АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/927/18 Справа № 201/1072/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді        Кононенко О.М.

суддів Коваленка В.Д., Іванченка О.Ю.

секретаря судового засідання        Москаленко В.В.

за участю прокурора                Туча С.А.

потерпілого                ОСОБА_2

обвинуваченого                ОСОБА_3

розглянувши 07 червня 2018 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро кримінальне провадження № 12018040650000168 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року, щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, неодруженого, не працюючого, який мешкає за адресою: м. Дніпро, вул. Ізмаїловська, буд. 122,

обвинуваченого  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

В апеляції:

- потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, вважати засудженим ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання пов’язане з реальним відбуванням покарання.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, потерпілий посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі було враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані що характеризують його особу та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Звертає увагу, що суд першої інстанції посилаючись на обставини щодо особи обвинуваченого не перевірив їх і його рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням належним чином не мотивовано. Потерпілий вказує, що суд не враховував, що під час досудового слідства та у судовому засіданні ОСОБА_3 у добровільному порядку заподіяну матеріальну шкоду не відшкодував.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винним та призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом річного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов’язки у виді: періодичного з’явлення для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомлення уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 17 січня 2018 року, перебуваючи на парковці розважального центру «Лавина», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна 20, близько 19.15 години побачив автомобіль «Subaru Forester», р/н АЕ 4450 HP, котрий належить ОСОБА_2 Після чого, знаходячись у зазначеному місці близько 19.20 години, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), діючи умисно з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, розуміючи протиправність своїх дій, переконавшись, що його дії є таємними для оточуючих, та за ним ніхто не спостерігає, відчинив автомобіль за допомогою технічного пристрою «грабер». Після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел, виявивши в салоні автомобіля закріплений на лобовому склі відеореєстратор, визначив його як об’єкт свого злочинного посягання, і продовжуючи доводити свій злочинний умисел до кінця, обвинувачений ОСОБА_5 здійснив крадіжку відеореєстратора Globex HQS-215, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому у розмірі 1079 грн.

Заслухавши потерпілого, який підтримав вимоги апеляційної скарги, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляції потерпілого, зазначив, що він готовий відшкодувати потерпілому певну суму грошей, однак останній відмовляється у нього їх приймати, думку прокурора, яка не підтримала вимоги апеляції потерпілого, перевіривши і проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 185 КК України, в апеляційній скарзі потерпілого не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Доводи апеляційної скарги потерпілого з приводу того, що призначене покарання вироком суду не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів, вважає безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При обранні міри і розміру покарання суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, що відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, а саме враховано, що обвинувачений позитивно характеризується, в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, визнав вину у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, що судом віднесено до пом’якшуючих його покарання обставин. Обтяжуючих обставин при розгляді кримінального провадження не встановлено.

Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, суд справедливо і обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, прийнявши рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5  від відбування покарання з випробуванням, з чим погоджується колегія суддів, оскільки таке покарання призначене ОСОБА_5 судом першої інстанції, при зазначеному є в повній мірі справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, і такий висновок суду відповідає обставинам кримінального провадження і узгоджується з положеннями ст. 75 КК України.

Тому, підстав для призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Сам по собі факт, на який посилається потерпілий ОСОБА_2, в своїй скарзі, що обвинувачений не виплатив йому суму заподіяної шкоди добровільно, хоч і неодноразово обіцяв, а також те що обвинувачений готувався до злочину, про що свідчить в нього підготовлений заздалегідь пристрій для вчинення крадіжки, не можуть слугувати підставою для скасування вироку і призначення обвинуваченому більш суворого покарання, оскільки вказані факти розглядалися в сукупності з іншими обставинами по вказаному кримінальному провадженні. Окрім того, потерпілим не було заявлено цивільного позову про відшкодування завданої шкоди. Крім того, обвинуваченим під час розгляду апеляційної скарги було зазначено, що він готовий відшкодувати збитки, однак потерпілий ОСОБА_2 не приймає в нього відповідну суму.

З огляду на вище наведене, апеляційний суд не знаходить підстав для погіршення становища обвинуваченого і призначення йому більш суворого покарання з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі потерпілого, оскільки судом призначене покарання є законним, обґрунтованим, з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, а тому колегія суддів, вважає необхідним апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а вирок без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року, щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_6         ОСОБА_7         ОСОБА_8