Справа № 2-87/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2010 р.      Орджонікідзевський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого - судді  Єрмоленко В.Б.,                                                              

при секретарі - Гапоненко В.О.,

за участю  позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,                                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  оспорювання батьківства та виключення з актового запису відомостей про батьківство, -

ВСТАНОВИВ:

                 Позивач ОСОБА_1 звернувся  08.12.2008 р. до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорюванні   батьківства , виключення його імені, як батька, з актового запису № 586 від 24 вересня 2008 р. про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з відповідачкою перебуває  в зареєстрованому шлюбі з 01.07.2006 р. У зв'язку з тим, що дружина вела невідповідний сімейним та моральним принципам спосіб життя, часто затримувалася на роботі, поверталася в нічний час додому, знаходилася без нього в чоловічій компанії, по телефону їй дзвонили незнайомі чоловіки та вона відмовлялася давати позивачу з цих приводів пояснення, відносини в сім’ї стали погіршуватися і приводили до сварок. Через неправильну поведінку відповідачки їх шлюбні відносини з кінця 2007 р. вже перебували під загрозою. Позивач зазначає, що у черговий раз 20.12.2007 р., у день професійного свята, яке вони домовилися відсвяткувати разом, без попереджень дружина після роботи не прийшла додому і, як вдалося йому з'ясувати по телефону, святкувала цей день з іншими чоловіками, до неї приїхати не дозволила, повернулася а той день пізно додому в нетверезому стані. Але, після того, як ОСОБА_1 поставив перед нею питання про розірвання шлюбу, відповідачка повідомила йому про свою вагітність. Сподіваючись на те, що народження дитини їх об'єднає і позитивно вплине на взаємовідносини в сім’ї, вони продовжували проживати разом, проте ОСОБА_2 стала проявляти неповагу до чоловіка і його батьків, використовувала у виразах ненормативну лексику, продовжувала спілкуватися з іншими знайомими чоловіками, з якими до цього часто проводила час,  вони також відвідували її в пологовому будинку саме в той час, коли позивач був відсутній. 29 серпня 2008 р. відповідачка народила дитину, і з 19 вересня 2008 р. сторони стали проживати роздільно, відповідачка з дитиною переїхала до своїх батьків, вивезла з квартири, де вони жили, все майно, побутову техніку, забрала гроші. Запис про народження дитини зроблений без повідомлення ОСОБА_1 і за його відсутності, зареєстрований хлопчик на прізвище відповідачки. ОСОБА_2 також перешкоджала спілкуванню позивача з дитиною. Вказані дії відповідачки дали підстави  позивачу ставити під сумнів своє батьківство.  

                 Відповідачка проти позову заперечувала, указуючи, що проживаючи в шлюбі з ОСОБА_1 вона не могла завагітніти, тому подружжя проходило спеціальні обстеження, лікування, виконували рекомендації лікарів і планували народження сумісної дитини. У грудні 2007 р., коли відповідачка завагітніла, вона відразу повідомила про це позивача. За декілька днів до народження дитини ОСОБА_1 став її виганяти з квартири, оскільки відповідачка не  ладнала з його матір'ю, під впливом якої позивач постійно знаходиться. Після народження сина позивач доглядав за дитиною, купав сина, проте, коли постало питання про необхідність  зареєструвати дитину і прописати його до батька, мати позивача була проти і повідомила, що ОСОБА_1 потрібно влаштовувати своє життя, після чого позивач запропонував дружині розірвати шлюб, поки дитина не була зареєстрована і був відсутній в паспорті штамп про наявність дитини. 18 вересня 2008 р. ОСОБА_1 вигнав відповідачку з дитиною з квартири.

                 У письмових запереченнях, які  відповідачка просила долучити до матеріалів справи, ОСОБА_2 вказувала, що з метою злісного ухилення від сплати аліментів та розподілу майна,  виник  позов ОСОБА_1 про оспорювання батьківства після подачі нею позову про стягнення аліментів. В обгрунтування своїх заперечень відповідачка зазначила, що дитина має зовнішню схожість з позивачем, класично успадкувала групу крові, позивач же не навів ніяких доказів своїх сумнівів. ОСОБА_2 пояснила, що у позивача ревнивий характер, він постійно контролював її, а тому весь час вона проводила з чоловіком. Матір позивача намагалась погіршити їх стосунки, плела інтриги, втручалася в їх сумісне життя, тому між ними завжди виникали свари, її не влаштовувало, що невістка не була єврейської національності. За місяць до пологів, під час її тривалого знаходження у пологовому будинку, позивач майже перестав її відвідувати, напередодні пологів заявив, щоб вона виїхала з його помешкання та не заважала йому будувати своє особисте життя, але за день до народження дитини вибачився. Після народження дитини він приїздив з матір’ю кожен день,  вони забрали її з дитиною з пологового будинку, ОСОБА_1 навіть купав дитину. Напередодні 17.09.2008 р., тобто дня свого народження, коли позивач висловив бажання зареєструвати та прописати дитину до себе, він повідомив про це свою матір. У розмові з батьками ОСОБА_1 відповідачка сказала, що їх внук (син сторін) весь у плямках, як потім вона дізналася ці плями називаються «монгольськими». Після цього батьки чоловіка перестали їм дзвонити і цікавитися внуком. Відповідачка стверджує, що ці плями доказ того, що мати позивача народила свого сина не від чоловіка, тому як вона проживала в Бурят-Монголії, а оскільки у євреїв не буває таких плям, то це ознака того, що позивач належить до монголоїдної раси, про що вона також дізналася у медико-генетичному центрі, куди вона зверталася з дитиною. Відповідачка  пояснила, що дитина була зачата в шлюбі, зовнішньо схожа з позивачем, є його дитиною, але він до сих пір її не визнає і не прописує до себе.

                 Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази, приходить до наступного.

                 ОСОБА_1 і  ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 01.07.2006 р., проживали в квартирі позивача, планували мати дитину, для чого проходили обстеження внаслідок неможливості відповідачки завагітніти, що підтверджується пред'явленими ОСОБА_2 документами за серпень 2007 р.  З пояснень відповідачки виходить, що в листопаді 2007 р. вона придбала спеціальний пристрій для встановлення кращого часу зачаття дитини і відразу ж, в період з 14 по 20 грудня 2007 р.,  вони з чоловіком зачали дитину, про що вона дізналася і повідомила ОСОБА_1 в січні 2008 р. Від цієї звістки він дуже зрадів, дбайливо ставився до дружини, цю подію вони святкували разом зі своїми друзями.

                 Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_4- мати відповідачки і ОСОБА_5 – подруга відповідачки пояснили, що на протязі 4 років позивач залицявся до  ОСОБА_2, просив її руки, проте її мати - ОСОБА_4 спочатку була проти цього, оскільки в позивача не було  квартири. Позивач дуже ревнував відповідачку, постійно контролював і стежив за нею, намагався без його супроводу нікуди її не відпускати. Шлюб вони зареєстрували в 2006 р., проте в ОСОБА_2 не склалися відносини з матір'ю позивача, остання постійно втручалася у їхні стосунки, цікавилася питанням коли ж у молодої сім'ї народиться дитина.

                 Як вбачається з  пояснень сторін, в період вагітності ОСОБА_2 у подружжя часто виникали конфлікти, були  також сварки відповідачки з матір'ю ОСОБА_1, у період її тривалого перебування в лікарні позивач став рідше приходити до неї, дорікав, а за місяць до народження дитини майже перестав провідувати, просив переїхати до батьків і не заважати йому будувати своє особисте життя, хоча за день до пологів він вибачився за свою поведінку.

                 29 серпня 2008 р. ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_3. Позивач забрав їх  з пологового будинку і до 18 вересня 2008 р. вони разом доглядали за дитиною, в цьому їм також допомагала мати відповідачки, яка переїхала до них в квартиру. Після того, як позивач висловив свій намір зареєструвати і прописати в квартиру новонароджену дитину своїй матері, вона була явно цим невдоволена, посилаючись на те, що її син нібито не може мати дітей, а дізнавшись про те, що дитина має «монгольські плями» на тілі, зовсім перестала дзвонити і цікавитися внуком. У подальших судових засіданнях  відповідачка стверджувала, що вона консультувалася в медико-генетичному центрі і лікар підтвердив правильність підозр ОСОБА_1 щодо батьківство у зв'язку з тим, що у євреїв таких плям не буває. Тому,  ОСОБА_2 стала посилатися на те, що мати позивача народила його не від свого чоловіка, мотивуючи часті виїзди матері позивача до м.Ашхабад.

                 24 вересня 2008 р. ОСОБА_2 зареєструвала дитину ОСОБА_3 в Орджонікідзевському відділі реєстрації актів  цивільного стану Харківського міського управління юстиції. Судом встановлено, що в жовтні 2008 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на малолітню дитину і на дружину до досягнення сином трирічного віку. Заперечуючи проти стягнення аліментів, ОСОБА_1 оспорював своє батьківство відносно дитини. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені.

                 Згідно ст.122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.

                 Ст.136 Сімейного кодексу України передбачає, що особа, яка записана батьком дитини має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового записи про її народження. Оспорювання батьківства можливе після народження дитини і до досягнення нею повноліття. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

     За клопотанням позивача, ухвалою суду від 18.02.2009 р. призначалася у справі судово-генетична експертиза, проведення якої доручалося Київському міському бюро судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров’я. При цьому Харківському обласному бюро судмедекспертиз було доручено провести відбір зразків крові. За довідками відділу судово-медичної імунології судом повідомлялися сторони про необхідність їх одночасної явки з дитиною для відбору зразків для генотипоскопічного дослідження, проте відповідачка з дитиною у зазначені експертами час і дату не з’явилася, хоча належним чином неодноразово повідомлялася про необхідність явки до бюро судово-медичних експертиз. Оскільки відповідачка ухилялася від  проведення експертизи,  а термін проведення експертизи сплив, Київське міське бюро судово-медичних експертиз повернуло ухвалу суду без виконання.

     Беручи до уваги, що в подальшому судовому засіданні відповідачка все ж таки погодилася на проведення генетичної експертизи, але під умовою, що позивач застрахує дитину і сплатить виїзд і перебування в м.Києві, ухвалою суду від 29.10.2009 р. знову була призначена аналогічна експертиза, проведення якої доручене тій самій Київській міській експертній установі. Неодноразово відповідачці пропонувалося з'явитися або в Харківське бюро судово-медичних експертиз, або безпосередньо до Київського міського бюро судово-медичних експертиз, їй направлялися повідомлення і телеграми, проте ОСОБА_2 відмовилася проходити  експертизу, а потім і приймати направлену їй телеграму. Доводи ОСОБА_2 про те, що вона  не отримували повідомлень і телеграм, а тому не знала про проведення експертизи в м.Києві, тому як Харківському бюро судово-медичних експертиз вона не довіряє,  являються голослівними і суперечать  наявним у справі доказам, тим паче, що при оголошенні  ухвал суду про призначення експертиз вона була присутня в судовому засіданні. Наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст.146 ЦПК України відповідачці були роз'яснені. Повторно Київське міське бюро судово-медичних експертиз повернуло ухвалу без виконання і повідомило, що проведення експертизи методом ДНК-аналізу неможливо тому, що до теперішнього часу зразки крові підекспертних осіб не надані, рівно як і ОСОБА_2 з дитиною не з’явилась на відбір зразків за викликом.

    Відповідно до постанови Пленума Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3, 15.05.2006 р. питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст.212  ЦПК,  згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст.146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

     Враховуючи суперечність наданих суду доказів, ухилення відповідачки від участі в експертизі, яка має істотне значення при оцінці доказів, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

                 На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  ст.136 Сімейного кодексу України  суд,-

ВИРІШИВ:

                 Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

                 Виключити з актового запису № 586 від 24.09.2008 р. про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проведений Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, запис про ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, як батька.

                 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                  СУДДЯ -