Справа № 2-а-171/10

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

Іменем України

05 березня 2010 року  Суддя Борівського районного суду Харківської області  Федченко В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1   до Управління пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

в с т а н о в и в :

18.02.2010 року ОСОБА_1 звернулась до Борівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з         01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. З 01.01.2006 року по 31.12.2009 року їй така допомога не виплачувалась.

Верховна Рада України своїм законом України №3235/ІV від 20.12.2005 р. «Про державний бюджет України на 2006 р.» ст.77 та ст.110 та Законом України №489 –V від 19.12.2006 «Про державний бюджет України на 2007 р.», ст.71 п.12 призупинила дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.07 по справі №1-29/2007, керуючись ст. ст.147,150,152, Конституції України та ст.ст.45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: п.1 визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п.12 ст.71, яким зупинено дію ст.6 Закону України №2195/ІV від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни», п.3 положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» №489-V від 19.12.2006 визнані неконституційними.

Пункт 6 рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України остаточно і не може бути оскаржене. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України. При прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн. і тому вважає, що сума недовиплаченої соціальної допомоги за 2006 рік склала:

Січень - 350 грн;                                  

Лютий - 350 грн;                                    

Березень - 350 грн;                                  

Квітень - 359 грн;                                  

Травень - 359 грн;                                  

Червень - 359 грн;                                  

Липень - 359 грн;                                  

Серпень - 359 грн;                                  

Вересень - 359 грн;                            

Жовтень - 366 грн;                                    

Листопад - 366 грн;                                

Грудень – 366 грн., а всього: за 2006 р. – 4302 грн., за 2007 рік склала:

Згідно із ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.

Січень - 380 грн;                                  

Лютий - 380 грн;                                    

Березень - 380 грн;                                  

Квітень - 406 грн;                                  

Травень - 406 грн;                                  

Червень - 406 грн;                                  

Липень - 406 грн;                                  

Серпень - 406 грн;                                  

Вересень - 406 грн;                            

Жовтень - 411 грн;                                    

Листопад - 411 грн;                                

Грудень – 411 грн., а всього: за 2007 р. – 4809 грн., тому стягненню підлягає (4302+4809)*30/100=2733,30 грн.

Згідно із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив:

з 1 січня 2008 р. – 470,00 грн.; з 1 квітня 2008 – 481,00 грн.; з 1 липня 2008 – 482,00 грн.; з 1 жовтня 2008 – 498,00 грн. і тому вважає, що сума недовиплаченої соціальної допомоги за 2008 рік склала:

Січень 470х30%=141,00 грн;                                  

Лютий 470х30%= 141,00 грн;                                    

Березень 470х30%= 141,00 грн;                                  

Квітень 481х30%= 144,30 грн;                                  

Травень 481х30%= 144,30 грн;                                  

Червень 481х30%= 144,30 грн;                                  

Липень 482х30%= 144,60 грн;                                  

Серпень 482х30%= 144,60 грн;                                  

Вересень 482х30%= 144,60 грн;                            

Жовтень 498х30%= 149,40 грн;                                    

Листопад 498х30%= 149,40 грн;                                

Грудень 498х30%= 149,40 грн., а всього: за 2008 р. – 1737,90 грн.

На протязі 2009 року прожитковий мінімум не змінювався і становив 498,00 грн. тому донарахуванню в 2009 році підлягає:

Січень 498х30%= 149,40 грн;

Лютий 498х30%= 149,40 грн;

Березень 498х30%= 149,40 грн;

Квітень 498х30%= 149,40 грн;

Травень 498х30%= 149,40 грн;

Червень 498х30%= 149,40 грн;

Липень 498х30%= 149,40 грн;

Серпень 498х30%= 149,40 грн;

Вересень 498х30%= 149,40 грн;

Жовтень 498х30%= 149,40 грн;

Листопад 498х30%= 149,40 грн;

Грудень 498х30%= 149,40 грн., а всього: за 2009 р. – 1792,80 грн.

Відповідно до ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом інтересів особи, захистом прав, свобод встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізнається або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свободи чи інтересів.

Вважає, що її законні права було обмежено шляхом  прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того про належні їй, як дитині війни виплати, повідомлено не було, тому про акт порушення її прав їй стало відомо тільки зараз.

В судове засідання позивач не з`явилась, але надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, в порядку письмового провадження, підтримавши свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача до суду надіслав письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу без їх участі, надав також письмове заперечення на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд  справи за їх відсутності, то суд відповідно до ст. 122 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.      

Із заперечень УПФУ в Борівському районі Харківської області, вбачається, що ОСОБА_1 має статус «Дитина війни» та отримує в УПФУ в Борівському районі Харківської області пенсію, яка просить суд зобов’язати УПФУ в Борівському районі Харківської області нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки як дитині війни. УПФУ в Борівському районі Харківської області не погоджується з таким позовом з наступних підстав: соціальне забезпечення категорії громадян, яким встановлено статус «Дитина війни» визначається Законом України «Про соціальний захист дітей війни»           № 2195 від 18.11.2004 року.

Крім того, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлює, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Стаття 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

В свою чергу Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3367 від 19.01.2006 року вносить зміни і ст.110 викладено в такій редакції «установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01.01.2006 року, а ст. 6 у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Норми вказаної статті у відповідності до Бюджетного року.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачалося, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України на підставі положення «Про пенсійний фонд України». Відповідно до п.8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст.72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частина 3 ст.4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формулювання коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.

Частина 2 ст.72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України. Також ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року зазначає, що цей закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, а норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суперечать Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині визначеного мінімально розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного Законом.

Частина 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з тим для розрахунку доплати до пенсій особам, яким встановлено статус «Дитина війни» величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії, також відсутній механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», при цьому норми ч.1 ст.73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» дають вичерпний перелік видів виплат на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду, а саме кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи пенсійного фонду, оплату послуг з виплати та доставки пенсій, формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Одночасно норми ч.2 ст.73 цього Закону забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.

Листом від 31.08.2007 року № 21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання пов’язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Такі зміни до ст.6 Закону № 2195 і були внесені п.2 ч.41 ст.85 розділом ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ. Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одного із законів».

В листі Міністерства праці та соціальної політики від 27.12.2007 року № 1323/0/039/98-07 та Пенсійного фонду України № 21423/02-20 зазначається, що проектом Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуватиметься підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, також в листі зазначалося, що виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється за матеріалами пенсійних справ без подання пенсіонерами будь-яких додаткових документів, а частина 2 ст. 103 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, згідно якої центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики надає разом з Пенсійним фондом роз’яснення з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій відповідно до цього Закону.

Разом з тим повідомляють суду, що в 2006-2007 роках ОСОБА_1  нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги не проводилась, в 2008-2009 роках нарахування та виплата йому щомісячної державної соціальної допомоги проводилась за постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

На підставі вищевикладеного управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області вважає, що діяло згідно діючого законодавства не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення, а отже проти позову ОСОБА_1  заперечує і вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Суд виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 109305 від 13.03.1996 року (а.с.7) та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року має право на пенсію або щомісячне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії і підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, дію якої зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року  № 3235-ІV.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Борівському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.  

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62,63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 р. УПФУ в Борівському районі Харківській області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від  01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.  

Що стосується вимог позивача про зобов`язання відповідача виплачувати йому в період січень-грудень 2009 року включно щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими.  

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  

Таким чином в період січень-грудень 2009 року позивачу підлягають доплати до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.  

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не  можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Згідно ч.ч.3,4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.  

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає  наступне.  

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначив розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача  щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.  

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються, таким чином держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30%, але відповідач не вчинив жодних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що відповідач  не виконав своїх повноважень без поважних причин.  

Суд також відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом.  

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року, і припинились лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких вона звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Борівському районі Харківської області по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.  

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64,124,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6-14,71,159-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги  ОСОБА_1  д о управління пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав  на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 09 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік – з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік – з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням виплачених сум.        

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії  ОСОБА_1   в розмірі   30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» за 2007 рік з   09 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік – з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік – з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням виплачених сум.    

 Стягнути з управління пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області на користь  ОСОБА_1   витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Борівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя                                             В.М.Федченко