ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2652/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Жукова С.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників : кредитора ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, ПП "Бобринець-Агро-К" - адвоката Євстігнєєва А.С., ПП " Техагропоставка " - адвоката Волкова А.С. та арбітражного керуючого Корольова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги кредитора ОСОБА_4, Приватного підприємства "Бобринець-Агро-К",

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 в частині кредиторських вимог ПП " Техагропоставка "

касаційну скаргу Приватного підприємства "Техагропоставка"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018

та ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2017 в частині кредиторських вимог ОСОБА_4

у справі № 911/2652/17

за заявою ОСОБА_4

до Приватного підприємства "Бобринець-Агро-К"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі №911/2652/17 (суддя Наріжний С.Ю.) задоволено частково заяву ПП "Техагропоставка" та визнано грошові вимоги ПП "Техагропоставка" до боржника- ПП "Бобринець-Агро-К" у сумах: 3200 грн. - 1 черга; 1996911,53 грн. - 4 черга; 250000 грн. - 6 черга, в іншій частині заяву відхилено. Заяву ФГ "Інсайт" задоволено частково та визнано грошові вимоги Фермерського господарства "Інсайт" до боржника у сумах: 3200 грн. - 1 черга; 789255,64 грн. - 4 черга; 57 037,22 грн. - 6 черга; в іншій частині заяву відхилено. Заяву ФГ Кожухаря А.Д. задоволено частково; визнано грошові вимоги Фермерського господарства Кожухаря Андрія Дмитровича до боржника у сумах: 3200 грн. - 1 черга; 604895,53 грн. - 4 черга; 148867,86 грн. - 6 черга; в іншій частині заяву відхилено. Затверджено реєстр вимог кредиторів боржника- ПП "Бобринець-Агро-К" включено вимоги: - ОСОБА_4 у сумі 3057246,90 грн. - 4 черга; - ПП "Техагропоставка" у сумах: 3200 грн. - 1 черга; 1996911,53 грн. - 4 черга; 250000 грн. - 6 черга; - ФГ "Інсайт" у сумах: 3200 грн. - 1 черга; 789255,64 грн. - 4 черга; 57037,22 грн. - 6 черга; - ФГ Кожухаря А.Д. у сумах: 3200 грн. - 1 черга; 604895,53 грн. - 4 черга; 148867,86 грн. - 6 черга.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 911/2652/17 (судді : Пантелієнко В.О.; Доманська М.Л. Верховець А.А.) ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2017 в частині відхилених кредиторських вимог ПП "Техагропоставка" скасовано. Прийнято нове рішення, яким визнано кредиторські вимоги ПП "Техагропоставка": 1 черги - 3200 грн., 4 черги - 8 962 698,16 грн., 6 черги - 1 148 405 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів. В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі №911/2652/17 залишено без змін.

В касаційних скаргах кредитор ОСОБА_4 та ПП "Бобринець-Агро-К" просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 911/2652/17 щодо кредиторських вимог ПП "Техагропоставка" скасувати, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2017.

Підставами для скасування оскаржуваної постанови зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду щодо визнання та включення до реєстру вимог кредиторів вимоги ПП «Техагропоставка» у сумах 155132,73 грн. інфляційних втрат і 43093,92 грн. 3 % річних, які були заявлені кредитором на підставі рішення Господарського суду мста Києва від 02.11.2016 у справі № 910/15141/16, кредитор ОСОБА_4 та боржник - ПП "Бобринець-Агро-К" посилаються невірне застосування судом апеляційної інстанції норм ст.ст.536, 625, 693 ЦК України та не прийняття до уваги висновків Верховного Суду України, які викладені у постанові від 15.10.2013 у справі №3-30гс13.

Так, кредитор ОСОБА_4 та боржник - ПП "Бобринець-Агро-К" посилаються на те, що суд апеляційної інстанції не врахував вимог ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розглянувши фактично заяву ПП «Техаргопоставка», подану 14.12.2017 з порушенням строку, встановленого ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки первісно подана заява кредитора містила вимоги про визнання ПП «Техагропоставка» кредитором та включення до реєстру кредиторів на суму 8 732 337,52 грн., а в заяві від 14.12.2017 кредитор заявив вимоги на суму 10 114 303,16 грн.

Разом з тим, відносно визнаних апеляційним господарським судом вимог ПП «Техагропоставка», які ґрунтуються на договорах купівлі-продажу №01/03-12 від 01.03.2012, №06/04-12 від 06.04.2012, №18/04-12 від 18.04.2012, №25/04-12 від 25.04.2012, кредитор ОСОБА_4 та боржник - ПП "Бобринець-Агро-К" у своїх скаргах зазначають про помилковість незастосування до спірних правовідносин ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267 ЦК України, оскільки на їх думку, визнання боржником боргу, не є свідченням переривання позовної давності, а в даному випадку кредитором позовну давність пропущено, у зв'язку з чим заявлені ним вимоги є погашеними, як щодо основного боргу (попередньої оплати), так і щодо нарахованих інфляційних втрат і 3 % річних, передбачених ч. 2 ст.652 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_4 та боржником - ПП "Бобринець-Агро-К" у касаційних скаргах зазначено про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм ст.ст.11, 22 ЦК України, ст.ст. 36,42,43,45 Закону України «Про виконавче провадження» судом апеляційної інстанції щодо заявлених кредитором збитків пов'язаних з виконавчим провадженням.

В касаційній скарзі ПП "Техагропоставка" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2017 в частині визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_4 у справі № 911/2652/17 скасувати, прийнявши нове рішення, яким визнати та включити до реєстру вимог кредиторів вимоги ОСОБА_4 на суму - 1 507 780,55 грн. - 4 черга, 1 377 600,10 грн. - 6 черга.

Не погоджуючись з судовими рішеннями обох інстанцій щодо визнання та включення до реєстру вимог ОСОБА_4 у 4 чергу, в тому ж обсязі, що і було заявлено при порушенні провадження у справі, скаржник посилається що судами не були розглянуті кредиторські вимоги ОСОБА_4 у відповідності ст.ст. 34, 43, 82 ГПК України, ст.25 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», щодо їх структури та підстав виникнення, без встановлення їх черговості згідно приписів ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» . До того ж кредитор, зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, що в порушення вищенаведених статей суд апеляційної інстанції лише зазначив про те, що вимоги ОСОБА_4 були предметом розгляду місцевим судом у підготовчому засіданні 13.09.2017, вони є безспірними, а тому підлягають визнанню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 05.04.2018 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.04.2018 справу № 911/2652/17 за касаційною скаргою призначено до розгляду на 30 травня 2018 на 15 год. 00 хв.

Протоколами передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду Касаційний господарський суд від 13.04.2018 та від 23.04.2018 для розгляду касаційних скарг ПП "Бобринець-Агро-К" та ПП "Техагропоставка" визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В. та ухвалами від 08.05.2018, від 25.05.2018 об'єднано в одне касаційне провадження, касаційні провадження за касаційними скаргами скарги кредитора ОСОБА_4, ПП "Техагропоставка" та ПП "Бобринець-Агро-К" у справі № 911/2652/17.

В судовому засідання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 30.05.2018 було оголошено перерву до 07.06.2018 на 09:45 год.

У зв'язку з запланованою відпусткою судді Білоуса В.В., протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.06.2018 для розгляду справи № 911/2652/17 визначено колегію суддів у складі Ткаченко Н.Г. - головуючий, Погребняк В.Я. Жуков С.В.

У зв"язку із зміною складу колегії суддів, після перерви, в судовому засіданні 07.06.2018 справа розглядалась спочатку.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПП «Техагропоставка» не підлягає задоволенню, а касаційні скарги ОСОБА_4 та ПП "Бобринець-Агро-К" підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство ПП «Бобринець-Агро-К» здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

За ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Бобринець-Агро-К".

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника офіційно оприлюднене 13.09.2017 за №45927.

У строк, встановлений ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, до господарського суду надійшла, зокрема, заява ПП «Техагропоставка» з кредиторськими вимогами до ПП «Бобринець-Агро-К» від 10.09.2017 №69 (вх.№21701/17) на суму 8 732 337,52 грн., а 14.12.2017 до суду надійшла заява ПП «Техагропоставка» від 14.12.2017, якою викладено у новій редакції раніше подану ним кредиторську заяву від 10.09.2017 .

В обґрунтування заявлених грошових вимог, кредитор послався на рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2016 у справі №910/15141/16, яким встановлено обставини безспірної заборгованості боржника. Крім того, кредиторські вимоги до боржника обґрунтовані наявністю заборгованості за договорами купівлі-продажу №01/03-12 від 01.03.2012, №06/04-12 від 06.04.2012, №18/04-12 від 18.04.2012, №25/04-12 від 25.04.2012. Також заявником заявлено 1050481,94 грн. витрат, пов'язаних з виконавчим провадженням та 155132,736 грн. інфляційних втрат і 43093,92 грн. 3% річних, у зв'язку з несплатою коштів, які підтверджені рішенням суду за період з 16.01.2017 по 10.10.2017.

Ухвалюючи рішення про часткове визнання грошових вимог ПП «Техагропоставка» у розмірі 1996911,53 грн. - 4 черга та 250000,00 грн. - 6 черга, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та того, що вони підтверджені судовим рішенням. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в цій частині, пославшись на приписи ст.75 ГПК України, у редакції чинні з 15.12.2017, при цьому доводів про скасування в цій частині ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного суду в касаційній скарзі ОСОБА_4. не наведено.

Однак, аргументи викладені ОСОБА_4 щодо розгляду судом апеляційної інстанції заяви ПП «Техагропоставка», поданої з порушенням строків, встановлених ст.23 Закону про банкрутство є необґрунтованими, оскільки заява кредитора ПП «Техагропоставка» від 10.09.2017 №69 (вх.№21701/17) та заява ПП «Техагропоставка» від 14.12.2017 (вх..№ 268960/17) містять однакову структуру вимог до боржника та обґрунтування цих вимог, а відмінність полягає у тому, що в прохальній частині первісно поданої заяви кредитором не зазначено про вимоги до боржника у розмірі 1 050 481,94 грн., заявлених як збитки у виконавчому провадженні, при цьому зі змісту цієї заяви вбачається, що кредитор просив їх визнати та наводив відповідне обґрунтування, а також зроблено арифметичну помилку при підрахунку вимог за договором купівлі-продажу №25/04-12 від 25.04.2012. Зазначені недоліки було усунено та про що зазначено в прохальній частині заяви ПП «Техагропоставка», поданої 14.12.2017.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.5 ст.236 ГПК України встановлюючи обставини щодо обґрунтованості вимог кредитора, розглядав заяву ПП «Техагропоставка» від 10.09.2017 №69, про що зазначено в оскаржуваній апеляційній постанові.

Відхиляючи вимоги ПП «Техагропоставка» у розмірі 155 132,73 грн. інфляційних втрат і 43 093,92 грн. 3 % річних, які заявлені кредитором у зв'язку з несплатою коштів, підтверджених рішенням суду у справі №910/15141/16 від 02.11.2016, суд першої інстанції виходив з того, що сума попередньої оплати за договором купівлі-продажу не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст.625 ЦК України, за такі дії боржник несе відповідальність, передбачену ст.693 ЦК України, оскільки на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до приписів ст.536 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції вимоги ПП «Техагропоставка» у розмірі 155 132,73 грн. інфляційних втрат і 43 093,92 грн. 3 % річних визнано з посиланням на те, що вони підтверджені судовим рішенням.

З зазначеними висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується, виходячи з наступного.

В силу ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги ПП «Техагропоставка» у розмірі 155 132,73 грн. інфляційних втрат і 43 093,92 грн. 3 % річних, заявлені кредитором у зв'язку з несплатою коштів за судовим рішенням у справі №910/15141/16 за період з 16.01.2017 по 10.10.2017, які ґрунтуються на неповерненні боржником суми попередньої оплати за товар, який не поставлено, внаслідок положень ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Застосування апеляційним господарським судом ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення заявлених грошових вимог ПП «Техагропоставка» щодо суми 155 132,73 грн. інфляційних втрат і 43 093,92 грн. 3 % річних, внаслідок чого постанова апеляційного господарського суд щодо задоволення грошових вимог та включення їх до реєстру в частині 155 132,73 грн. втрат внаслідок інфляції і 43 093,92 грн. - 3 % річних підлягає скасуванню, як така що прийнята в цій частині з порушенням вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України, а тому доводи касаційних скарг ОСОБА_4 та ПП "Бобринець-Агро-К" є обґрунтованими, а вимоги касаційних скарг в цій частині підлягають задоволенню.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи касаційних скарг щодо помилковості визнання судом апеляційної інстанції вимог ПП "Техагропоставка" в розмірі 1 050 481,94 грн. - витрат, пов'язаних з виконавчим провадженням, заявлених кредитором як збитки, які завдані невиконанням боржником судового рішення у добровільному порядку, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні вимог ПП "Техагропоставка" в розмірі 1 050 481,94 грн., заявлених як збитки, завдані невиконанням боржником добровільно рішення суду, послався на норми Закону України "Про виконавче провадження" та встановив відсутність правових підстав для їх визнання у зв'язку з тим, що матеріали справи не містять жодних доказів покладання на боржника органом ДВС витрат виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що внаслідок невиконання ПП «Бобринець-Агро-К» у добровільному порядку рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2016 у справі №910/15141/16, органами виконавчої служби було винесено постанову про передання на зберігання ПП «Техагропоставка» посівів соняшника, у зв'язку з чим ПП «Техагропоставка» була вимушена вчинити дії по збиранню, транспортуванню та зберіганню переданого майна боржника. Внаслідок зазначених дій, кредитором понесено витрати, які підлягають відшкодуванню ПП «Бобринець-Агро-К», оскільки саме з вини боржника та у зв'язку з невиконанням в добровільному порядку рішення суду, кредитор зазнав втрат. Посилаючись на ст.22 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставне відхилення цих вимог судом першої інстанції.

Частиною 1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, згідно зі статтею 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК.

Проте, апеляційний господарський суд на наведені вище вимоги закону уваги не звернув, оскільки не встановив правових підстав для застосування до боржника такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди, у зв'язку з чим дійшов до помилкових висновків щодо визнання грошових вимог ПП «Техагропоставка» у сумі 1 050 481,94 грн., заявлених як збитків, відтак постанова Київського апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції про відмову у визнанні грошових вимог у сумі 1 050 481,94 грн. заявлених збитків підлягає залишенню в силі.

Щодо аргументів заявників касаційних скарг ОСОБА_4 та ПП "Бобринець-Агро-К" щодо помилкового визнання судом апеляційної інстанції кредиторських вимог ПП «Техагропоставка», які ґрунтуються на договорах купівлі-продажу № 01/03-12 від 01.03.2012, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 18/04-12 від 18.04.2012, № 25/04-12 від 25.04.2012, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні вимог ПП "Техагропоставка", які ґрунтуються на договорах купівлі-продажу №01/03-12 від 01.03.2012, №06/04-12 від 06.04.2012, №18/04-12 від 18.04.2012, №25/04-12 від 25.04.2012 послався на ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України та відхилив їх у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про яку було заявлено боржником.

Апеляційний господарський суд спростував висновки суду першої інстанції щодо пропуску позовної давності ПП "Техагропоставка" та задовольнив вимоги заявника, які ґрунтуються на договорах купівлі-продажу №01/03-12 від 01.03.2012, №06/04-12 від 06.04.2012, №18/04-12 від 18.04.2012, №25/04-12 від 25.04.2012, встановивши порушення та неврахування судом першої інстанції вимог ст.264 ЦК України, відповідно до положень якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за вищезазначеними договорами купівлі-продажу №01/03-12 від 01.03.2012, №06/04-12 від 06.04.2012, №18/04-12 від 18.04.2012, №25/04-12 від 25.04.2012 строк позовної давності переривався частковим виконанням Боржником договорів купівлі-продажу та зверненням ПП "Техагропоставка" у подальшому до суду з вимогами до Боржника у межах строку позовної давності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП "Техагропоставка" звернулося з позовом до господарського суду м. Києва у межах строку позовної давності про стягнення заборгованості за договором №01/03-12 від 01.03.2012, оскільки Боржник 14.08.2013 лише частково повернув кредитору суму попередньої оплати у розмірі 500000,00 грн. (справа №910/14829/16, на даний час зупинена згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 20.10.2017).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що факт повернення боржником суми попередньої оплати за договором №01/03-12 від 01.03.2012 на підставі листа №05/08-13 від 05.08.2013, який направлено боржнику з вимогою про повернення коштів, підтверджується банківською випискою заявника від 14.08.2013 з призначенням платежу: "повернення грошових коштів за непоставлену с/г, згідно листа №05/08-13 від 05.08.2013".

Аргументи заявників касаційних скарг ОСОБА_4 та ПП "Бобринець-Агро-К" про те, що банківською випискою не підтверджується повернення коштів саме за договором №01/03-12 від 01.03.2012 зводяться до переоцінки доказів заявником касаційної скарги, оскільки ні боржником, ні самим ОСОБА_4 не заперечується факт повернення грошових коштів згідно листа №05/08-13 від 05.08.2013, який в даному випадку є письмовою вимогою, а підставою правовідносин є правочин №01/03-12 від 01.03.2012, який згаданий у зазначеному листі як підстава для повернення коштів.

Таким чином, зважаючи на фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції встановив, що строк позовної давності, визначений ст.257 ЦК України, за договором №01/03-12 від 01.03.2012 не сплинув, оскільки наявні факти його переривання частковим виконанням.

Щодо заборгованості, яка виникла на підставі договорів №06/04-12 від 06.04.2012, №18/04-12 від 18.04.2012, №25/04-12 від 25.04.2012, суд апеляційної інстанції встановив, що протягом 2015-2016 років ПП "Бобринець-Агро-К" повертало ПП "Техаргопоставка" кошти в рахунок погашення боргу за цим договором, а тому відбулося переривання строку позовної давності. При цьому, судом апеляційної інстанції висновок про переривання строку давності обґрунтовано належними та допустимими доказами, які були подані при розгляді спору в суді, а саме: досліджено та надано оцінку прибутковим касовим ордерам та банківським випискам, наданим ПП "Техаргопоставка" на підтвердження своїх доводів.

Суд першої інстанції, відхиляючи докази на підтвердження переривання строків позовної давності за вищенаведеними договорами зазначив, що надані прибуткові касові ордери не містять підписів уповноважених осіб ПП "Бобринець-Агро-К" та печатки боржника, наявні лише підпис бухгалтера ПП "Техаргопоставка" і печатка заявника, отже на підставі цих документів не можна встановити обставини часткового погашення боргу (переривання строку позовної давності) на підставі договорів купівлі-продажу №06/04-12 від 06.04.2012, №18/04-12 від 18.04.2012, №25/04-12 від 25.04.2012.

Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, яке було чинним на момент спірних правовідносин, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Пунктом 3.3. цього Положення встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Таким чином, прибуткові касові ордери не повинні містити підписів уповноважених осіб ПП "Бобринець-Агро-К" та печатки боржника, про що помилково зазначив суд першої інстанції. Наявні в матеріалах справи прибуткові ордери, надані ПП «Техагропоставка», містять усі необхідні реквізити та оформлені відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а тому суд апеляційної інстанції, встановивши обставини часткового погашення боргу (переривання строку позовної давності) на підставі договорів купівлі-продажу №06/04-12 від 06.04.2012, №18/04-12 від 18.04.2012, №25/04-12 від 25.04.2012, правомірно визнав обґрунтованими грошові вимоги до боржника. Крім того, боржником також було визнано зазначену заборгованість.

Відтак, з урахуванням наведене вище ,та з огляду на те, що апеляційним судом встановлено обґрунтованість заявлених ПП «Техагропоставка» вимог, які виникли на підставі договорів купівлі-продажу №01/03-12 від 01.03.2012, №06/04-12 від 06.04.2012, №18/04-12 від 18.04.2012, №25/04-12 від 25.04.2012, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання цих грошових вимог до боржника.

Враховуючи викладене, аргументи заявників касаційних скарг ОСОБА_4 та ПП "Бобринець-Агро-К" про те, що судом апеляційної інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267 ЦК України, оскільки їх застосування є підставою для відмови у визнанні вимог ПП «Техагропоствка» до боржника, відхиляються касаційним судом, а вимоги касаційних скарг в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи наведене та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наявні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині визнання грошових вимог ПП «Техагропоставка» до боржника у сумі 155 132,73 грн. інфляційних втрат і 43 093,92 грн. 3 % річних, а також в сумі 1 050 481,94 грн., заявлених як збитки, та залишення в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Щодо вимог касаційної скарги ПП «Техагропоставка» про скасування судових рішень в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ПП "Бобринець-Агро-К" грошових вимог ОСОБА_4 у сумі 3057246,90 грн. в 4 чергу та прийняття в цій частині нового рішення про визнання та включення до реєстру кредиторів вимог ОСОБА_4 на суму 1507780,55 грн. - 4 черга, 1377600,10 грн. - 6 черга, Касаційний господарський суд дійшов до наступних висновкі.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та як вбачається із матеріалів справи, кредиторські вимоги ОСОБА_4 ґрунтуються на рішеннях Апеляційного суду Кіровоградської області у справі №395/1319/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ПП «Бобринець-Агро-К» та Новомиргородського районного суду Кіровоградської області у справі №395/1320/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ПП «Бобринець-Агро-К».

За заявою кредитора ОСОБА_4 порушено провадження у справі № 911/2652/17 про банкрутство боржника - ПП «Бобринець-Агро-К» і обгрунтованість кредиторських вимог ініціюючого кредитора ОСОБА_4, яка грунтується на рішенні суду, була предметом дослідження господарським судом Київської області у підготовчому засіданні та за результатами якого було прийнято ухвалу від 13.09.2017 , яка набрала законної сили, а тому відповідно до вимог ч.4 ст.75 ГПК України обставини заборгованості, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються повторно.

Наведені у касаційній скарзі ПП «Техагропоставка» аргументи щодо сумнівності виникнення кредиторських вимог ОСОБА_4 не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки вони спростовуються зібраними по справі та дослідженими судами попередніїх інстанцій доказами та фактично зводяться до намагання здійснити їх переоцінку та прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, не були оцінені місцевим та апеляційним судами під час розгляду справи в частині оспорюваних кредиторських вимог, що в силу вимог ст.300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та ухвала господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі № 911/2652/17 в частині грошових вимог ОСОБА_4 у сумі 3 057 246,90 грн. в 4 чергу прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та вимог матеріального права і процесуального права, а відтак підстав для їх зміни або скасування в цій частині не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП «Техагропоствка» залишити без задоволення.

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ПП "Бобринець-Агро-К" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 911/2652/17 в частині визнання кредиторських вимог ПП «Техагропоставка» у розмірі 1248708,54 грн., а саме, 155 132,73 грн. інфляційних втрат, 43 093,92 грн. 3 % річних, 1 050 481,94 грн. збитків, які були віднесені до четвертої черги, - скасувати.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 14.12.2017 у справі № 911/2652/17 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ПП «Техагропоставка» у розмірі 1248708,54 грн., а саме: 155 132,73 грн. інфляційних втрат, 43 093,92 грн. 3 % річних, 1 050 481,94 грн., заявлених як збитки - залишити в силі.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 911/2652/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Погребняк В.Я.