство» не є державним підприємством, оскільки державне підприємство – це підприємство, що діє на основі державної власності, або підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 50 і більше відсотків. Комунальне підприємство є юридичною особа, яка заснована на власності відповідної громади, а відтак його право користування земельною ділянкою не може підтверджуватись планово-картографічними матеріалами  лісовпорядкування.

Крім того, земельна ділянка була виділена у власність ОСОБА_3, у жовтні 2010 року, тоді як межі парку «Голосіївський» було розширено у травні 2014 року, а отже посилання прокурора на виділення ділянки за рахунок території парку «Голосіївський» є не обгрунтованими. 

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Однак, права Кабінету Міністрів України рішенням селищної ради та виділенням відповідачу земельної ділянки не порушуються, оскільки відповідно до вимог ст. 27 ЛК України до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин належить передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

У власність ОСОБА_3, було передано земельну ділянку площею 0,1500 га.

Крім того, в даному випадку слід зазначити, що прокурор, стверджуючи, що спірна земельна ділянка перебуває на законних підставах в користуванні КП «Святошинське ЛПГ» заявляє вимогу про витребування зазначеної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Задоволення зазначеної вимоги призведе до вилучення земельної ділянки в КП «Святошинське ЛПГ», яке згідно позиції прокурора на законних підставах користується зазначеною ділянкою.

При цьому, жодних правових підстав вилучення ділянки в законного землекористувача прокурор не наводить.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, оскільки ним не надано належних та достовірних доказів, які вказують на те, що земельна ділянка була передана у власність фізичної особи з порушенням вимог чинного законодавства та такою передачею було порушено права Кабінету Міністрів України.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

       Апеляційні скарги ОСОБА_2, Гостомельської селищної ради Київської області задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 лютого 2016 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Кабінет Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді